Ставлення до православного духовенства

Польське королівство	Велике князівство Литовське
Православне духовенство на від­міну від католицького обкладало­ся податками; Православних єпископів не допус­кали до сенату — верхньої палати польського сейму; Православне населення зазнавало різних утисків і обмежень; Православна церква дуже зале­жала від польської влади. Відбу­валася відверта торгівля церков­ними посадами	Ставлення литовської влади до православної церкви було терпи­мим; Питання призначення на митропо­личу і єпископські кафедри зале­жало від великого князя литовсь­кого. На державних землях він також визначав, хто буде архі­мандритом чи ігуменом Князі й пани мали на приватних землях такі ж права стосовно пра­вославних церков і монастирів, як і великий князь

Якщо Литва толерантно ставилася до православної церкви, звичаїв українського народу, економічного та культурного життя, що створило умови для його подальшого розвитку, то керівні кола Речі Посполитої взяли курс на знищення залишків спадщини Київської Русі, насильне окатоличення та закріпачення селян.

Становий поділ українського суспільства на початку XVI ст.

Привілейований стан		Напівпривілейований стан	Непривілейований стан
Шляхта	Духівництво	Міщани	Селяни
Князі Пани Зем‘яни Бояри	Церковні ієрархи Парафіяльні священники	Патриціат Бюргерство Плебс	«Похожі» («вільні») «Непохожі» («Отчичі»)

Шляхта — привілейований пануючий стан у Польщі, Литві, на українських та білоруських землях, що в XIV—XVIII ст. входив до складу Великого князівства Литовського чи Речі Посполитої.

3 кінця XV ст. активно формується новий стан суспільства – козацтво, який на кінець XVI ст. набув юридичного оформлення і певних привілеїв.

Привілей – пільга, право, надане володарем окремим особам, групам людей, станам.

Фільварок – хутір, маєток, велике шляхетське господарство, орієнто­ване на ринок. Був багатопрофільним господарством, у якому вся земля належала панові і яке базувалося на праці селян, що відробляли тяглову службу або панщину. Набув поширення на українських землях у XVI ст.

«Устав на волоки» (1557 р.), підписаний польським королем і великим князем литовським Сиґізмундом II Августом. Згідно з документом усі земельні володіння великого князя вимірювалися й ділилися на однакові ділянки – волоки. Найкращі орні землі відводилися під великокнязівські фільварки, решта розподілялася між селянами. Тяглові селяни з усіма дорослими членами своєї родини за користування волокою повинні були відпрацьовувати два дні панщини у фільварку.

В українських містах в цей час провідною стає цехова організація. Вона не лише визначала професійну належність, але й виступала як своєрідний соціум, в якому чітко регламентувалися всі сфери життя та діяльності людини. Запровадження Магдебурзького права (захист населення від сваволі урядовців та землевласників, створення сприятливих умов для торгівлі й розвитку ремесел) – виборна система органів міського самоврядування та суду, визначення їхніх функцій, регламентація діяльності купецьких об’єднань і цехів тощо. Магдебурзьке право сприяло формуванню в Україні засад громадянського суспільства.