4.2.2. Бухгалтерський облік другої половини хіх ст.

В другій половині ХІХ ст. з’являються самостійні праці з методології обліку, пристосованого до особливостей економіки Росії. Серед популярних авторів з бухгалтерського обліку були такі видатні вчені, як О.В. Прокоф’єв і П.І. Рейнбот.

Найвідомішою працею О.В. Прокоф’єва є „Курс двойной бухгалтерии”. Особливістю цієї праці є те, що ця книга не була теоретичною розробкою з питань рахівництва, вона представляла собою керівництво для вивчення техніки облікових записів. Теорія О.В. Прокоф’єва нагадує вчення французьких авторів. О.В. Прокоф’єв створив підручник для вивчення подвійної італійської бухгалтерії в її чистому вигляді. В цьому полягала його заслуга в справі впровадження облікових знань в Росії.

Надзвичайно цікавим підручником з рахівництва в епоху 70-80-х років ХІХ століття була книга П.І. Рейнбота „Полный курс коммерческой бухгалтерии по простой и двойной системам”. Ця книга не була ґрунтовною працею з рахівництва; в ній автор не наводив наукових обґрунтувань теорій, які б пояснювали порядок записів на рахунках, але викладення матеріалу було ясним та зрозумілим, що і стало причиною популярності цієї книги. Праці П. Рейнбота можна вважати основою для розвитку оперативного обліку.

Серед представників нового, прогресивного напряму слід назвати А. Вольфа, який вперше в країні аргументовано назвав бухгалтерський облік наукою; Е.Е. Фельдгаузена, який вважав облік засобом управління підприємством і якому належить перша спроба введення в калькуляцію методів, що одержали розвиток в стандарт-кості і нормативному обліку.

В сфері вивчення європейської історії бухгалтерського обліку багато зробили Е.Г. Вальденберг і О.О. Багер. Останнім серед російських німців-бухгалтерів був Е.К. Гільде, який зробив дуже багато для розробки різноманітних варіантів нормативного обліку.

Західний вплив на російську облікову думку різко посилився з виходом в світ журналу „Счетоводство” (1888-1904 рр.). Приблизно третина матеріалів у ньому, особливо в перші роки видання, була відведена під переклади робіт німецьких, французьких, італійських та англійських авторів. Для співпраці в цьому журналі були залучені найбільш відомі російські автори, а також іноземні автори, праці яких набули світового визнання.

4.2.3. Бухгалтерський облік на початку хх ст.

Найбільш відомими авторами цього періоду були Є. Сіверс, М. Лунський, Р. Вейцман, О. Галаган, Л. Гомберг, О. Рудановський та ін.

Перед Жовтневою революцією в російському обліку панували дві школи бухгалтерського обліку: санкт-петербурзька та московська.

Санкт-Петербурзьку школу очолював Є.Є. Сіверс. Представниками цієї школи були також М.О. Блатов, А. М Вольф, Л.І. Гомберг, П.І. Рейнбот, І.Р. Ніколаєв, О.І. Гуляєв, П.І. Савічев. У цілому ця школа розвивалась в руслі ідей італійської та французької шкіл.

Для вчених санкт-петербурзької школи характерним було те, що вони: пропонували вивчати облік від рахунку до балансу; покладали первинні документи в основі обліку; наголошували на тому, що в основі закону подвійного запису лежить обмін діяльністю між учасниками господарського процесу; пропонували відображати в балансі не тільки майно, що знаходиться у власності підприємства, але й у його тимчасовому володінні; висунули ідею резервування сумнівної дебіторської заборгованості.

Особливо великими стали заслуги Є. Сіверса в області підготовкою бухгалтерських кадрів. Він говорив, що на кожному підприємстві є свої особливості, які не можна передбачити при навчанні, а тому потрібно вчити суті справи, а не формам. Саме він замість записів в „справжні” регістри ввів застосування синоптичних схем рахунків у вигляді горизонтальних ліній, поділених на дебет і кредит перпендикулярними, опущеними донизу (схеми у вигляді Т-рахунку). Наші учні охрестили ці схеми „літачками”.

Багато сили витратив Є. Сіверс на полеміку з московською школою. Основна відмінність зводилась до того, що є первинним: баланс чи рахунок.

Московську школу очолював М.С. Лунський. Яскравими представниками цієї школи були Г.А. Бахчисарайцев, Ф.І. Бельмер, Р.Я. Вейцман, О.М. Галаган. У цілому ця школа розвивалась в руслі ідей класичної німецької школи.

Для вчених московської школи характерним було те, що вони: пропонували вивчати облік від балансу до рахунків; визначали рахунки елементами балансу; пропонували відображати в балансі тільки майно, що знаходиться у власності підприємства; поділяли рахунки на балансові та позабалансові; виступали проти резервування сумнівної дебіторської заборгованості.

Професор М. Лунський перший запропонував балансову теорію обґрунтування дієвості бухгалтерського обліку.

Голова московської школи М. Лунський сприймав баланси як групування одних і тих самих засобів за двома ознаками: за складом і джерелами. Рахунки були частинами цих групувань. Звідси нове розуміння дебету і кредиту: дебет – ліва, а кредит – права частина рахунків. Їх значення змінюється залежно від того, з якого групування балансу взяті рахунки.

Роль О. Рудановського з точки зору розвитку теорії бухгалтерського обліку в дореволюційний період була досить помітною. О. Рудановський розробив самостійну теоретичну інтерпретацію основних понять бухгалтерського обліку, супроводжуючи свої висновки ґрунтовними доведеннями із застосуванням вищої математики. Він боровся за підняття авторитету працівників обліку і розширення їх кругозору, закликаючи до вивчення теоретичних проблем обліку.

Значну роль у створенні навчальної літератури з обліку відіграли праці: Р. Вейцмана, які вийшли до революції і отримали широке визнання та високу оцінку; проф. О. Галагана, який був відомий як автор праць з основ бухгалтерського обліку і прикладних курсів обліку; багато зробив як суспільний діяч, який правильно оцінив значення обліку як науки, автор праці „Основы счетоводства” М. Дітмар. В своїх численних виступах і працях він відстоював позиції впровадження бухгалтерського обліку в навчальний план всіх вищих навчальних закладів, в тому числі технічних і середніх, включаючи загальноосвітні.

В розвитку обліку в Росії на початку ХХ ст. важливе значення мали журнали „Коммерческое образование”, „Коммерческий деятель”, „Дебет”, „Счетоводство и хозяйство”. У них багато уваги приділялось викладанню обліку, а також науковим проблемам рахунковедення.