4.2. Облікове мистецтво в хіх - поч. Хх ст.

4.2.1. Бухгалтерський облік першої половини хіх ст.

Початок ХІХ ст. відзначився великими змінами в житті суспільств розвинених країн світу. Політичні реформи та революційні зміни відбувались поряд з революціями технологічними. Науково-технологічний прогрес того часу – це виникнення парових двигунів, створення виробничо-промислових об’єктів, розвиток мережі залізниць і торгового флоту, будівництво нових фабрик і заводів, розвиток мистецтва, літератури, науки.

В ХІХ ст. регламентація правил ведення обліку була продовжена. В законі про порядок ведення купцями торгівельних книг встановлювались правила і форми організації бухгалтерського обліку на торговельних підприємствах.

Значний розвиток промисловості у першій половині ХІХ ст. викликав розвиток облікової науки. У цей період відбувається формування російської бухгалтерської школи, перетворення бухгалтерського обліку з практичної діяльності в наукову систему. З’являються праці талановитих вчених-бухгалтерів: К.І. Арнольда, І. Ахматова, І. Вавілова, Е. Мудрова.

Значний вплив на розвиток облікової думки в Росії мали перекладні праці німецьких, французьких, англійських авторів, присвячені проблемам подвійної бухгалтерії. Це сприяло формуванню двох течій в російській обліковій думці: французької та німецької. Завдяки російському вченому К.І. Арнольду поширення набуває німецька облікова система.

Таким чином, К.І. Арнольд вважається батьком подвійної бухгалтерії в Росії. Він наполягав на введенні подвійного запису в державному господарстві та був першим, хто навів історичні відомості з розвитку бухгалтерського обліку.

.Прихильником французької системи обліку був Іван Ахматов. Він розглядав бухгалтерський облік як частину політекономії. При веденні записів подвійної бухгалтерії рекомендував використовувати три основні книги: Меморіал, Журнал та Головну книгу.

В своїй праці (яка являла собою точний переклад праці М. де ла Порта) І. Ахматов описував, головним чином, особливості обліку в торговельній діяльності. Однак є в ній і розділи, що описують процеси заводського обліку. Рекомендував вести облік товарів з відкриттям аналітичного рахунку по кожному найменуванню.

Перекладені праці не враховували особливостей російської промисловості і торгівлі, тому виникла гостра потреба в таких працях з рахівництва, які були б пристосовані до цих особливостей. І вже з 30-х років ХІХ ст. почали з’являтись праці з рахівництва, складені на основі особливостей роботи російських торговельних і промислових підприємств. До числа таких праць ХІХ ст. відносяться книги К Кларка, В. Німчинова, К.М. Клінге, Е. Мудрова, І. Вавілова, П.І. Рейнбота і А. Прокоф’єва.

В 40-і роки ХІХ ст. вийшло декілька праць з рахівництва, з яких на особливу увагу заслуговують праці І. Вавілова і Е. Мудрова.

Праця І. Вавілова була видана у 1843 р. в Петербурзі під назвою “Очерк коммерческой бухгалтерии и терминологии”. Облікові книги І. Вавілов поділяв на головні (основні) і допоміжні. До головних книг він відносив: Меморіал, Журнал, Касову книгу, Головну книгу; до допоміжних – ресконтро, фактурну, копіювальну та інші. В роботі наводились пояснення призначення книг.

В 1846 році Е. Мудров видав книгу “Счетоводство для всех родов торговли”. Вихід цієї праці став важливою віхою в історії розвитку бухгалтерської думки. Хоча ця книга носила назву “Счетоводство для всех родов торговли”, так чи інакше вона містила і питання обліку в промисловості. Книга заслуговує на увагу ще й тому, що це перша праця російською мовою, в якій вперше була викладена теорія персоніфікації (означає, що за кожним рахунком стоїть певна група осіб).

У Е. Мудрова вперше в російській літературі була наведена класифікація рахунків. Він поділяє рахунки на три групи: майнові; особові; допоміжні (результативні, рахунок Капіталу).

На відміну від інших авторів того часу, Е. Мудров надавав перевагу систематичній формі запису.