Тема 1.2 предмет, метод та об’єкти бухгалтерського обліку
План до вивчення теми:
1. Предмет бухгалтерського обліку.
2. Об’єкти і суб’єкти бухгалтерського обліку.
3. Господарські процеси як об’єкт бухгалтерського обліку.
4. Метод бухгалтерського обліку: поняття, сутність, елементи.
Питання для самостійного вивчення:
Взаємозв’язок елементів методу бухгалтерського обліку.
Література:
Основна: [43, 44, 48, 49, 51, 54]
Додаткова: [56, 58]
1. Предмет бухгалтерського обліку
Бухгалтерський облік, як і будь-яка інша економічна наука, має свій предмет, об’єкти, суб’єкти і метод.
Вивчення того, що обліковується, розкриває зміст предмету бухгалтерського обліку.
Основною ланкою застосування бухгалтерського обліку є підприємство, господарська діяльність якого і є предметом бухгалтерського обліку.
Предметом бухгалтерського обліку є не самі об’єкти в їх фізичному розумінні, а інформація про них, яка необхідна для управління. Предмет обліку – це факти господарської діяльності, які характеризують стан та використання ресурсів підприємства, процесів придбання, виробництва, збуту, розрахункові відносини підприємства з фізичними та юридичними особами, фінансові результати та їх використання, формування інформації фінансового характеру для внутрішніх і зовнішніх користувачів.
Під предметом бухгалтерського обліку слід розуміти наявність та рух господарських засобів і джерел їх утворення, господарські процеси та результати діяльності, відображені за допомогою грошової оцінки.
Сутність предмету бухгалтерського обліку розкривається через об’єкти, що обліковуються.
2. Об’єкти і суб’єкти бухгалтерського обліку
Суб’єкт бухгалтерського обліку – це господарюючий суб’єкт (підприємство, організація, установа, підприємець тощо).
Під об’єктом бухгалтерського обліку розуміють конкретний засіб (майно) або джерело його утворення.
Об’єкти бухгалтерського обліку можна об’єднати в дві групи:
об’єкти, що забезпечують господарську діяльність підприємства – це господарські засоби та джерела їх утворення;
об’єкти, що складають господарську діяльність підприємства – це господарські процеси та їх результати.
Господарські засоби прийнято групувати за:
функціональною участю в процесі діяльності;
за джерелом утворення (формування) і цільовим призначенням.
Класифікація господарських засобів (активів) за функціональною участю в процесі діяльності (за складом і розміщенням)
За функціональною участю в процесі діяльності господарські засоби підприємства (активи) поділяються на:
необоротні активи;
оборотні активи;
витрати майбутніх періодів.
Активи – це ресурси, контрольовані підприємством в результаті минулих подій, використання яких, як очікується, призведе до надходження економічних вигод у майбутньому.
Тобто, активи – це ресурси підприємства, які мають активно працювати і давати прибуток.
До необоротних активів належать:
основні засоби – це матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік). Основні засоби не змінюють свого зовнішнього виду, зношуються поступово, що дозволяє підприємству включати їх вартість до собівартості продукції (робіт, послуг) частинами, протягом нормативного строку їх служби шляхом нарахування амортизації за встановленими нормами (наприклад, споруди, машини, обладнання, транспорт);
нематеріальні активи – це немонетарні активи, які не мають матеріальної форми, можуть бути ідентифіковані (відокремлені від підприємства) та утримуються підприємством з метою використання протягом періоду більше одного року (або одного операційного циклу, якщо він перевищує один рік) для виробництва, торгівлі, в адміністративних цілях чи надання в оренду іншим особам. Нематеріальні активи – це об’єкти довгострокового вкладення, які не мають матеріальної форми, але мають вартість і можуть приносити підприємству дохід. До них належать:
а) вартість придбаних підприємством прав на користування природними ресурсами, промисловими зразками, товарними знаками, об’єктами промилової інтелектуальної власності (патентами, винаходами тощо);
б) вартість права на використання програмного забезпечення для ЕОМ та інші права, які визнані об’єктом права власності підприємства;
довгострокові фінансові інвестиції – фінансові вкладення в цінні папери (акції, облігації тощо) інших підприємств на період більше одного року з метою одержання доходів та інших вигод для підприємства;
інші необоротні активи – зокрема, довгострокова дебіторська заборгованість юридичних і фізичних осіб, отримання якої очікується підприємством після 12-ти місяців з дати балансу, та ін.
Оборотні активи – сировина, матеріали, комплектуючі, тара, паливо тощо. Вони використовуються менше року або одного операційного циклу, якщо він менше року, тому всю свою вартість одразу переносять на виготовлену з них продукцію.
Під операційним циклом розуміють проміжок часу між придбанням запасів для здійснення діяльності та отриманням коштів від реалізації виробленої з них продукції (товарів, робіт, послуг).
До складу оборотних активів належать:
запаси – це активи, які:
утримуються для подальшого продажу за умов звичайної господарської діяльності;
перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва;
утримуються для споживання під час виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг, а також управління підприємством.
Запаси включають:
а) виробничі запаси – вони використовуються у процесі виробництва одноразово й повністю споживаються протягом одного виробничого циклу, тому вся їхня вартість одразу переноситься на собівартість готової продукції;
б) тварини на вирощуванні та відгодівлі;
в) малоцінні швидкозношувані предмети;
г) незавершене виробництво – це предмети, що перебувають у незавершеному виробничому процесі;
д) готова продукція – це закінчена в обробці продукція, що відповідає встановленим технічним умовам, знаходиться на складі підприємства-виготувача або відвантажена споживачу;
е) товари – це продукти праці, вироблені й призначені для продажу;
поточні фінансові інвестиції. Включаються до складу оборотних активів за умови, якщо вони є ринковими (тобто існує активний ринок, який дає змогу встановлювати їх ринкову вартість) і, як очікується, будуть реалізовані протягом строку, що не перевищує один рік;
дебіторська заборгованість, пов’язана з реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг), належить до оборотних активів, якщо, як очікується, буде погашена протягом операційного циклу (Дебіторська заборгованість – це заборгованість різних підприємств та фізичних осіб вашому підприємству);
грошові кошти та їх еквіваленти;
інші оборотні активи.
Витрати майбутніх періодів – це витрати, які мали місце в поточному або попередніх звітних періодах, але відносяться до наступних звітних періодів (наприклад, витрати на освоєння нових видів продукції, оплачена наперед орендна плата, передоплата періодичних видань тощо), можуть включатися відповідно до складу як оборотних, так і необоротних активів.
Класифікація джерел формування господарських засобів (зобов’язання і власний капітал)
Джерела формування господарських засобів (активів) підприємства поділяються на дві групи:
джерела власних засобів;
джерела залучених (позикових) засобів.