- •Методичні вказівки для проведення семінарських занять, організації самостійної та індивідуальної роботи студентів
- •Передмова
- •Методичні рекомендації для денної форми навчання Тема 1. Поняття і сутність менеджменту
- •План проведення семінарського заняття
- •Перелік питань до індивідуальної роботи студентів з теми:
- •Тезисний матеріал до теми:
- •Питання для перевірки засвоєних знань
- •Тести для поточного контролю набутих знань:
- •Перелік питань до індивідуальної роботи студентів з теми:
- •Перелік питань до самостійної роботи студентів з теми:
- •Тезисний матеріал до теми:
- •Питання для перевірки засвоєних знань: Тести для поточного контролю набутих знань
- •8. Які основні підходи до управління існують в державах з розвинутою економікою?
- •Тезисний матеріал до теми:
- •Запитання для перевірки засвоєних знань
- •Тема 4. Методи обґрунтування управлінських рішень
- •План семінарського заняття:
- •Перелік питань до індивідуальної роботи:
- •Перелік питань до самостійної роботи:
- •Тезисний матеріал до теми:
- •Питання для перевірки засвоєних знань:
- •Тема 5. Імідж менеджера та організації
- •Перелік питань до індивідуальної роботи студентів з теми:
- •Перелік питань до самостійної роботи студентів з теми:
- •Тезисний матеріал до теми:
- •Перелік питань до індивідуальної роботи студентів з теми:
- •Перелік питань до самостійної роботи студентів з теми:
- •Тезисний матеріал до теми:
- •Питання для перевірки засвоєних знань:
- •Перелік питань до індивідуальної роботи
- •Перелік питань до самостійної роботи студентів з теми:
- •Тезисний матеріал до теми:
- •4. Складність організаційної структури управління визначається:
- •Перелік питань до індивідуальної роботи студентів з теми:
- •Перелік питань до самостійної роботи студентів з теми:
- •Тезисний матеріал до теми:
- •Питання для перевірки засвоєних знань: Тести
- •1. Згідно теорії сподівань поведінка людини в організації спрямовується:
- •4. Які групи потреб а. Маслоу відносить до первинних:
- •Ключові терміни та поняття:
- •Тезисний матеріал до теми:
- •Питання для перевірки засвоєних знань: Тести:
- •1. До принципів контролю не належать:
- •2. Функція контролю має основні завдання, до яких відносяться:
- •3. Контроль - одна з найважливіших функцій менеджменту, застосування якої дає керівникові можливість стежити за:
- •4. Суб'єктами контролю не виступають:
- •5. Об'єктами контролю виступають:
- •6. З якою метою проводиться незалежний фінансовий контроль?
- •7. Процес контролю мас проходити через такі етапи:
- •8. Попередній контроль використовується до таких видів ресурсів:
- •Перелік питань до індивідуальної роботи студентів з теми:
- •Перелік питань до самостійної роботи студентів з теми:
- •Тезисний матеріал до теми:
- •4. Який стиль керівництва необхідно застосувати в форс мажорних ситуаціях:
- •5. Влада, при якій підлеглий вірить, що керівник може заохотити його за виконану роботу, називається владою:
- •6. Який тип влади може викликати у підлеглих негативну реакцію?
- •7. Стиль керівництва, спрямований на участь членів колективу в обговоренні важливих питань його функціонування, - це:
- •Тема 11. Комунікації в управлінні.
- •Перелік питань до індивідуальної роботи студентів з теми:
- •Перелік питань до самостійної роботи студентів з теми:
- •Тезисний матеріал до теми:
- •Питання для перевірки засвоєних знань:
- •10. До елементів комунікаційного процесу належать:
- •Тезисний матеріал до теми:
- •4) Відсторонення конфліктуючих від безпосереднього спілкування на певний час, повне припинення стосунків між ними.
- •7. Які стилі поведінки в конфліктній ситуації доцільно використовувати менеджеру в разі виникнення дисфункцінального конфлікту:
- •8. Який з перерахованих видів діяльності не відноситься до процесу управління конфліктом:
- •Тема 13. Теоретичні основи самоменеджменту.
- •Перелік питань до індивідуальної роботи студентів з теми:
- •Перелік питань до самостійної роботи студентів з теми:
- •Тезисний матеріал до теми:
- •Питання для перевірки засвоєних знань:
- •Ключові терміни та поняття:
- •Питання для перевірки засвоєних знань:
- •4. Назвати концепції ефективності управління.
- •10. Чому систематичне просування за службою, вважається важливим стимулом кваліфікаційного зростання управлінського працівника і розвитку його ініціативи? Тести
- •3. До витрат на управління включаються:
- •Методичні рекомендації для заочної форми навчання Тема 1. Поняття і сутність менеджменту
- •Перелік питань до самостійної роботи студентів з теми:
- •Тезисний матеріал до теми:
- •Питання для перевірки засвоєних знань
- •Тема 2. Розвиток науки управління.
- •Тезисний матеріал до теми:
- •Питання для перевірки засвоєних знань:
- •Запитання для перевірки засвоєних знань
- •Тема 4. Методи обґрунтування управлінських рішень
- •План семінарського заняття:
- •Тезисний матеріал до теми:
- •Питання для перевірки засвоєних знань:
- •Тема 5. Імідж менеджера та організації
- •Тезисний матеріал до теми:
- •Тема 6. Планування в організації
- •Тезисний матеріал до теми:
- •Питання для перевірки засвоєних знань:
- •Тезисний матеріал до теми:
- •Тема 8. Мотивація
- •Перелік питань до самостійної роботи студентів з теми:
- •Тезисний матеріал до теми:
- •Питання для перевірки засвоєних знань: Тести
- •1. Згідно теорії сподівань поведінка людини в організації спрямовується:
- •4. Які групи потреб а. Маслоу відносить до первинних:
- •Ключові терміни та поняття:
- •Тезисний матеріал до теми:
- •Питання для перевірки засвоєних знань:
- •Тема 10. Лідерство
- •Студенти повинні знати: співвідношення керівництва та лідерства, стилі керівництва, шляхи вдосконалення керівництва колективом.
- •Перелік питань до самостійної роботи студентів з теми:
- •Тезисний матеріал до теми:
- •Тема 11. Комунікації в управлінні.
- •Тезисний матеріал до теми:
- •Питання для перевірки засвоєних знань:
- •Тема 12. Конфлікти як об’єкт управління
- •4) Відсторонення конфліктуючих від безпосереднього спілкування на певний час, повне припинення стосунків між ними.
- •Тезисний матеріал до теми:
- •Питання для перевірки засвоєних знань:
- •Питання для перевірки засвоєних знань:
- •4. Назвати концепції ефективності управління.
- •10. Чому систематичне просування за службою, вважається важливим стимулом кваліфікаційного зростання управлінського працівника і розвитку його ініціативи?
- •Рекомендована література
- •Великий тлумачний словник сучасної української мови (з дод. І допов.) / Уклад. І голов. Ред. В.Т. Бусел. – к.: Ірпінь: втф «Перун», 2005. – 1728 с.
- •Запровадження компетентнісного підходу – перспективний напрям розвитку сучасної освіти: [електронный ресурс] // Вісник.- вип. 2004 -№22 http://visnyk.Iatp.Org.Ua
- •Закон України «Про аудиторську діяльність» від 22 квітня 1993 року Житна і.П., Нескреба а.М. Економічний аналіз господарської діяльності підприємства.
- •Радченко в.В., Новак в.О. Менеджмент: Навчальний посібник. – к.: нау, 2001 – 400 с.
Тезисний матеріал до теми:
Теоретичну основу сучасного менеджменту складають концепції таких шкіл:
- школи наукового управління (1885-1920);
- класична (адміністративна) школи управління (1920-1950);
- школи людських відносин (науки про поведінку) (1930-1950);
- емпірична школа та кількісних методів (економіко-математичного, середина XX ст. - дотепер);
- школа «соціальних систем»
Розвиток школи "наукового управління" припадає на початок XX століття. її засновником був американський інженер Федеріко Уінслоу Тейлор (1856-1915). Заслугою Ф. Тейлора було прагнення протиставити науковий підхід існуючим традиціям (коли на першому місці стояв організатор), підійти до виробничого процесу як до системи і виробити наукові основи організації та нормування праці робітника.
Серед основних положень школи наукового керування, які внесли вагомий внесок у теорію і практику керування, можна відзначити наступні:
1.Використання наукового аналізу для визначення кращих способів виконання задачі.
2. Добір працівників, що краще підходять для виконання задач, і забезпечення їхнього навчання.
3.Забезпечення працівників ресурсами, необхідними для ефективного виконання їхніх задач.
4.Систематичне і правильне використання матеріального стимулювання для підвищення продуктивності.
5.Відділення планування й обдумування від самої роботи.
Представниками школи наукового управління можна назвати таких дослідників менеджменту як Френк Гілбрейт (1868-1924) і Лілія Гілбрейт (1878-1972) та ін. Вони зробили вагомий внесок у розвиток цієї школи. Зазначені автори, вважали, що застосування спостережень, логіки та аналізу дає змогу вдосконалювати операції ручної праці, досягаючи їх ефективнішого виконання
Адміністративний управлінський підхід (1920-1950) був спрямований на удосконалення керування організацією в цілому. Метою прихильників адміністративного підходу було створення універсальних принципів керування, дотримання яких, безперечно, забезпечить успіх підприємства. Першими представниками цієї школи були Г. Емерсон ( 1852-1931), А. Файоль (1841-1925), Г. Форд (1863-1947), А.К. Гастєв (1882-1941) та ін. Родоначальником системного керування організацією ("адміністративна школа") по праву вважається А.Файоль (1841-1925). Він уперше представив у структурованій формі діяльність підприємства. Він виділив п'ять найважливіших функцій керування – передбачати (планування), організовувати, розпоряджатися, координувати і контролювати.
А. А. Файоль сформулював 14 знаменитих універсальних принципів управління підприємством, які не втрачали свого значення і в сучасних умовах господарювання. Ці принципи зводяться до такого:
Розподіл праці.
Повноваження і відповідальність.
Дисципліна.
Єдиноначальність.
Єдність напряму.
Підпорядкованість особистих інтересів загальним.
Заохочення персоналу.
Централізація.
Скалярний ланцюг.
Порядок.
Справедливість.
.Стабільність робочого місця для персоналу.
Корпоративний дух.
Приблизно одночасно з Файолем німецький соціолог Макс Вебер (1864-1920) сформулював свої ідеї про ідеальний управлінський підхід для великих організацій. Суть його ідей виражена в сімох основних характеристиках ідеально формалізованої організації:
1. Поділ праці, при якому влада і відповідальність чітко визначені для кожного працівника й узаконені як офіційні обов'язки.
2. Бюрократична система ієрархична, тобто кожна вища посадова особа керує нижчими і у свою чергу підлегла більш високопоставленому чиновникові.
3. Усі члени організації підбираються на основі технічної кваліфікації за допомогою формальних іспитів або шляхом навчання.
4. Посадові особи призначаються, а не обираються.
5.Адміністративні посадові особи працюють за фіксовану плату і є “кур’єрними” службовцями.
6. Адміністративні посадові особи не є власниками компанії, де вони служать.
7. Адміністративні чиновники мають право регулювати діяльність своїх підлеглих. Ці правила повинні бути безособовими і застосовуватися в усіх випадках.
Школа людських відносин базувалася на розробці й застосуванні соціально-психологічних аспектів менеджменту, тобто управління трудовим колективом здійснювалося з позиції психології і людських відносин.
Представниками цієї школи можна назвати вчених Елтона Мейо, Вальтера Ділла Скотта), Мері Паркер Фоллєт, Абрахама Маслоу, П. М. Кержінцева, Ф.Герцберг, Д.Мак-Клеланд, В.Врум, Дж.Адамс, Е.Лок, Л.Портер і Э.Лоулер та та інших.
Школа людських відносин у розвитку менеджменту утвердилася як реакція на обмеженість раціоналізму в системі управління. В основу людських відносин були покладені досягнення психології, соціології та ін.
Основними досягненнями школи людських відносин і школи поведінкових наук прийнято вважати:
1. Застосування прийомів керування міжособистісними відносинами для підвищення ступеня задоволеності роботою і продуктивності.
2. Застосування наук про людську поведінку до керування і формування організації таким чином, щоб кожен працівник міг бути використаний відповідно до його потенціалу.
Представником школи «соціальних систем» є П.Друкар (1970 – до сьогодні). Будь-яка структура розглядається як соціальна система, орієнтована на гуманізацію управління, постійне оновлення діяльності з найменшими витратами для задоволення потреб ринку.
Загальним для усіх ранніх теорій менеджменту було те, що вони пропонували кожна свій єдиний «рецепт» підвищення ефективності управління. Кожна з них не була помилковою та зробила важливий внесок у розуміння сутності менеджменту. Проте кожна з них одночасно обмежена з точки зору вузького погляду на багатомірність управління.
Наприкінці 1961р. Гарольд Кунц опублікував статтю, у якій охарактеризував диверсифікацію підходів до вивчення менеджменту та назвав цей стан «джунглями теорій менеджменту». Він зробив висновок, що диверсифікація теорій управління є наслідком намагань кожної школи, кожного напрямку створити якусь завершену теорію менеджменту. Зазначені недоліки ранніх теорій менеджменту певною мірою долаються інтегрованими науковими підходами до управління (процесний, системний, ситуаційний).
Процесний підхід.. За цим підходом управління розглядається як процес виконання взаємопов’язаних дій (планування, організація, керування, контроль), кожна з яких сама по собі є процесом.
Цей підхід було розроблено вченими класичної школи, які запропонували виокремлювати і вивчати функції менеджерів.
Системний підхід. В основу системного підходу покладено постулат, що всі організації є системами, де всі складові частини взаємопов’язані. Це спосіб мислення по відношенню до організації та управління, який розглядає їх у єдності складових частин нерозривно пов’язаних із зовнішнім світом. Зі сказаного вище зрозуміло, що спосіб мислення управлінця щодо організації процесу управління залежить і формується за рахунок:отриманої інформації; якості її обробки; комплексу теоретичних знань, професійної підготовленості; досвіду; особистих ділових якостей і характеристик.
Головна ідея системної теорії полягає в тому, що жодна дія не починається в ізоляції від інших. Кожне рішення має наслідки для всієї системи.
Основні положення теорії систем:
наявність певного набору частин та компонентів цілісності, що суттєвим чином зумовлюють її структуру і можливість взаємодії із зовнішнім середовищем;
властивості об’єднаного в систему цілого не дорівнюють арифметичній сумі властивостей частин – вони якісно нові, характерні лише для даної системи;
система є організованою, тобто об’єднує і з’єднує в одне ціле відповідно до певного розміщення і зв’язків систему компонентів;
наявність у системі як прямих, так і обернених зв’язків;
за винятком всесвіту, усі системи є підсистемами більших систем.
Ситуаційний підхід. В сучасному бурхливому бізнесі особливо важливим є ситуаційний підхід до керування. Специфіка і рівень ефективності керування в даному випадку визначається тим, наскільки правильно оцінена ситуація, чи правильно обрана "домашня заготовка" для вирішення посталої задачі, чи правильно обрана сукупність управлінських прийомів і методів з обліком усіх позитивних і негативних факторів. Провідною позицією ситуаційного підходу є спроба пов’язати конкретні прийоми і концепції з визначеними ситуаціями.
Реалізація принципів управління на практиці здійснюється за допомогою певних методів управління.
Методи управління підприємством (колективом) - це способи здійснення управлінської діяльності, за допомогою яких виконуються функції управління і забезпечується реалізація цілей і задач. Методи управління базуються на дії об’єктивних законів розвитку суспільного виробництва і впливають на економічні інтереси.
В управлінні виробництвом можна виділити чотири групи методів управління: економічні, організаційно-розпорядчі, соціально-психологічні та ідеологічні. Всі вони взаємопов’язані.
Найважливіше завдання управління - вірно поєднати на кожному етапі розвитку економіки різноманітні методи управління. Вирішення цих питань пов’язане з визначенням раціонального співвідношення централізації і децентралізації в управлінні.
Сутність методів менеджменту визначається соціально-економічними відносинами, тим, наскільки вони відповідають характеру і рівневі розвитку продуктивних сил суспільства .
Усі названі методи дослідження у менеджменті переплітаються і застосовуються у їхній єдності і відмінності, в їхньому історичному розвитку. Тому процес дослідження у менеджменті може бути визначений як інтегрований результат усіх взаємопов'язаних методів пізнання.
Сьогодні економіка України розвивається в ринкових умовах. Ринкова система відносин - це жорстка система, що не визнає слабких це найсильніша, з огляду на весь світ, конкуренція товаровиробників, це і особлива система управління, що потребує наукового обґрунтування і вирішення низки управлінських проблем макро- і мікроекономічного характеру. На макроекономічному рівні треба вивчати нову роль держави в керуванні економікою, формування нового управлінського мислення керівників та розробки наукової бази менеджменту.