30.Теорія міжнародної торгівлі.

Основи теорії міжнародної торгівлі були закладені наприкінці XVIII — на початку XIX сторіччя визначними англійськими економістами Адамом Смітом та Девідом Рікардо. А.Сміт у своїй роботі "Дослідження про природу та причини багатства народів" (1776 р.) сформулював теорію абсолютної переваги і, полемізуючи з меркантилістами, показав, що країни зацікавлені в розвитку зовнішньоторговельних потоків, оскільки мають вигоду незалежно від того, експортерами чи імпортерами вони є. Д.Рікардо в роботі "Початки політичної економії і оподаткування" (1817 р.) довів, що принцип абсолютної переваги є лише окремим випадком загального правила, і обґрунтував теорію порівняльної переваги. Країна має абсолютну перевагу у виробництві товару, якщо вона виробляє його з меншими витратами порівняно з іншою країною. Природні переваги зумовлені природними чинниками — кліматичними умовами та природними ресурсами. Набуті переваги породжені розвитком технології, підвищенням кваліфікації працівників, удосконаленням організації виробництва.Країна має порівняльну перевагу у виробництві продукту, якщо вона виробляє його з дещо нижчими альтернативними витратами ніж потенційний торговельний партнер.Шведські вчені Е. Хекшер і Б. Олін пояснювали різницю у порівняльних витратах між країнами так: 1) у виробництві різних товарів чинники використовуються у різних співвідношеннях; 2) забезпеченість країн чинниками виробництва неоднакова. Згідно з теорією Хекшера — Оліна експортуються надлишкові чинники та імпортуються дефіцитні.У 1947 р. В. Леонтьев показав, що США, які вважалися країною з надлишковим капіталом, експортували не капіталомістку, а трудомістку продукцію всупереч теорії Хекшера — Оліна. Як засвідчили подальші дослідження, не капітал, а оброблювана земля та науково-технічні кадри є найбільш надлишковими чинниками в цій країні.Розвиток зовнішньої торгівлі супроводжується спеціалізацією країн на випуску тих видів продукції, за якими вони мають порівняльні переваги. Отже, змінюється структура виробництва в торгуючих країнах, а також структура попиту на чинники виробництва.

31.Світове г-ство та нац економіка

Світове г-тво-глобальна система г-ств держав та недержавн утворень, що пов'язані міжн поділом праці і взаємодіють між собою у різних формах. Особливістю світ г-ства є його цілісність, яка забезпечується механізмом міжнар відносин. Цілісність склалася завдяки взаємозв'я-заним процесам-утворенню нових незалежних держав та інтеграції їх економік, під впливом яких формувалася сучасна політична карта світу. Цю цілісність підтримує д-ть міжнар організацій та потужних транснаціональних корпорацій (ТНК).

Характерні риси:-розвиток міжн переміщення факторів в-тва (вивезення капіталу, робочої сили і технології); - зростання на цій основі міжнар форм в-тва на п-твах, розташованих у декількох країнах, насамперед у рамках ТНК; - ек політика держав у підтримці міжнар руху товарів і факторів в-тва на двосторонній і багатосторон основах; - виникнення економіки відкритого типу в рамках багатьох держав і міждержавн об’єднань. Регулюють світове г-ство заходами нац та міждержавн ек політики.

Нац економіка – це економічно й організаційно єдина система взаємопов’язаних галузей і сфер д-ті людей, яким властива відповідна пропорційність, взаємообумовлене розміщення на території, обмеженій державними кордонами. Сучасну нац економіку характеризують низка ознак, які можна звести у декілька груп:

- нац суверенітет;- ресурсо-виробничі;

- господарсько-організаційні;- товарообмінні.

Нац економіка функціонує в режимі який описано в нац рахунках, тобто її результати оцінюються з точки зору витрат та доходів, відповідно визначають категорію нац витрат і національних доходів.

Нац доходи встановлюють види нагород які отримують виробники факторів в-тва в результаті їх участі у в-тві і розподілі нац продукту. Нац витрати – це види затрачених доходів, які потрібні для створення кінцевих товарів та послуг, інвестицій та споживання.