34.Сутність економ. Зростання

Економічне зростання – це збільшення обсягів реального ВВП в одному періоді порівняно з іншим. Економічне зростання являє собою зростаючу здатність економіки до реалізації своїх виробничих можливостей. Сутність економічного зростання полягає у розширеному відтворенні тих самих товарів і послуг з використанням незмінної технології.

Економічне зростання і економічний розвиток тісно взаємопов’язані. Економічне зростання є більш вузьким за змістом порівняно з економічним розвитком, адже розвиток економіки створює передумови для збільшення обсягів виробництва на якісно новій основі.

Основним показником, що вимірює і економічне зростання, і економічний розвиток, є реальний ВВП. Крім реального ВВП для вимірювання економічного зростання і економічного розвитку прийнятним є і показник реального ВВП на душу населення.

Кінцева мета економічного зростання – збільшення споживання.

Економічне зростання класифікують за темпами і за типами. За темпами розрізняють високі і низькі. Світовий досвід свідчить, що нормальними темпами економічного зростання є річні темпи на рівні 3-5%.

Класифікація за типами розрізняє екстенсивне (збільшення обсягів виробництва досягається за рахунок використання більшої кількості виробничих ресурсів) та інтенсивне (приріст виробництва забезпечується за рахунок застосування більш досконалих факторів виробництва) економічне зростання.

Темпи економічного зростання, його якісь повністю визначаються факторами зростання. Макроекономічні фактори економічного зростання можуть бути поділені на три групи: фактори пропозиції, фактори попиту і фактори розподілу.

Найбільше впливають на економічне зростання фактори пропозиції. Крім того, фактори економічного зростання поділяють на прямі та непрямі. До прямих чинників економічного зростання відносяться: збільшення чисельності робочої сили, нагромадження фізичного капіталу, технологічний прогрес. До непрямих чинників економічного зростання належать: податкова, цінова, зовнішньоекономічна політика держави.

35. Сучасні моделі економічного зростання.

Сучасні теорії економічного зростання пов'язані процесом зростання з усіма можливими якісними й кількісними факторами: ресурсними, інституційними, міжнародними тощо. Прикладами таких факторів є: частка робочої сили з початковою чи середньою освітою (характер якості трудових ресурсів), частка військових витрат у ВВП середньодушове споживання (як характеристика трудової та соціальної мотивації), кількість військових конфліктів тощо. Такі моделі враховують інвестиції в людський капітал, наукові дослідження і дають змогу описати динаміку зміни технології, замість того щоб задавати її екзогенно. Проте формальний опис таких моделей зростання є досить складним, і тому їх розглядають рідко. При побудові таких моделей користуються лінійною регресією. За базу даних беруться перехресні вибірки для різних країн світу. Так, наприклад, Р. Левін і Д. Рене (1992) та Р. Баро і Й.-Х. Лі (1994) за результатами проведеного емпіричного дослідження вказують на такі фактори зростання: дохід на душу населення, тривалість життя, темп приросту населення, державні витрати у ВВП, робоча сила з сер. і вис. освітою, показники соц. і пол. нестабільності, рівень розподілу доходів. У сучасних умовах теорії економічного зростання розвиваються переважно емпірично. Існує потреба в розробці міцної теоретичної бази із чіткими передумовами, структурою та висновками з метою побудови максимально повного та значущого набору факторів, які пояснюють процес економічного зростання.