12. Нецінові чинники сукупного попиту та сукупної пропозиції.
- До нецінових чинників сукупного попиту належать:
1. Зміни в споживчих витратах: • добробут споживача. • очікування споживача. • заборгованість споживача. • податки.
2. Зміни в інвестиційних витратах:
• відсоткові ставки. • очікувані прибутки від інвестицій. • податки.
• технологічний прогрес.
3. Зміни в державних витратах-зростання державних закупівель ВВП за поточного рівня цін сприятиме зростанню сукупного попиту.
4. Зміни у витратах на чистий обсяг експорту, які спричиняють:
• національний дохід інших країн;
• валютні курси.
5. Пропозиція грошей.
6. Швидкість обороту грошей.
- На величину сукупної пропозиції впливає ряд нецінових факторів.
1. Ціни на ресурси.
2. Рівень продуктивності праці та технологій.
3. Державне регулювання економіки.
Графічно дія нецінових факторів сукупної пропозиції ілюструється
зміщенням кривої AS праворуч при збільшенні, і ліворуч, при зменшенні сукупної пропозиції.
Рис.1. Зміни сукупної пропозиції під впливом нецінових факторів.
13. «Шоки» (збурення) сукупного попиту та сукупної пропозиції.
Шоки попиту — різка зміна AD, різкі коливання споживчого та інвестиційного попиту, зміна пропозиції грошей. Скорочення сукупного попиту в короткостроковому періоді зміщує короткострокову криву сукупного попиту ліворуч. Точка рівноваги зсувається з точки А в точку В, обсяг виробництва зменшується, рівень цін знижується. Падіння рівня виробництва свідчить про те, що в економіці почався спад. Зростає безробіття.Держава може здійснити такі заходи для збільшення сукупного попиту; а) збільшення державних закупівель; б) зменшення податків; в) зростання пропозиції грошей. Це призведе до збільшення попиту на товари та послуги за кожного даного рівня цін і перемістить криву AD праворуч.Без втручання держави в довгостроковому періоді економіка може самостійно вийти зі спаду. З часом уявлення людей, заробітна плата і ціни узгодяться і крива сукупної пропозиції переміститься праворуч.Шоки пропозиції — це різка зміна сукупної пропозиції: зміна цін на нафту, стихійні лиха, зміни в законодавстві.
Зі зменшенням сукупної пропозиції в результаті зростання середніх витрат виробництва короткострокова крива сукупної пропозиції зсувається ліворуч. Обсяг виробництва падає (стагнація), рівень цін зростає (інфляція), В економіці спостерігається стагфляція.Економіка може вийти зі спаду самостійно, без втручання держави, після зміни уявлень людей, заробітної плати та цін. Низький рівень виробництва і високий рівень безробіття приведуть поступово до зниження витрат виробництва та зростання обсягів продукції.З часом крива сукупної пропозиції повернеться в попереднє положення, рівень цін знизиться і виробництво наблизиться до потенційного рівня. Економіка повернеться до точки А, в якій крива сукупного попиту перетинає довгострокову криву сукупної пропозиції.
14. Взаємозв’язок використовуваного доходу і споживання.
Споживання є найважливішим компонентом ВВП, який у більшості країн світу впродовж останніх десятиліть у середньому становить дві третини сукупних видатків на купівлю товарів і послуг. Після сплати домогосподарствами податків у їхньому розпорядженні залишається використовуваний дохід, котрий, як відомо, йде на споживання і заощадження. Споживання – це видатки на придбання товарів і послуг для задоволення потреб людей. Заощадження є тією частиною використовуваного доходу, що не витрачається на споживання. Найважливіші з них — продукти харчування, одяг, взуття, книги, предмети особистої гігієни тощо. Розрізняють три групи видатків домогосподарств на споживання: на товари тривалого користування, на предмети поточного вжитку та на послуги. Немає сімей, які б витрачали свій використовуваний дохід однаково. Незаможні сім'ї витрачають на продукти харчування більшу частину свого використовуваного доходу. Зі зростанням доходу видатки на деякі статті харчування збільшуються. Люди з вищими доходами споживають продукти харчування вищої якості. Проте збільшення видатків на харчування в разі зростання доходів відбувається до певної межі. Загалом зі збільшенням доходів частка видатків на продукти харчування зменшується. Зі збільшенням доходів сімей зростають видатки на одяг, відпочинок, автомобілі. Економічні дослідження показують, що саме використовуваний дохід визначає рівень споживання та заощадження. Рівень використовуваного доходу, за якого не заощаджують і не витрачають попередніх заощаджень, називають точкою нульового заощадження, або пороговим доходом. Нижче від точки нульового заощадження нація споживає більше, ніж її поточний дохід. Це призводить до від'ємних заощаджень. Коли дохід додатній, нація починає заощаджувати.Оскільки використовуваний дохід іде на споживання і заощадження, то сума споживання і заощадження і буде становити використовуваний дохід.