Розрахунок амортизаційних відрахувань в умовах створення амортизаційного фонду

Рік	Відрахува-ння в аморт. фонд	Процент на залишок фонду ( 5% )	Загальне збільшення аморт. фонду	Залишок аморт. фонду	Витрати на амор-ію	Накопи-чений знос	Баланс. вар-ть
0	—	—	—	—	—	—	20000
1	4176	0	4176	4176	4176	4176	15824
2	4176	209	4385	8561	4385	8561	11439
3	4176	428	4604	13165	4604	13165	6835
4	4176	659	4835	18000	4835	18000	2000

Метод ануітету. При даному методі сума річних амортизацій-них відрахувань розраховується по формулі:

Аморт. відрах-ня = ( собів-ть об’єкта – теперешня оцінка очікуваної ліквід. вар-ті )/ теперешня вар-ть одиниці ануітету

Підставив дані попереднього прикладу з використанням таблиці теперешньої вартості, отримаємо:

Аморт. відрах-ня = ( 20000 – ( 2000*0,8227))/3,546 = 5176 грн.

Розрахунок амортизації при використанні методу амортизації приведено в табл. 8

Для окремих видів основних засобів нарахування амортизації відбувається на основі сумарного виробітку об’єкта за весь період його експлуатації у відповідних одиницях виміру ( кількість виготовленої продукції, відпрацьованих годин, кілометрів пробігу тіа ін ).

Таблиця 8

Розрахунок амортизації методом ануітету

Рік	Витрати на амортизацію	Дохід від процентів ( 5% балансової вартості )	Нарахована амортизація	Накопиче-ний знос	Балансова вартість
0	—	—	—	—	20 000
1	5176	1 000	4 176	4 176	15 824
2	5176	791	4 385	8 561	11 439
3	5176	572	4 604	13 165	6 835
4	5176	342	4 834	17 999	2 001

Норма амортизації розраховується на одиницю діядьності ( виробництва, послуг ) по формулі:

Норма (собівар-ть об’єкта–ліквідаційна варт-ть) амор-ії розрахунковий обсяг діяльності ( виробництва )

Припустимо, що у нашому прикладі станок був придбаний для виготовлення 90 000 од. продукції. Тоді норма амортизації на оди-ницю продукції становитиме:

( 20 000 – 2 000 )/90 000 = 0.2 грн./од.

На протязі строку експлуатації фактично виготовлено, од.:

1-й рік – 30 000; 2-й рік – 25 000; 3-й – рік – 15 000; 4-й – 20 000. Виходячи з цього розрахуємо амортизаційні відрахування ( табл. 9)

Таблиця 9

Розрахунок амортизації методом суми одиниць продукції

Рік	Розрахунок	амортизаційні відрахування	Накопичена аморт-ія ( знос )	Балансова вартість
0	—	—	—	20 000
1	0,2*30 000	6 000	6 000	14 000
2	0,2*25 000	5 000	11 000	9 000
3	0,2*15 000	3 000	14 000	6 000
4	0,2*20 000	4 000	18 000	2 000
	Всього	18 000

Основним недоліком цього методу являється те, що в ряді випадків важко визначити виробітку окремих об’єктів основних засобів. У зв’язку з цим його використання доцільне тільки у тому випадку, коли можна заздалегідь визначити сумарний виробіток об’єкта.

Вибір методу амортизації основних фондів базується на розробці бізнес-плану діяльності підприємства протягом амортизаційного пері­оду та повинен враховувати такі фактори:

- темпи зростання обсягів діяльності та її доходності;

- темпи зростання поточних витрат;

- зміни в податковій політиці держави або податковому статуті підприємства;

- необхідність та час виконання фінансових зобов'язань, джере­лом покриття яких є чистий прибуток підприємства або проведення капітальних витрат за рахунок прибутку;

- прогнозований період експлуатації об'єкта амортизації до його ліквідації або продажу, можливу ціну реалізації об'єкта амортизації;

- потребу в формуванні власних фінансових ресурсів протягом амортизаційного періоду.

Обгрунтування доцільності застосування методу амортизації чи вибору з кількох можливих передбачає проведення такої роботи:

1. Розрахунок розміру амортизаційних відрахувань по роках амортизаційного періоду.

2. Розрахунок обсягу чистого прибутку, що залишається в розпо­рядженні підприємства по роках амортизаційного періоду.

3. Розрахунок грошового потоку підприємства по роках аморти­заційного періоду, який визначається як сума амортизаційних відра­хувань та чистого прибутку підприємства.

4. Визначення теперішньої вартості сукупного грошового потоку, який сформовано протягом амортизаційного періоду з урахуванням фактора дисконту.

Критерієм вибору є максимальне значення теперішньої вартості грошового потоку, тобто виконання вимоги:

чПn + АМn

( 1+ q )

де чПn - чистий прибуток n-го періоду;

АМn - амортизаційні відрахування n-го періоду;

q - дисконт;

k - тривалість амортизаційного періоду.

Наведена методика має використовуватися при оцінці доцільності застосування прискореної амортизації основних фондів в межах, що передбачені діючим законодавством.

1.4.Амортизаційна політика

Сформовані на початку господарської діяльності підприємства необоротні активи потребують постійного управління ними. Метою управління необоротними активами є визначення форм і методів фінансового управління необоротними активами підприємства в процесі здійснення різних фінансових операцій та оптимального їх розміру. Основними завданнями управління необоротним активами є:

- визначення можливих форм оновлення основних виробничих засобів на простій та розширеній основі;

- визначення потреби в необоротних активах для збільшення обсягів виробництва;

забезпечення ефективного використання раніше сформованих та нововведенню основних засоч нематеріальних активів;

- формування необхідних фінансових ресурсів для відтворення необоротних активів та огппмізація їх структури.

Важливим завданням фінансового менеджменту в процесі управління необоротними активами є своєчасне й ефективне їх оновлення. В умовах ринкової економіки в процесі оновлення операційниx необоротних акпгвів необхідно враховувати негативний вплив на цей процес рівня інфляції. Негативні наслідки мають подвійний характігр. По-перше має місце необ'єктивна оцінка основних засобів. По-друге, незначні амортизаційні відрахування слугують причиною збільшення Інфляційного прибутку і необгрунтованого зростання податкових платежів.

У господарській практиці відомі два методи протидії негативному впливу інфляції.

Перший метод передбачає періодичну індексацію основних засобів. У цьому разі збільшується вартість основних засобів і амортизаційні відрахування, відсутній інфляційний прибуток.

Другий метод передбачає застосування прискореної амортизації. При цьому скорочується строк експлуатації основних засобів, зменшується вартість основних засобів, які морально застаріли і не виникає необхідності списувати нед о амортизовані основні засоби у зв'язку з моральним зносом.

Інтенсивність оновлення операційних необоротних акгавів залежіпь від ступеня зносу основних засобів (фізичний та моральний). У процесі експлуатації основні засоби поступово втрачають свої початкові функціональні ознаки, і їх подальше використання у виробництві стає або технічно неможливим або економічно недоцільним. Відновлення функціональних ознак окремих видів операційниx необоротних активів здійснюється шляхом ремонту. Якщо втрата цих ознак пов'язана із моральним зносом, тоді здійснюється заміна існуючих основних засобів більш сучасними та продуктивнішими.

Інтенсивність оновлення окремих видів операційних необоротних активів залежить від застосовуваної на підприємстві амортизаційної політики.

Слід зазначити, що чинним законодавством обмежена амортизаційна політика підприємства. Так. відповідно до Закону України «Про внесення змін до Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 24 грудня 2002 р. № 349 з 1 січня 2003 р. скасовано прискорену амортизацію об'єктів групи 3, тобто активної частини основних засобів. Водночас передбачено з 01 січня 2004 р. ввести нові більш високі норми амортизації по групах 1-3 основних засобів.

При цьому підприємству надається право застосовувати нижчі, ніж передбачено законодавством, ставки амортизації об'єктів основних засобів.

У зазначеному Законі передбачене, що у разі проведення щорічної індексації балансової вартості основних засобів капітальний дохід з метою оподаткування не нараховується, а сума такої індексації збільшує балансову вартість об'єкта. Крім того, збільшилася сума витрат на проведення поточного, капітального ремонтів, поліпшення основних засобів, яку можна віднести на валові витрати. З 1 січня 2003 р. на валові витрати можна віднести витрати, пов'язані з поліпшенням основних засобів у межах 10 % сукупної балансової вартості груп основних засобів на початок звітного п^лоду. Витрати, що перевищують 10-відсоткову норму, відносяться на збільшення балансової вартості об'єктів групи 1 або сукупної балансової вартості груп 2, 3, 4 пропорційно до сукупної балансової вартості таких об'єктів цзупи 1 та груп 2. 3. 4 на початок звітного кварталу.

Обираючи той чи інший метод амортизації основних засобів, необхідно виходити з оцінки фінансового стану підприємства, його інвестиційних програм, стану матеріально-технічної бази, причому основним критерієм такої оцінки є досягнення оптимального співвідношення між величиною одержаниx амортизаційних коштів і їх впливом на цінову конкурентоспро можність продукції підприємства (враховуючи, що амортизація - частіша собівартості продукції): ринкові ціни на продукцію підприємства можуть не витримати "перегріву" пов'язаного з застосуванням прискорених методів амортизації.

1.5.Переоцінка основних фондів

Переоцінка основних фондів - це доведення залишкової вартості основних засобів до справедливої. Згідно П(С)БО 19 "Об'єднання підприємств" справедлива вартість - це сума, по якій можуть бути здійснені обмін чи активу оплата зобов'язання в результаті операції між обізнаними, зацікавленими і незалежними сторонами. Для основних засобів П(З)БУ 19 конкретизований порядок визначення справедливої вартості .

Порядок визначення справедливої вартості основних засобів

Об'єкт визначення справедливої вартості	Визначення справедливої вартості
1	2
Земля	Ринкова вартість
Будинки	Ринкова вартість
Машини	Ринкова вартість. У випадку відсутності даних про ринкову вартість — відбудовна вартість (сучасна собівартість придбання) за винятком суми зносу на дату оцінки
Устаткування	Ринкова вартість. У випадку відсутності даних про ринкову вартість — відбудовна вартість (сучасна собівартість придбання) за винятком суми зносу на дату оцінки
Інші основні засоби	Відбудовна вартість (сучасна собівартість придбання) за винятком суми зносу на дату оцінки

У більшості випадків справедлива вартість основних засобів - це їхня ринкова вартість.

Інформацію про ринкову вартість основних засобів на дату переоцінки можна одержати:

- зі зведень заводів-виготовлювачів;

- із прайс-листів посередників;

- з періодичних видань;

безпосередньо на ринку;

в агентствах нерухомості, в експерта-оцінювача;

- зі збірників цін (видаваних, наприклад, Українською автомобільною корпорацією);

- у міському відділі цін.

При великій номенклатурі визначення справедливої вартості кожного об'єкта основних засобів - трудомісткий процес. Крім того, у названих джерелах інформації представлена вартість нових основних засобів; об'єкти, що знаходяться на підприємстві, найчастіше вже зношені, тому визначення їхньої справедливої вартості представляє визначену проблему. У цьому випадку Вагонна дільниця може використовувати методики, застосовувані експертами-оцінювачами.