17. Модель «витрати-випуск»

Модель “витрати-випуск” є кейнсіанською моделлю товарного ринку. Визначальним у цій моделі є сукупний попит, який знаходить своє відображення через сукупні витрати, і сукупна пропозиція, яка представлена реальним ВВП. В її основі лежить пряма залежність між ВВП і сукупними витратами, тобто чим більші сукупні витрати, тим більший ВВП.

Економічна рівновага – це рівновага між запланованими сукупними витратами і ВВП. Тому в моделі “витрати-випуск” під сукупними витратами слід розуміти заплановані сукупні витрати. Оскільки згідно з нашим припущенням сукупні витрати дорівнюють СВ+ВІ, то для моделі “витрати-випуск” базовим є таке рівняння:

СуВ = СВ+ВІ = ВВП. (1)

Згідно з цим рівнянням, ВВП – вироблений продукт, а СВ+ВІ – сукупні витрати.

Співвідношення між СуВ і ВВП – це співвідношення між планами покупців і продавців, які, як правило, не збігаються. Якщо вони не збігаються, то виникають незаплановані зміни в товарних запасах. Так, коли СуВ менше ВВП, виникає перевиробництво, яке супроводжується незапланованим збільшенням товарних запасів, і навпаки.

Незаплановані зміни в товарних запасах порушують інвестиційні плани підприємства. З цієї точки зору слід розрізняти заплановані і незаплановані інвестиції.

До запланованих інвестицій відносять витрати на інвестиційні товари, які відповідають уявленням підприємств щодо очікуваних змін у сукупному попиті на вироблені товари та послуги.

Отже, при рівноважному рівні ВВП сукупна кількість вироблених товарів (ВВП) дорівнює сукупній кількості закуплених товарів (споживчих та інвестиційних). У випадку, коли СуВ перевищують ВВП і відбувається незаплановане зменшення товарних запасів, підприємства будуть зацікавлені збільшувати виробництво до рівня СуВ; якщо, навпаки, СуВ менші від ВВП і відбувається незаплановане збільшення товарних запасів, вони будуть змушені скорочувати виробництво до рівня СуВ.

18. Модель «вилучення – ін’єкції»

Метод вилучення та ін'єкцій - визначення рівноважного чистого національного продукту шляхом встановлення величини його обсягу, за якого розмір вилучення дорівнює розміру ін'єкцій. Ін'єкції - додаткові інвестиції в економіку, вилучення-відплив капіталу.

Грошовий доход використовується не тільки на споживання (С), але й на:чисті податки (Т);платежі по імпорту (М);заощадження (S).

Ці три напрями витрачання коштів називаються "витоками". Тоді можемо записати:

У= С+T+M+S, або У = С + Ј витоків.

2) 3 іншого боку, існує три види витрат на товари і послуги, вироблені внутрішньою національною економікою, які не є витратами внутрішніх споживачів:інвестиційні витрати ;державні закупки товарів і послуг (G); платежі по експорту (X).

Ці три потоки звуться "ін'єкціями". І тоді справедливим буде рівняння:

Y=C+I+G+X, або У = С + Јін'єкцій.

3) Порівнявши національний продукт і національний доход, отримуємо:

C+T+M+S=C+I+G+X.

Звідси випливає, що:

T+M+S=I+G+X.

Ця тотожність показує, що загальна сума витоків дорівнює загальній сумі ін'єкцій. Дуже важливо підкреслити, що тільки сумарні показники витоків та ін'єкцій рівні між собою. В окремих парах витоків та ін'єкцій найчастіше точний баланс відсутній. Зовсім не обов'язково, щоб заощадження дорівнювали інвестиціям, чисті податки — державним закупкам, а експорт - імпорту.

19.Ефект мультиплікатора. Податки й мультиплікатор видатків. Ефект мультиплікатора – здатність приросту (скорочення) сукупного попиту зумовлювати n-кратний порівняно з ним приріст (зменшення) загальних обсягів виробництва і національного доходу. Сукупний попит або сукупні витрати на придбання валового продукту формуються споживчими витратами населення, державними закупівлями товарів і послуг, Інвестиційними витратами, чистим експортом. Тому зміна будь-якої з перелічених складових зумовлює множинний ефект. Оскільки зміна витрат може відбуватися як у бік зростання, так і в бік скорочення, множинний ефект діє в обох напрямах за відносно незначного збільшення сукупних витрат зумовлює відчутний приріст національного доходу або його суттєве скорочення в разі незначного зменшення витрат. Мультиплікатор державних витрат дорівнює: mg = ∆Y/∆G = 1/1 – MPC, де MPC — частина приросту доходу, що її домогосподарства спрямовують на споживання. Якщо планові витрати враховують вплив податкових надходжень T= t • Y, мультиплікатор державних витрат (складний мультиплікатор) відображує залежність автоматичних податкових вилучень від зміни ВВП і має вигляд: mg = 1 / 1 - MPC (1 - t ), де t — гранична ставка оподаткування. Зменшення податків на ∆T збільшує використовуваний дохід Y' = Y – T на величину ∆T і споживання на величину MPC • ∆T. Сукупні витрати зростуть. Зменшення податків також створює мультиплікативний ефект на дохід. Сукупний ефект для доходу під впливом зміни податків дорівнює: ∆Y = mt * ∆T, де mt - мультиплікатор податків. Аналіз мультиплікаторів державних витрат та податків дає можливість сформулювати такі теореми: 1. Якщо державні витрати і податкові надходження змінюються на одну й ту саму величину, то й рівноважний рівень виробництва Цей мультиплікатор називають мультиплікатором збалансованого бюджету і дорівнює він одиниці.

2. Ефект мультиплікатора від скорочення податків слабший, ніж при збільшенні державних витрат.