3. Повторний допит по обмеженому колу обставин.

При повторному відтворенні показів допитуваний може згадати упущені або забуті ним при першому допиті факти, тому не можна неодмінно підозрювати його в неправдивості, якщо при повторному допиті він розповість про факти, які раніше не пригадав.

І останній п'ятий етап:

5. Ознайомлення допитуваного з протоколом допиту і магнітофонним записом його показів.

Потерпілий знайомиться з протоколом допиту і його підписує на кожній сторінці, а наприкінці допиту пише:

"Протокол допиту з моїх слів записано вірно. Зауважень, заяв, доповнень не маю. Мною особисто прочитаний." Якщо писав сам -дописує: "Записано власноручно." Або:" Мої покази на магнітну стрічку записані вірно і мною особисто прослухані. Зауважень не маю. Іванов."

4.Тактика допиту підозрюваних і обвинувачених.

Все, що говорилося вище про підготовку до допиту, цілком і повністю відноситься і до допиту підозрюваного й обвинуваченого. Додатково варто згадати лише про ті особливості, що має підготовка до допиту обвинуваченого раніше судимого. Він звичайно вже знайомий з процесуальною процедурою допиту, що і варто враховувати. Відомим орієнтиром для слідчого можуть служити дані отримані з архівних кримінальних справ: про позицію що займав обвинувачений на попередніх допитах про колишні злочини, про його особистість і зв'язки, хитрощі, маскування вчиненого, применшення ступеня своєї вини. Вільній розповіді обвинуваченого передує йому запитання про те, чи визнає він себе винним у пред'явленому обвинуваченні. Допит обвинуваченого, який цілком визнає себе винним, як правило, носить безконфліктний характер, за винятком випадків самообмови, або спробу укриття від слідства і суду вини співучасників, при запереченні, або неповному визнанні своєї вини обвинуваченим, допит може набути конфліктного характеру.

Послідовність викладу обвинуваченим обставин злочину може бути різною:

• хронологічна - розповідь ведеться від обставин передуючих злочину, до настання злочинного результату і наступних дій обвинуваченого;

• логічна - від причин вчинення тих або інших дій до їхніх наслідків по фактах або епізодах;

• тактична - слідчий пропонує обвинуваченому спочатку розповісти про ті факти, які на думку слідчого, тактично доцільно висвітлити спочатку, а потім - інші факти

Закон не зобов'язує обвинуваченого давати покази, як і не забороняє давати неправдиві покази. Але слідчий повинен пам'ятати, що обвинувачений звичайно краще, чим хто б то не був знає обставини злочину, його мотиви і, мету, а одержання повних і правдивих показів обвинуваченого істотно прискорює розслідування.

У тих випадках, коли обвинувачений відмовляється від дачі показів застосовуються наступні тактичні прийоми:

• переконання обвинуваченого в неправильності зайнятої ним позиції;

• використання факту дачі показів співучасниками обвинуваченого;

• спонукання до дачі показів шляхом повідомлення йому про покази, що викривають його в свідченнях співучасників.

• пред'явлення доказів;

• використання протиріч між співучасниками.

Тактика допиту підозрюваного істотно не відрізняється від тактики допиту обвинуваченого, хоча і має деяку специфіку. Остання пояснюється тим, що дані про особу підозрюваного, якими володіє слідчий, звичайно менші аніж про особу обвинуваченого; у розпорядженні слідчого при допиті підозрюваного ще немає такої кількості доказів, як при допиті обвинуваченого.

Але на стороні слідчого (особливо при першому допиті підозрюваного) чинник раптовості.