ГаркавенкоСвистунова-Конспект КонкурТВШ

показники транспортабельності – визначають пристосованість продукції до транспортування в зберігання (середня вартість пакування продукції в тару, середня трудомісткість підготовки одиниці продукції до перевезень тощо;

показники екологічності характеризують рівень негативного впливу на довкілля під час експлуатації (вміст шкідливих домішок, ймовірність викиду шкідливих газів, випромінювання під час транспортування та використання продукції); показники безпеки – вогнегасність, надійність електроізоляції тощо.

Ціна

Складові цього фактора конкурентоспроможності:

рівень цін порівняно з конкурентами;

привабливість для покупців системи знижок;

практика диференціації цін відповідно до кон’юктури ринку;

Сервіс

Елементи сервісу як фактору конкурентоспроможності:

рівень обслуговування ( до та після продажу);

якість поставок (терміни, втрати товару під час доставки.

надійність запасних частин та наявність сервісних центрів.

Маркетингове оточення

До чинників цього фактора конкурентоспроможності належать: престижність товару;

лояльність споживачів до торгової марки;

ефективність брендингу;

рівень організації маркетинг-логістики;

можливість купівлі товару з використанням мультимедіатехнологій;

ефективність рекламних заходів та програм стимулювання збуту.

ОСНОВНІ ЗАПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ

Які показники характеризують якість товару?

Які фактори є цінові показники конкурентоспроможності товару?

Які елементи визначають сервіс як фактор конкурентоспроможності товару?

Які чинники складають маркетингове оточення як фактор конкурентоспроможності товару?

ТЕМА 4 .

КЛАСИФІАЦІЯ ТЕХНОЛОГІЙ ТА ЇХ ВПЛИВУ НА КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНІСТЬ ПРОДУКЦІЇ ЛЕГКОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ

Залежно від впливу на конкурентоспроможність , всі технології можна поділити на три групи:

базові;

ключові;

провідні.

Базові технології

іБазові технології є широковідомими, використовуються всіма підприємствами галузі і не є джерелом конкурентних переваг, Для збереження конкурентоспроможності необхідно поступово вдосконалювати їх. Базові технології не можуть стати основою стійких переваг.

Ключові технології

Ключові технології забезпечують досягнення конкурентних переваг і надають можливість компанії виготовляти свою продукцію або послуги дешевше або робити їх кращими, ніж товари або послуги конкурентів.

Ключові технології можуть бути: захищені патентом;

представляти собою непатентоване досягнення будь-якої компанії; бути проявом унікальної майстерності компанії у застосуванні відомої технології.

Провідні технології

Провідні технології виникають як заміна ключових технологій і можуть змінити основу галузевої конкуренції, провідні технології можуть розробляти компанії, які не відносяться до галузевих лідерів, створюючи можливості для принципових змін у галузі.

ОСНОВНІ ЗАПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ

В чому сутність базових технологій?

В чому сутність та форми реалізації ключових технологій?

В чому сутність провідних технологій?

ТЕМА 5.

СТРАТЕГІЯ ТЕХНОЛОГІЧНОГО РОЗВИТКУ

Ключові завдання управління технологіями та інноваціями

використання стратегії технологічного розвитку, яка має забезпечити своєчасну реалізацію потрібних об’єктів;

управління технологічними інноваціями для досягнення комерційного успіху та набуття конкурентних переваг;

організаційне забезпечення інновацій.

Процес та аналізу технологій

Рис.1 Етапи процесу оцінки технологій

Принципи вибору портфелю технологій:

стратегія технологічного розвитку має підтримувати наявні та майбутні джерела конкурентної переваги компанії;

не всі винаходи приносять вигоду;

всі успішні інновації орієнтовані на ринок, при цьому розробивши нові товари, важливіше правильно оцінити основних

споживачів, ніж детально розрахувати величину майбутнього попиту;

цінні новинки не завжди приносять прибутки;

успішному впровадженню нової продукції або послуг допомагає знайомство з ринком або технологією (або з тим та іншим);

отриманню прибутку від інновації сприяють її захищеність правом власності, сильна та динамічна служба досліджень та розробок, ступінь технологічної складності та додаткові можливості компанії;

результати дослідження завжди невідомі, тому, вирішуючи питання про інвестиції, слід враховувати імовірність успіху та величину можливого прибутку.

Характерні риси обміну технологічними знаннями в сучасних умовах:

об’єктивний характер розвитку міжнародного обміну науковотехнічними знаннями;

монополізація науково-технічних знань;

проведення великими компаніями цілеспрямованої політики в галузі передачі технології;

активна участь в міжнародному обміні малих та середніх компаній.

ОСНОВНІ ЗАПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ

Які ключові завдання управління технологіями та інноваціями?

В чому сутність етапі аналізу та оцінки технологій?

Які принципи вибору портфелю технологій?

Які характерні риси обміну технологічними знаннями в сучасних умовах?

ТЕМА 6.

КОНСТРУКТОРСЬКО-ТЕХНОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ ФОРМУВАННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ПРОДУКЦІЇ

Фактори, які впливають на прийняття рішень щодо формування конкурентоспроможності продукції на етапі конструкторськотехнологічної підготовки виробництва

Трансформація потреб споживачів в конструкцію виробів, фізикомеханічні характеристики матеріалів верху та низу взуття

Класифікація потреб

Фізико-механічні характеристики матеріалів, конструкції виробів, що забезпечують задоволення потреб споживачів на ринках товарів легкої промисловості

Алгоритм трансформації потреб споживачів у конструкторські характеристики виробів зі шкіри

Типологія нових товарів на ринках готових виробів легкої промисловості, матеріалів, комплектуючих деталей

Нові товари, які пропонуються на ринках виробів зі шкіри відносяться до одного з трьох типів нових товарів:

докорінно вдосконалені товари, що задовольняють потреби, які раніше задовольняли інші товари-аналоги. Подібні за способом застосування (нові адгезиви, технології);

модифіковані товари, які вже є на ринку. З деякими вдосконаленнями, що не змінюють докорінно їхніх характеристик4

товари ринкової новизни – товари, які існують на інших ринках, але є новими для даного ринку.

Підходи до визначення конкурентоспроможності складових технологічного процесу:

 матеріалів;  комплектуючих;

 устаткування.

Оцінювання пропозицій на ринках технологічного устаткування, що забезпечують конкурентоспроможність готової продукції:

Устаткування для розкроювання матеріалів;

Устаткування для оброблення деталей;

Устаткування для складання виробів;

Аналіз технологічних ноу-хау в процесі виробництва виробів зі шкіри, швейних, трикотажних та інших виробів легкої промисловості

ОСНОВНІ ЗАПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ ЗНАНЬ

Які існують типи нових товарів на ринках готових виробів легкої промисловості, матеріалів, комплектуючих, устаткування?

Які підходам слід віддати переваги під час оцінювання матеріалів, що використовуються при виготовленні виробів зі шкіри, швейних, трикотажних, швейних виробів?

В чому сутність технологічних ноу-хау, що формуються в процесі виробництва взуття, шкіргалантерейних виробів?

В чому сутність технологічних ноу-хау, що формуються в процесі виготовлення швейних виробів?

В чому сутність технологічних ноу-хау, що формуються в процесі виготовлення трикотажних виробів?

В чому сутність технологічних ноу-хау, що формуються в процесі виробництва фарфоро-фаянсових виробів?

В чому сутність технологічних ноу-хау , що формуються в процесі виготовлення виробів текстильної галантереї?

ТЕМА 7.

МЕТОДИ ОЦІНЮВАННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ТОВАРУ

Показники, що характеризують конкурентоспроможність

Сутність показників, що характеризують конкурентоспроможність товару:

одиничний показник конкурентоспроможності – окремі показники товару (продуктивність, ремонтопридатність);

комплексний (груповий) – сукупність одиничних показників (показників якості, економічних, маркетингових показників);

інтегральний – загальний рівень конкурентоспроможності товару на основі сукупності комплексних (групових) показників.

Основні методи оцінювання конкурентоспроможності товару на основі:

відповідності споживчим вимогам;

показника “рейтинг товару”;

відповідності споживчим перевагам;

інтегрального показника;

кластерного аналізу.

Метод оцінювання конкурентоспроможності товару на основі відповідності споживчим вимогам

Метод передбачає використання для оцінювання відповідності товару споживчим вимогам двох значень:

1 – якщо товар відповідає певним вимогам;

0 – якщо не відповідає.

Груповий показник конкурентоспроможності визначається при цьому як сума одиничних показників конкурентоспроможності. Максимальне значення показника конкурентоспроможності в даному методі дорівнює кількості параметрів, за якими здійснюється оцінювання.

Метод оцінювання конкурентоспроможності товару на основі показника “рейтинг товару”

Рейтинг товару характеризує міру переваги одного товару чи моделі над іншими за умов реальної експлуатації або використання товару споживачем.

Визначається показник “рейтинг товару” як добуток оцінок відносних показників якості товару і дозволяє отримати загальну кількісну характеристику переваг одного виробу над іншими.

Метод оцінювання конкурентоспроможності товару на основі відповідності споживчим перевагам/

Оцінювання конкурентоспроможності товару при цьому здійснюється на основі групового показника і визначається як сума добутків відносних показників якості та коефіцієнтів вагомості параметрів.

Метод оцінювання конкурентоспроможності товару на основі інтегрального показника конкурентоспроможності

Вданому методі враховано два аспекти, які впливають на вибір товару покупцем. Перший – це корисний ефект, що його отримує споживач, купуючи товар, який має два складник: якість + сервіс. Другий – витрати, пов’язані з придбанням та експлуатацією товару, Що більший корисний ефекті менші витрати, то привабливішими для споживача, конкурентоспроможнішим є товар. Умовою конкурентоспроможності товару при цьому є максимізація питомого споживчого ефекту – відношення корисного ефекту від використання товару до витрат на його придбання та експлуатацію.

Метод оцінювання конкурентоспроможності товару на основі кластерного аналізу

Кластерний аналіз дозволяє упорядкувати об’єкти у порівняно однорідні групи. В оцінюванні конкурентоспроможності товару такими об’єктами є товари-конкуренти. Ієрархічна кластер-процедура дозволяє визначити коло найближчих конкурентів, товари яких за обраними параметрами можуть бути віднесені до одного кластера (сегмента) товарів, Рівень конкурентоспроможності товарів. що ввійшли до одного кластера, можна вважати одним і тим самим.

ОСНОВНІ ЗАПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ ЗНАНЬ

Що характеризує одиничний, груповий та інтегральний показник конкурентоспроможності?

Що характеризує груповий показник конкурентоспроможності?

Що характеризує інтегральний показник конкурентоспроможності?

НАПРЯМИ ПІДВИЩЕННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ТОВАРУ

Етапи управління конкурентоспроможністю товару

Управління конкурентоспроможністю здійснюється на етапах:

розробки товару; виробництва; продажу;

після продажного обслуговування.

При цьому на етапі створення товару закладаються характеристики якості, рівня сервісу, витрати, а відповідно і ціни, які в сукупності визначають можливість товару краще за товар-конкурент задовольняти потреби споживачів; на етапі виробництва ці складники матеріалізуються, а на етапі після продажного обслуговування

підтверджуються.

Основні напрями підвищення конкурентоспроможності товару

Основні напрями підвищення конкурентоспроможності є відповідними основним факторам конкурентоспроможності:

підвищення якості товару, високий рівень інновацій;

низькі ціни як результат зниження витрат виробництва;

підвищення рівня сервісного обслуговування;

формування відповідного маркетингового оточення, що передбачає активний, подекуди агресивний маркетинг.

ОСНОВНІ ЗАПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ ЗНАНЬ

Які основні етапи управління конкурентоспроможністю товару?

Які основні завдання кожного етапу управління конкурентоспроможністю?

Які основні напрями підвищення конкурентоспроможності на ринку виробів легкої промисловості та технологій?