22. Дискреційна та недискрец. Фіскал. Політика.

Під дискреційною фіскальною політикою розуміється свідоме маніпулювання податками і урядовими витратами з метою зміни реального обсягу національного виробництва та зайнятості, контролю над інфляцією та прискорення економічного зростання. У рамках дискреційної політики розглядаються різні соціальні програми, державна програма зайнятості, зміни податкових ставок. Державна програма зайнятості є одним із заходів в боротьбі з безробіттям і стабілізації економіки. Ефективна дискреційна фіскальна політика передбачає грамотну діагностику відбуваються економічних процесів, на основі якої уряд налаштовує свої важелі: податки і державні витрати на прогнозовану господарську кон'юнктуру. Ефект від прийняття нової фіскальної політики зазвичай приходить не відразу, тому що вкладення коштів у розвиток виробництва окупаються після закінчення досить великого терміну часу. На практиці рівень державних витрат, податкових надходжень може змінитися навіть у випадку, якщо уряд не вживає відповідних рішень. Це пояснюється існуванням вбудованої стабільності, яка визначає недискреційну фіскальну політику. Вбудована стабільність заснована на механізмах, які працюють у режимі саморегулювання та автоматично реагують на зміни стану економіки. Їх називають вбудованими стабілізаторами. До них відносять:

1.Зміни податкових надходжень.Сума податків залежить від величини доходів населення і підприємств. У період спаду виробництва доходи почнуть зменшуватися, що автоматично скоротить податкові надходження в скарбницю.

2. Системи допомоги по безробіттю і соціальні виплати.

Вони також надають автоматичне антициклічне вплив. Так, збільшення рівня зайнятості веде до зростання податків, за рахунок яких фінансуються допомоги по безробіттю.

Головне достоїнство недіскреціонной фіскальної політики в тому, що її інструменти включаються негайно при найменшій зміні економічних умов, тобто тут практично відсутня часовий лаг. Недолік автоматичної фіскальної політики в тому, що вона тільки допомагає згладжувати циклічні коливання, але не може їх усунути. Слід зазначити, чим вище ставки податків, чим більше трансфертні платежі, тим більш дієва недискреційна політика.

23. Бюджетний дефіцит та управління державним боргом.

Бюджетн дефіцит-це перевищення видатків бюджету над доходами. Це показник негативних явиш в економіці, що зумовлюють інфляцію грош одиниці. Причинами виникнення дефіциту є спад в-тва, зниження ефективності ф-вання окремих галузей, несвоєчасне прове-дення структурних змін в економіці або її техн переоснащення; великі воєнні витрати. Бюджетн дефіцит потребує вжиття енергійних заходів держави щодо його ліквідації. Насамперед це скорочення витрат бюджету, а також зміни в податковій і кредитній політиці, які призвели б до пожвавлення ек життя, передусім до зростання в-тва та його ефективності. Розмір бюджетн дефіциту, який перевищує 5% ВВП, призводить до різкого зниження інвестиційної активності.

Управління державним боргом - комплекс заходів, що здійснюються державою в особі уповноважених органів щодо визначення обсягів та умов залучення коштів, їх розміщення і погашення, а також забезпечення платоспроможності держави. Політика управління державним боргом є важливим компонентом здійснюваної фін політики та суттєвою складовою процесів макроек регулювання. Стратегічною метою управління держ боргом є: забезпечення необхідними обсягами ліквідних коштів загального держ управління та мінімізації витрат, пов’язаних з ризиками, погашенням та обслуговуванням держ боргу; створення передумов макроек ста біль-ності у короткострок та довгострок періодах. Осн засадами управління держ боргом є: оптимізація структури держ боргу; мінімізація витрат на обслуговування держ боргу; мінімізація ризиків, пов’язаних із цим боргом; сприяння розвитку внутр ринку держ запозичень. Управління держ боргом здійснює Мін фінансів Укр, або за його дорученням та від імені ін організації та установи. Управління держ боргом має за мету: досягнення стабільного ек розвитку, забезпечення необхідних темпів приросту ВВП та повної зайнятості, стримування інфляційних процесів, забезпечення фінансування соц програм, формування достатніх обсягів кредитних ресурсів для розвитку підприємницької д-ті, залучення необхідних обсягів іноз інвестицій.