Розділ 1. Характеристика сучасного стану боротьби з фінансовими злочинами у контексті зміцнення фінансової безпеки держави

1.1. Сучасний стан економічної безпеки держави

Безпека України у сучасному глобалізованому світі нерозривно пов’язана з різними проблемами економічного характеру. Рівень економічної стабільності нашої держави є результатом постійної діяльності стосовно вирішення цілого ряду перешкод. Повний спектр даних проблем досить широкий. Умовно його можна поділити на внутрішні і зовнішні проблеми. До внутрішніх відносяться дефіцит державного бюджету, неповна зайнятість населення, високий рівень „ тіньової економіки ”, незначний розвиток промислового виробництва, певна соціальна напруга в суспільстві, політична нестабільність та багато інших. До зовнішніх можна віднести посилення рівня глобалізації та економічного впливу з боку інших суб’єктів міжнародного права, які досить часто за допомогою певного економічного впливу вирішують власні політико-економічні проблеми. Здобуття належного рівня економічної самостійності України та вирішення названих проблем нерозривно пов’язане з підвищенням рівня економічної безпеки нашої держави.

Україна географічно знаходиться між потужними політико-економічними утвореннями. На сході ми межуємо з Російською Федерацією, яка постійно здійснює досить сильний ресурсно-економічний вплив на більшість держав Європи. На заході ми межуємо з Європейським Союзом, який, незважаючи на внутрішні протиріччя, залишається досить сильним політико-економічним утворенням. Також досить значний вплив на розвиток нашої (як і будь-якої іншої) держави здійснює світовий політико-економічний лідер – Сполучені Штати Америки. Досить швидко розвиваються і посилюють вплив держави Азії. До них відносяться Китай, Індія та Японія. Більшість світової переробної промисловості зосереджено саме в них. Вищезгадані держави, відстоюючи власні політико-економічні інтереси, впливають на економічні процеси у нашій державі. Іноді даний вплив стримує розвиток певних процесів. Саме мінімізація негативних наслідків економічного впливу ззовні є одним з провідних завдань економічної безпеки держави. Належний рівень розвитку економічної безпеки держави створює передумови як для внутрішньої стабільності державного функціонування, так і для ефективної реалізації перспективних потужностей нашої держави на міжнародній арені. Потрібно зазначити, що економічна безпека є провідною складовою національної безпеки держави, а її ослаблення (яке має місце останні 20 років) призводить до поширення і розвитку багатьох негативних тенденцій.

Також досить серйозним викликом для економічної стабільності та безпеки нашої держави є можливість повторення негативних економічних процесів у державах, які є економічними партнерами України. За минулий рік близько 30 % експорту нашої держави надійшло до держав, які входять до Європейського Союзу. Але ряд держав (Греція, Португалія, Ірландія, Іспанія, Італія), які входять до Європейського Союзу на найближчі роки характеризуються досить низькими прогнозними економічними показниками власного розвитку. На думку експертів Міжнародного Валютного Фонду існує значна загроза повторення економічних процесів 2008-2009 років і поступовий розвиток у світовому масштабі негативних економічних тенденцій. А нинішня світова криза має всі ознаки довготривалої глобальної системної кризи. Причин у даного явища досить багато. Але головною з них є вичерпаність сучасної моделі економічного розвитку, яка передбачає стрімке екстенсивне нарощування масового виробництва та занадто прискорене зростання ринку сучасних фінансових послуг. Частина дослідників навіть порівнює сучасну економічну кризу з Великою депресією 30-х років ХХ століття. Дійсно, існують деякі спільності даних економічних подій. Але Велика депресія практично не вплинула на економічні процеси у тогочасній Україні, яка була частиною Радянського Союзу. А світові економічні проблеми 2008-2009 років і донині здійснюють певний негативний вплив на економічні процеси в українському суспільстві.

Потрібно зазначити, що певні від’ємні показники розвитку як економіки певної держави, так і світової економіки не потрібно сприймати однозначно негативно. Видатні вчені у сфері економічної теорії стверджували, економіка розвивається циклічно, тобто поступово будь-яке економічне піднесення змінюється на спад і навпаки.

Сучасні процеси у світовій економіці мають глибокі передумови. Світова прискорена глобалізація вплинула на розширення світового споживання і почала сприйматися як спосіб успішної побудови та розвитку економіки. В результаті впровадження даної моделі виробництва виникла досить диференційована система міжнародного поділу праці. В ньому провідне місце посіли економіки найбільш розвинених держав світу. А фінансували даний процес державні та приватні економічні установи цих держав. В результаті саме економічно розвинені держави стали головними експортерами побудови ідеальної економіко-соціальної моделі суспільства в будь-якій державі. Переважна більшість інших держав виконували роль споживача за умов даної системи міжнародного поділу праці. Поступово виникла і почала стрімко поглиблюватися нерівномірність розвитку, яка і стала черговою глобальною проблемою світового суспільства. За даних умов найбільш вразливою виявилась фінансово-банківська сфера. Вона досить активно фінансувала дані процеси. Спочатку постраждала економіка Сполучених Штатів Америки, а потім, і інших розвинених держав.

Не залишилась осторонь даної проблеми і економіка нашої держави. За останні 20 років вона досить швидко інтегрувалась у світові економічні процеси. Економічні проблеми України також були зумовлені низкою факторів:

• низька енергоефективність вітчизняного виробництва;

• значна частина промисловості орієнтована на експорт сировини;

• залежність промисловості України від потреб зовнішніх ринків;

• значна зношеність основних фондів виробництва;

• досить слабка купівельна спроможність вітчизняного споживача.

Світова економічна криза продемонструвала специфічний характер розвитку нашої держави в умовах кризи. На відміну від населення переважної більшості європейських держав, значна частина нашого суспільства, переживаючи економічну кризу, також переживає складні і соціально-суспільні процеси. Дане явище носить деструктивний характер і призводить до поступового руйнування суспільної моралі. А з нею руйнуються довгострокові плани громадян по раціоналізації продуктивності праці, навчанню, реалізації творчого пошуку. Особлива небезпечність для рівня економічної безпеки нашої держави проявляється в тому, що ці деструктивні процеси впливають, в першу чергу, на перспективи економічного розвитку України.

Аналізуючи дії керівництва нашої держави протягом 2009-2012 років можна визначити ключові процеси, які зумовлюють поступовий вихід української економіки з кризи. До них можна віднести:

• значне підвищення авторитету держави, як ключового суб’єкта економічних процесів;

• початок впровадження нової системи управління фінансовими ринками в державі;

• впровадження механізмів, які мінімізують фінансові ризики;

• стимулювання інноваційного розвитку шляхом створення власної інноваційної інфраструктури, яка дає змогу досить швидко реалізовувати на практиці фінансові інновації;

• значне підвищення впливу на економічні процеси з боку міждержавних об’єднань (Митний союз);

• підвищення рівня дипломатичної підтримки вітчизняного виробника.

За останні роки було зроблено досить багато позитивних перетворень, зокрема, було реалізовано цілу низку важливих завдань зі стабілізації економіки і формування кардинально нового законодавства (Податковий та Бюджетний кодекси України), підвищення соціальних стандартів. В той же час, державі не вистачає інвестицій, без яких неможлива масштабна модернізація економічної безпеки. Інвестори оцінюють додаткові ризики і не завжди поспішають вкладати кошти в реальний сектор економіки. Негативним прикладом є досить часте внесення змін до вітчизняного податкового законодавства. А без стабільності у даній сфері підприємцям досить складно підтримувати масштабні проекти, які реалізовуються керівництвом держави. За ініціативи Президента України зараз реалізується досить велика кількість соціально значущих перетворень. Але реалізуються вони досить повільно. На цей неприємний факт неодноразово звертав увагу і Президент України. Адже реформи в економічному житті суспільства не ще не дали швидких результатів. Реформістські ініціативи не дійшли до переважної більшості сучасного громадянського суспільства у повній мірі. Але не потрібно забувати, що реформи – це процес. І процес досить тривалий у часі і нерідко вразливий для українського суспільства.

А в українській економіці вищезгадані перетворення можуть у часі співпасти з черговою „ хвилею ” світової економічної кризи. Як ми згадували раніше, промислове виробництво у нашій держави досить залежне від потреб зовнішніх ринків. Тому негативний вплив можливої наступної „ хвилі ” може значно знизити темпи розвитку вітчизняної економіки. І, як наслідок, сповільнити або мінімізувати результати проведення соціально значущих перетворень. Саме тоді рівень економічної безпеки нашої держави буде найбільш вразливим. Результативність та швидкість проведення реформ залежить від провідних галузей економіки, де сконцентрований потужний технологічний та професійний потенціал. Тому державна політика повинна бути спрямована на створення мотивацій і умов для розвитку експортних галузей промисловості : авіаційна, енергетика, машинобудування, металургія. Складність ситуації полягає в тому, що значна частина виробництв в державі функціонує із високою ресурсоємністю, значною зношеністю основних засобів. Тому існує високий рівень залежності від становища на зовнішніх ринках, зовнішніх фінансових „ вливань ”, слабка конкурентоспроможність більшості українських товарів за межами держави.

Поруч з реальним сектором економіки завжди є наука, бо без наукового осмислення неможливо ефективно проводити будь-які позитивні зрушення у галузях економіки. Досить важливим чинником є використання позитивного міжнародного досвіду. Також, потрібно підвищувати рівень професійної підготовки кадрів, особливо робітничих спеціальностей.

В зовнішньому вимірі вітчизняної економічної безпеки глобальне конкурентне середовище нині швидко видозмінюється, тому українська економіка поступово втрачає традиційні конкурентні переваги. Особливо негативним є те, що масштаби економічного спаду у нашій державі протягом кризи 2008-2010 років значно перевищують рівень аналогічних процесів у держав-сусідів (нерідко у рази). Раніше джерела зростання вітчизняного виробництва базувалися на основі нарощуванні низькотехнологічного та сировинного експорту, за рахунок дешевої робочої сили та економії на розвитку соціальної сфери. На сьогодні дані можливості практично вичерпані. Досить стрімко дорожчає сировина та енергетичні ресурси. Дорожчає і буде дорожчати праця робітників. Все сильнішими стають конкурентні виклики на традиційних для нас ринках.

Також підвищення рівня вітчизняної безпеки залежить від вітчизняного бізнесу, особливо – крупного, який має взяти на себе частку відповідальності за подальший розвиток сучасного виробництва, збільшення внутрішніх інвестицій. Для цього потрібний серйозний діалог влади та бізнесу щодо ефективної політики імпортозаміщення, розширення ринків збуту, нарощування потенціалу та можливостей внутрішнього ринку.

Досить перспективним є вихід на нові ринки збуту. Прикладом є торгівельно-економічна співпраця з Китайською Народною Республікою. Економіка даної держави є досить потужною і стрімко розвивається. За прогнозами експертів у найближчі 20 років вона випередить за обсягами навіть економіку Сполучених Штатів Америки, яка є найбільш потужною у світі з 40-х років ХХ століття. Підтвердженням даного припущення є і те, що протягом 2008-2010 років економіка Китайської Народної Республіки демонструвала лише позитивні тенденції розвитку. Тобто валовий внутрішній продукт КНР зростав на 5-15 відсотків за рік. У порівнянні з від’ємними показниками розвитку економік Європейського Союзу, Сполучених Штатів Америки та Російської Федерації дані показники є досить ґрунтовними. Дійсно, ринки Китайської Народної Республіки та інших держав Азії в даний час найбільш динамічно розвиваються. В цих державах проживає переважна більшість сучасного населення планети. На останньому з’їзді Комуністичної партії КНР було проголошено курс на стимулювання внутрішнього попиту населення. А внутрішній попит КНР – це попит 1,3 млрд. людей.

В такій ситуації промислові потужності даної держави не зможуть в повній мірі уже через декілька років повністю задовольнити зростаючі потреби власного населення. І досить перспективним є вихід українського товаровиробника на даний ринок. Але не лише з сировинною продукцією. Адже в нашій державі функціонує (не завжди на повну міру) частина високотехнологічних виробництв (особливо у оборонній сфері). Певні кроки позитивні кроки уже зроблені. У 2012-2013 році за допомогою українських танків та моторизованої техніки практично повністю переозброюються збройні сили Таїланду. Дійсно, ринки держав Азії досить місткі та можуть споживати значну частину української продукції, що робить їх пріоритетними торгово-економічними партнерами нашої держави. Існує значний інтерес частини азійських держав до технологічних можливостей України в авіабудівній, ракетно-космічній, військово-технічній галузях, електроенергетиці. Це відкриває можливості суттєвого поліпшення структури експорту до даного регіону, а також використання кредитно–інвестиційних ресурсів найбільших країн Азії для підтримання української економіки.