78.У чому полягає особливість японського стилю керівництва?

Японський менеджмент:

-використовує зарубіжний досвід менеджменту;-грунтується на колективних засадах;-акцент робиться на підготовці менеджерів у компанії;-зорієнтовано на світові ринки.

Для японського стилю управлыння характерны акценти на м’яка сытоьвы структури,високий рівень освыти менеджерів,выра в успіх стратегічних планів компанії,довіра партнерів один до одного,розуміння важливості спільного вкладу в загальне діло розвитку фірми. В основі ефективності управління підприємствами є створення доброзичливих і згуртованих колективів,заснованими головним чином на довірї,родинних зв’язків і взаємній симпатії керівників. У практику японського менеджменту входять наступні основні типові заходи :щоденні наради керівників з прийняттям рішень методом консенсусу;;відсутність кабінетів у керівників департаментів;довічне прийняття на роботу;делікатне звертання керівників з підлеглими.

79.У чому полягає особливість американського стилю керівництва?

Американська економічна система була і залишається провідною в світі. Підготовка менеджерів в школах бізнесу цієї країни є висококваліфікованою,орієнтованою на вузькоспеціалізоване освоєння ек. Дисципліни. Американські компанії досягли великих успіхів внаслідок глобалізації діяльності.Американська школа менеджменту постійно створює і розвиває наукові школи управління.,менеджмент здійснюється на основі чітко розроблених систем і правил,американські менеджери широко застосовують технології управління,американці є засновниками принципу «демократії» - форма участі, яка дає робітникам всіх рівнів організації права участі у прийнятті рішень,які зачіпають їх інтереси; сувора система субординації,орієнтація на довгострокову перспективу,широке використання інформаційних ресурсів,глобальне мислення.

80. У чому полягаэ відмінніть керівництва і лідерства у менеджменті??

Лідерство є тим видом діяльності, який поряд із керівництвом та прийняттям рішень властивий всій системі управління. Якщо ефективний керівник однозначно позитивно впливає на ефективність управління, то ефективні лідери не завжди є одночасно й ефективними керівниками. Про ефективність лідера можна судити з того якою мірою він впливає на персонал організації. Інколи ефективне лідерство (неформальний лідер) може бути перепоною досягненню мети організації.

Між керівництвом та лідерством є певні відмінності. керівництво — це розумовий та фізичний процес, який веде до того, що підлеглі виконують рішення керівників і вирішують визначені завдання, то лідерство є процесом, за допомогою якого одна особа впливає на членів групи, при цьому не обов'язково посідаючи формальну посаду.

Посада керівника — це результат свідомої дії формальної організації. Лідерами стають не з волі організації, і дії лідерів не обмежуються рамками повноважень та структур. Дуже часто керівник є лідером без будь-якого зв'язку з його посадою в існуючій управлінській ієрархії. Тому проблема поєднання функцій лідера і менеджера в одній особі все більш привертає увагу теоретиків. Теорія лідерства прагне з'ясувати й передбачити, які характеристики лідерства виявляються найбільш ефективними і чому з позиції спрямування зусиль персоналу на досягнення мети організації в конкретних умовах.

Згідно з теорією особистих якостей лідерства (теорією великих людей), кращі керівники — це ті, котрі мають певний набір властивих усім людям особистих якостей. Наприклад: знання, інтелект, чесність, здоровий глузд, ініціативність тощо. Знаючи про необхідність цих рис, люди можуть навчатися виховувати їх у собі й ставати хорошими керівниками. Для успішного здійснення лідерства потрібно, щоб особисті риси керівника співвідносилися з особистими рисами, діяльністю, метою і завданнями його підлеглих