2. Роль фіктивної фірми у злочинній схемі ухилення від оподаткування

Практично для всіх механізмів «відмивання» коштів характерна участь фіктивних фірм. Часто вони створюються на нетривалий час за підробленими документами або на підставних осіб. У ці організації переказуються здобуті злочинним шляхом кошти, які потім конвертуються й переказуються на рахунки «своїх» організацій, розташованих найчастіше в офшорних зонах. Ці організації й легалізують їх через рахунки різних компаній.

Наприклад, при здійсненні імпортних операцій в офшорній зоні створюється дочірня або самостійна компанія, що укладає з українськими організаціями контракти на поставку товарів в Україну. Для забезпечення цих контрактів переказуються великі суми. Але товари в Україну не надходять, а кошти переказуються на рахунки інших фірм.

Оскільки компанії-«оболонки» не є забороненими або незаконними, вони використовуються для «відмивання» грошей і фінансування терористичної діяльності. Їх легко заснувати, і вони можуть бути пов’язані з іншими компаніями-«оболонками», розташованими в будь-якому місці земної кулі. Якщо така компанія засновується на території з жорсткими законами щодо конфіденційності фінансових установ, практично неможливо встановити її власників або директорів і майже неможливо відстежити справжнього власника незаконних коштів. Саме тому вони – ефективні засоби для розриву ланцюга схеми при збиранні доказів щодо їхньої діяльності.

В Україні для легалізації злочинних коштів можуть створюватись компанії, які проходять повну державну реєстрацію. Як правило, фіктивні фірми створюються шляхом придбання готової фірми або заснування нової (за допомогою нелегальних методів).

Час функціонування таких фірм – від декількох днів до декількох років. У деяких випадках вони уникають податкового обліку (але при цьому деякий час можуть здійснювати господарську діяльність, мати печатку й рахунок у банку). Або, навпаки, можуть тривалий час подавати звіти в податкові органи. Такі розбіжності пояснюються цілями їх створення.

При цьому створення ФП на даний час має на меті:

• розкрадання грошових коштів, матеріальних цінностей без здійснення підприємницької діяльності;

• ухилення від сплати податків та інших обов’язкових платежів в бюджет, здійснення інших порушень фінансового законодавства при проведенні підприємницької діяльності.

Як вже було підкреслено, зазначене питання має дві складові – ідентифікація осіб і перевірка дотримання дозвільних умов.

Вирішення цих проблем повинно бути розподілено між органами нотаріату, державної реєстрації та власниками відповідних баз даних. Необхідно розробити механізми взаємодії Міністерства доходів та зборів України, МВС, Мінюсту, інших центральних органів виконавчої влади – власників спеціальних інформаційних систем чи документальних баз даних.

Зазначені пропозиції можуть бути вирішені тільки шляхом інформаційної інтеграції на державному рівні, тобто створення відомчих електронних баз даних, в тому числі і конфіденційних даних, їх взаємодія “on line”, широке використання інших високих інформаційних технологій.

Найбільш поширені сучасні схеми містять багато різнопланових елементів та інструментів реалізації. Тому класифікувати їх за типовими схемами в «чистому вигляді» проблематично, а в деяких випадках і неможливо.

На особливу увагу заслуговують вивезення капіталу через експортно-імпортні операції, збільшення обсягів зобов’язань за короткостроковими кредитами, зростання виплат на обслуговування приватного зовнішнього боргу та обсягів платежів за акціями українських підприємств, які перебувають у власності нерезидентів. Найбільші обсяги експортованої продукції припадають на чорні метали, енергетичні, органічні хімічні сполуки та продукти неорганічної хімії.

За статистичними даними Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, у 2008-2012 роках вивезення капіталу за кордон здійснювалося через сплату фінансових, страхових, комп’ютерних та інформаційних послуг, а також здійснення прямих інвестицій за кордон шляхом внесків українських банків до статутних фондів банків Прибалтики та Росії.

Серед причин, що зумовили значні обсяги відпливу капіталу з України у 2008-2012 роках:

— непрогнозованість макроекономічного розвитку, нестабільність економічної та політичної ситуації;

— вичікувальна позиція інвесторів через реприватизаційні ризики та скасування податкових пільг у ВЕЗ та ТПР;

— значний рівень регулювання економіки та негарантованість захищеності підприємницької діяльності;

— ризик неповернення запозичень державою;

— зміни у законодавстві про інвестиційну та зовнішньоекономічну діяльність.

У зовнішньоекономічній діяльності суб’єкти господарювання не відмовляються від фіктивних та сумнівних експортних операцій з метою безпідставного відшкодування ПДВ та легалізації злочинних доходів. Підприємства експортують невластиві види продукції, що проводяться через комітентів, які не є особами, що відповідають за фінансове врегулювання. Крім того, не втрачають «популярності» злочинні операції з готівкою та цінними паперами як у межах, так і поза межами України.

Серед найбільш поширених прийомів та методів незаконних операцій у сфері зовнішньоекономічної діяльності:

— купівля компаній, цінних паперів іноземних фірм і нерухомості за кордоном;

— оплата наданих послуг іноземним партнерам (маркетинг, рекламна кампанія тощо);

— «структурування» операцій;

— вивезення валютних коштів за кордон з використанням пластикових кредитних карток;

— вивезення готівкової іноземної валюти фізичними особами.

Розкриття схем «відмивання» потребує глибокого комплексного дослідження проведених операцій, перевірки їх учасників, а також взаємодії правоохоронних органів та суб’єктів первинного фінансового моніторингу.

До основних елементів перевірки учасників підозрілих операцій належать:

— законність установчих документів;

— ідентифікація засновників;

— економічний зміст підприємницької та фінансової діяльності в цілому;

— відповідність реальних цілей діяльності суб’єкта задекларованим;

— реальність та законність договорів з іншими суб’єктами;

— динаміка товарообігу та відповідних фінансових розрахунків;

— обґрунтованість цін на продукцію (послуги, роботи).