3. Облік в Росії до реформ Петра і (862-1700 рр.)

3.1. Облік в монастирських господарствах

Прийняття християнства на Русі (988 р.) викликало появу великої кількості монастирів, які активно займались різноманітною господарською діяльністю. Це, без сумніву, відігравало провідну роль у розвитку облікової думки. В монастирях існувала досить складна структура управління, яка відповідала за організацію обліку. Очолював її келар, якому підпорядковувалися скарбник (відповідальний за грошові кошти) і старці (відповідальні за матеріальні цінності); крім того, у відділеннях монастирів – пустинях – виділялись прикажчики (завгоспи) та будівники (ревізори).

Монастирі вели окремі прибуткові та видаткові книги по кожному виду грошових або матеріальних активів деякі дослідники вважають, що саме в монастирях зародились елементи калькуляції.

В монастирських вотчинах вівся детальний господарський облік, регулярно складалась звітність про їх діяльність. Тривалість звітного періоду коливалась. В одних монастирях звітним періодом був рік, інших – перебування на посаді відповідальної особи. Звітність супроводжувалась інвентаризацією.

Згідно з вказівками грамоти Суздальсько-Покровського монастиря в монастирських вотчинах для обліку сільськогосподарського виробництва застосовувалась ціла система бухгалтерських книг. До їх складу входили: отписні (інвентарні); посівні; ужинні; умолотні; казначейські книги.

Записи в книгах здійснювалися на підставі первинних документів. Операції, які не були оформлені документами, заздалегідь записувались в спеціальні “пам’ятні зошити”.

Особливо ретельно велись прибуткові та видаткові книги монастирського скарбника. Записи в цих книгах нагадують порядок ведення сучасних касових книг.

3.2. Облік державного господарства

Звичайно, великими землевласниками у феодальній Росії були монастирі, князі, а пізніше – московські царі. На їх землях працювали десятки та сотні тисяч російських селян, плоди праці яких привласнювались землевласниками. Розвиток і удосконалення обліку відбувались в міру укрупнення монастирських і царських вотчин та збільшення обсягу продукції, яку вони виготовляли.

У вотчинах, які належали московським царям (вони носили назву “дворецьких”), вівся систематичний облік сільськогосподарського виробництва. Порядок обліку в цих вотчинах регламентувався спеціальними інструктивними вказівками.

Керівники дворецьких вотчин зобов’язані були надавати детальні звіти про діяльність доручених їм господарств. У звітах зазначалось надходження та витрачання зерна по культурах, а також розмір грошових (матеріальних) витрат в процесі сільськогосподарського виробництва.

Все це свідчить, що в монастирських та царських вотчинах в ХV-ХVІІ ст. вівся систематичний облік сільськогосподарського виробництва. Порядок обліку в цих вотчинах регламентувався спеціальними письмовими інструкціями (наказними грамотами, царськими указами тощо), що вносило певну уніфікованість в організацію обліку в цих господарствах.

На першому етапі розвитку – в ХV – ХVІІ ст. – сільськогосподарський облік вівся за простою системою. Принцип подвійного запису в книгах монастирських та царських вотчин на той час не застосовувався.

Облік вівся і на промислових підприємствах (виробничий облік склався в Росії у другій половині ХVІІ ст.).

Свавілля поміщиків кінця ХVІ ст., які користувалися майже даровою робочою силою та нераціонально використовували землю, не потребувало ніякого рахівництва; тому сліди мистецтва рахівництва у ХVІІ ст. збереглися лише в тих установах, де головну роль відігравали гроші: в таких як Прикази – центри адміністративної та фінансової діяльності органів державної влади того часу. Прикази були закладами на зразок міністерств та департаментів буржуазних держав. Був і так званий Приказ облікових справ, призначений для контролю за доходами і витратами держави. Це було місце, де зводилось фінансове рахівництво.

Праці, присвячені бухгалтерському обліку, почали видаватись в Росії досить пізно. Це пояснювалося як станом економічного розвитку Росії, так і віддаленим географічним розташуванням від світових центрів економічної думки. Першою книгою, яка мала відношення до обліку, була видана в Москві у 1682 р. книга під назвою „Считание удобное, которым всякий человек, покупающий и продающий, удобно изыскати может число всякой вещи”. Вона складалася з таблиць, що полегшували виконання арифметичних дій в комерційній практиці.