- •Міністерство доходів і зборів України
- •Розділ 1. Характеристика сучасного стану боротьби з фінансовими злочинами у контексті зміцнення фінансової безпеки держави
- •1.1. Сучасний стан економічної безпеки держави
- •1.2. Поняття фінансового злочину
- •1.3.Система заходів щодо розслідування фінансових злочинів
- •1.4. Загальна характеристика повноважень органів державної влади у сфері фінансових розслідувань
- •1.5.Правове забезпечення діяльності оперативно-розшукових апаратів та слідчих підрозділів
- •1.6. Вплив декриміналізації національного законодавства на формування фінансової безпеки держави
- •1.7. Проблеми взаємодії суб’єктів фінансових розслідувань
- •1.8.Міжнародні стандарти правового забезпечення та співробітництво у сфері протидії фінансовим злочинам
- •Розділ 2. Способи вчинення фінансових злочинів
- •Поняття ухилення від оподаткування кримінального характеру
- •Способи вчинення податкових злочинів та їх структурні елементи
- •1. "Ухилення від сплати податків шляхом неподання або несвоєчасного подання податкових декларацій і розрахунків податків".
- •2. "Ухилення від сплати податків шляхом використання декількох розрахункових рахунків в установах банків".
- •3. "Ухилення від сплати податків шляхом декларування одного виду діяльності з паралельним зайняттям іншими видами підприємницької діяльності".
- •4. "Ухилення від сплати податків шляхом умисного відображення виконаних операцій і розрахунку податків, пізніше звітного періоду".
- •5. "Ухилення від сплати податків шляхом оформлення фіктивних документів про передачу товару на зберігання".
- •6. "Ухилення від сплати податків шляхом оформлення підроблених документів про повернення товару, який було одержано від підприємств, громадян на реалізацію".
- •7. "Ухилення від сплати податків шляхом заниження якості кількості і ціни товару, прийнятого підприємством для подальшої реалізації
- •Фінансові схеми щодо заниження податкових зобов’язань
- •1. Реалізація тмц за цінами, нижчими за вартість придбання
- •2. Проведення безтоварних операцій
- •6. Проведення псевдоекспортних операцій
- •7. Придбання тмц у "транзитних" і "фіктивних" підприємств за значно завищеними цінами з наступним їх експортом за кордон
- •8. Проведення експорту тмц за штучно завищеними цінами з використанням у ланцюжку офіційного виробника
- •9. Проведення експортних операцій за штучно завищеними цінами із застосуванням штучного виробництва товарів, які експортуються
- •10. Механізм ухилення від сплати пдв при проведенні імпортних операцій з тмц за значно заниженими цінами
- •11 Ухилення від сплати податків шляхом безпідставного застосування нульової ставки пдв при проведенні зовнішньоекономічних операцій
- •12. Механізм ухилення від сплати пдв при використанні підприємств з іноземними інвестиціями
- •13. Використання документів "фіктивних" фірм з метою незаконного формування валових витрат та податкового кредиту при придбанні робіт, послуг (фіктивний субпідряд)
- •14. Схема ухилення від сплати пдв шляхом втрати первинних бухгалтерських документів
- •15. Застосування товарного кредиту
- •Особливість механізму відшкодування пдв в Україні
- •Найбільш поширені способи незаконного відшкодування пдв
- •Розділ 3. Фінансові злочини пов’язані з використанням фіктивних суб'єктів підприємництва
- •Поняття фіктивної фірми
- •Роль фіктивної фірми у злочинній схемі ухилення від оподаткування
- •Оцінка доказів фіктивної підприємницької діяльності
- •Роль аудиту у встановленні податкових правопорушень
- •Розділ 4. Типові сліди вчинення фінансових злочинів, ухилень від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів. Аналітична діяльність у механізмі виявлення ухилень від сплати податків
- •Аналіз документів (як основного носія інформації)
- •Найбільш характерні ознаки слідів фінансових злочинів
- •Оцінка доказів сліду фінансового злочину та його кваліфікація
- •Суть аналітичної діяльності та її роль у викритті фінансових злочинів
- •Найбільш ефективні методи оперативно-аналітичної роботи
- •Непрямі методи доказування заниження бази оподаткування
- •Розділ 5. Структура первинного матеріалу про злочин та його оцінка на стадії порушення кримінальної справи. Типові слідчі ситуації початкового етапу розслідування
- •Джерела доказів щодо фінансових злочинів
- •Структура узагальнених матеріалів за фактами фінансових злочинів
- •Проблеми оцінки доказів фінансових злочинів
- •Вибір способу реалізації матеріалів щодо податкового злочину
- •Стадії реалізації матеріалів
- •Роль планування реалізації матеріалів
- •Розділ 6. Порядок примусового стягнення до бюджетів фінансових зобов’язань платників податків
- •Перелік тем рефератів
- •Перелік питань для підготовки до заліку
- •Список використаних джерел
- •Білоус Віктор Тарасович, Бригінець Олександр Олексійович правове та організаційне забезпечення здійснення фінансових розслідувань Курс лекцій
- •08201, Вул. К. Мaрксa, 31, м. Iрпiнь, Київськa обл., Україна
1.2. Поняття фінансового злочину
У чинному законодавстві України не має чіткого визначення поняття „фінансовий злочин”. Хоч визначення можна сформулювати таким чином : фінансові злочини – це злочини, які спрямовані проти фінансових інститутів (як державних, так і приватних) і вчинені з використанням фінансових систем та відносин, за допомогою фінансових документів.
Критеріями віднесення злочинних діянь саме до фінансових є:
1) наявність певного предмета посягання — матеріальних коштів (грошові кошти, валютні кошти, цінні папери, інші матеріальні кошти);
2) порушення процесу їх нормального, законного руху, або ж створення умов порушення вказаного процесу;
3) в цілому єдність видового об'єкта посягання — правовідносин у сфері фінансової діяльності господарюючих суб'єктів.
Метою вказаних злочинів є порушення нормального руху фінансових і матеріальних коштів, що призводить до переміщення їх до «зацікавлених» осіб або до утримання у цих осіб.
Боротьба з фінансовими злочинами у сучасному світі є однією з найактуальніших проблем. Не дивлячись на те, що останні складають всього 10-15% від загальної кількості злочинів, вони завдають багато клопоту правоохоронним органам держав. Зокрема, останнім часом злочинці все частіше використовують світову банківську систему і офшорні зони для легалізації прибутків, отриманих від ухилення від сплати податків та різних видів шахрайства. Це значно ускладнює процес розкриття і розслідування таких злочинів.
Банківське шахрайство. Найбільшу кількість злочинів в банківському секторі складають незаконні дії з пластиковими картками, які включають їх підробку, використання підробленої або чужої (викраденої/знайденої) пластикової картки. Різке зростання кількості користувачів карток ускладнює контроль та профілактику злочинів з боку як банків, так і правоохоронних органів. У Кримінальному кодексі України встановлена відповідальність за незаконні дії з розрахунковими документами, в тому числі і пластиковими картками.
Іншим видом злочинів, що вчиняється у банківській сфері, приводять до величезних збитків і завдають певних труднощів для правоохоронних органів щодо їх попередження і розслідування є зловживання електронними системами розрахунків. Більшість з них вчиняється працівниками банків і саме банки, турбуючись про свою репутацію, беруть на себе функцію розслідування. Інша ситуація складається, коли на банки посягають аутсайдери або “хакери”, які отримують доступ до рахунків клієнтів банків через Інтернет шляхом порушення електронних систем захисту банку.
Легалізація коштів, здобутих злочинним шляхом. Легалізація - це ніщо інше, як схеми менеджменту, тобто управління, матеріальними цінностями, які були отримані злочинним шляхом. Злочинці по-різному використовують здобуті кошти та матеріальні цінності: продають, використовують особисто, купують нерухомість, автотранспорт тощо. Крім того, вони вкладають їх в легальний або нелегальний бізнес, пенсійні фонди тощо.
Останнім часом легалізація злочинних прибутків набула нових форм. Так, злочинці все частіше використовують фіктивні підприємства, банківські рахунки яких знаходяться за кордоном. Також активно використовуються поштові грошові перекази, договори позик (в більшості випадків з нульовими процентами), інвестиційні проекти, контрабанда готівки. З урахуванням цього прослідити рух коштів і доказати нелегальне джерело їх походження правоохоронним органам буває досить важко.
На колоквіумі відзначалося, що боротьба з легалізацією вимагає удосконалення законодавства. Вона завжди пов’язана з розкриттям банківської таємниці, тому потребує спеціального законодавчого врегулювання. Особливої уваги заслуговує законодавче закріплення обов’язків банків доповідати правоохоронним органам про сумнівні операції та саме визначення сумнівної операції. Традиційно до таких операцій відносяться: зняття/внески великої кількості готівки, відкриття банківського рахунку за 1-3 дні перед операцією тощо. Особлива увага повинна приділятися дослідженню руху грошових коштів на щойно відкритих рахунках, а також використання так званої політики “знати свого клієнта” та градація клієнтів банку в залежності від їх прихильності до легалізації злочинних прибутків. Такі заходи сприяють більш ефективному виявленні “брудних” грошей в момент їх обігу у банківських розрахункових системах.
Боротьба з легалізацією злочинних прибутків у країнах Європи здійснюється на національному та міжнародному рівнях за трьома напрямками: банківському (коли юридичні та фізичні особи вступають до фінансових відносин та здійснюють відповідні операції); поліцейському (при здійсненні оперативно-розшукових заходів та розслідуванні викритих злочинів); та міжвідомчому (взаємодія між банками та правоохоронними органами шляхом обміну інформацією, включаючи оперативно-розшукову).