3. Інфраструктура ринку послуг

Інфраструктура є обов'язковим компонентом будь-якої цілісної економічної системи. Вона не тільки організовує ділові відносини, сприяє реалізації її учасниками інтересів, а й зумовлює спеціалізацію суб'єктів економіки на основі диференціації зайнятих ними ринкових ніш, спрощує юридичний та екологічний контроль, державне і громадське регулювання ділової практики.

Інфраструктура (лат. infra — нижче, під і structura — побудова) — сукупність галузей, підгалузей, виробництв і служб, які створюють загальні умови для ефективного функціонування всього відтворювального процесу і відтворення робочої сили.

Інфраструктурна діяльність забезпечує єдність і нерозривність відокремлених у просторі і часі процесів виробництва матеріальних компонентів суспільного продукту. Найважливішим її завданням є поступове звільнення ос­новних видів діяльності від виконання функцій обслуговування виробництва, зосередження їх уваги і зусиль на основній діяльності.

Виникнення і розвиток інфраструктури пов'язані із суспільним поділом та кооперацією праці, розвитком суспільного характеру виробництва. Сформувалася вона в результаті тривалої еволюції ділових відносна і є сукупністю організаційно-правових форм, що опосередковують ці відносини і пов'язують їх в єдине ціле.

Кожна сфера економіки (виробництво, обіг, послуги) має специфічні елементи інфраструктури. На народногосподарському рівні розрізняють основні та обслуговуючі підприємства, що надають послуги основним галузям народного господарства. На галузевому рівні функціональне призначення багатьох видів діяльності матеріального виробництва полягає у створенні умов для основної галузі, тобто є інфраструктурною діяльністю. Наприклад, під час надання послуг з індивідуального пошиття одягу деякі підприємства сфери побуту є інфраструктурними, зокрема підприємства паливної промисловості, енергетики в процесі надання послуг пасажирським транспортом.

Для уникнення надто широкого тлумачення інфраструктури (на галузевому рівні) до її складу відносять тільки ті галузі, підгалузі, служби, які безпосередньо створюють загальні умови для основного виробництва і надання послуг. З огляду на це легку, паливну промисловість, енергетику та деякі інші види діяльності не можна вважати інфраструктурними. При віднесенні конкретного підрозділу до інфраструктури також враховують його організаційний статус. Інфраструктурні підрозділи повинні бути організаційно відокремленими. Якщо вони перебувають у складі окремого підприємства і мають технологічне призначення, то інфраструктурними вважати їх не можна (їдальня на заводі).

Отже, інфраструктура сфери послуг (ІРП) є невід'ємним компонентом ділових відносин суб'єктів бізнесу. Вона є сукупністю організаційно-правових форм, що опосередковують ділові відносини і пов'язують їх в єдине ціле.

Особливостями інфраструктури сфери послуг є специфічне функціональне призначення; допоміжний характер; поєднання споживання корисного ефекту з процесом виробництва в основних галузях; багатоцільовий характер; висока фондо- і капіталомісткість.

Класифікацію ІРП здійснюють залежно від об'єктів обслуговування, рівня функціонування, співвідношення розвитку основного виробництва та інфраструктури (табл. 3.1).

Таблиця 3.1

Класифікація інфраструктури ринку послуг

Ознака	Вид
За об'єктами обслуго вування	виробнича; соціальна; інституціональна
За рівнем функціонування	міжнародна; народногосподарська; галузева; регіональна; локальна
За співвідношенням розвитку основного виробництва та інфраструктури	випереджуюча; одночасна; запізніла

Відособленими видами інфраструктури ринку послуг є:

• виробнича інфраструктура ринку послуг - це галузі народного господарства, що забезпечують виробничо-технічне обслуговування відтворювального процесу;

• соціальна інфраструктура ринку послуг - галузі народного господарства, що створюють загальні умови відтворення трудового потенціалу країни, регіону;

• інституціональна інфраструктура ринку послуг - галузі народного господарства, що забезпечують політико-правове і соціально-економічне функціонування суб'єктів сфери послуг).

Основними елементами інфраструктури ринку послуг є кредитна системи; комерційні банки; податкова система; митна система; система регу­лювання зайнятості населення; система вищої і середньої економічної освіти; інформаційні технології та засоби ділової комунікації; система страхування; торгові палати; організаційно оформлене посередництво на товарних, си­ровинних, фондових і валютних біржах; аукціони, ярмарки та інші форми організованого небіржового посередництва; комерційно-виставкові комплекси; консалтингові компанії; аудиторські компанії; професійні спілки найманих працівників.

Інфраструктурі ринку послуг належать такі функції:

• формування суб'єктів ринку;

• спрощення процесу реалізації учасниками ділових відносин їх підприємницьких проектів;

• спеціалізація діяльності суб'єктів ринку послуг;

• підвищення оперативності й ефективності діяльності суб'єктів бізнесу на основі диференціації зайнятих ними ринкових ніш;

• вдосконалення форм юридичного й економічного контролю, державного і суспільного регулювання ділової практики;

• встановлення господарських та інтеграційних зв'язків між суб'єктами ринку послуг.

Із розвитком інфраструктури підвищується маневреність і мобільність ринку послуг, завдяки чому прискорюється розвиток науково-технічного прогресу, скорочуються терміни впровадження нових технологій надання і реа­лізації послуг, прискорюється обіг основних та оборотних фондів.

Формування сталих ринкових відносин в Україні передбачає збалансований розвиток ринку послуг та інфраструктури, здатної зв'язати в єдине ціле всі галузі сфера послуг і підприємства різних форм власності, що функціонують у ній.

4. Сучасний стан та перспективи розвитку ринку послуг України (самостійно)

В Україні ринок послуг формувався відповідно до вимог централізованої, планової системи господарювання, тривалий час фінансувався державою за залишковим принципом. Зі здобуттям незалежності країна отримала у спадок сформовану структуру ринку послуг, основними суб'єктами якого були державні спеціалізовані підприємства — «будинки побуту», комбінати побутового обслуговування, житла тощо, які надавали відповідні послуги для на­селення. Більшість підприємств побутового обслуговування зосереджувалася в містах. Ринок послуг було цілком монополізовано державою, а надання багатьох видів послуг населенню не вважалось престижним. Заробітна плата працівників цієї сфери була нижчою, ніж у провідних галузях народного господарства, тому кращі фахівці, як правило, не затримувались у ній.

Із формуванням в Україні ринкової економіки розпочався і розвиток підприємництва. Однак загальноекономічна криза, що охопила народне господарство, значно ускладнила цей процес. На початку XXI ст. підприємства державної, комунальної форм власності продовжують домінувати на ринку послуг (оздоровчі, освітні, житлово-комунальні послуги тощо). Однак у країнах з розвинутою ринковою системою господарювання основою ринку послуг є малі підприємства, засновані на приватній власності.

Сучасний стан і розвиток ринку послуг в Україні характеризують такі особливості:

1. динамічний розвиток за наявності великих резервів щодо розширення його видової структури, нарощування обсягів реалізації послуг;

2. ефективне функціонування в його структурі малих господарських утворень;

3. досягнення підприємствами колективної форми власності найкращих показників діяльності за обсягами, видовою структурою;

4. залежність розвитку малого підприємництва на ринку послуг від нагальної уваги, фінансової підтримки держави. Однак проблеми економічного розвитку, наповнення державного і місцевих бюджетів унеможливлюють оптимальну його фінансову підтримку.

Питання для самоперевірки

1. У чому полягає суть ринку послуг?

2. Охарактеризуйте особливості формування ринку послугу нових економічних умовах?

3. Чим зумовлені особливості формування і функціонування ринку послуг в Україні?

4. Проаналізуйте основні функції ринку послуг.

5. У чому полягають суть і завдання інфраструктури ринку послуг?

6. Розкрийте особливості формування інфраструктури ринку послуг.

7. Охарактеризуйте види інфраструктури на ринку послуг та її основні елементи.

8. З'ясуйте суть основних функцій інфраструктури ринку послуг.

Питання та завдання для практичних занять

1. Спеціалізоване підприємство з індивідуального пошиття взуття кооперується ще з одним підприємством. Відносини між ними здійснюються за розрахунковими цінами, 20% у структурі яких належать партнерові підприємства. План щодо обсягу реалізованих послуг у по­рядку кооперування становить 713,0 тис. грн. Собівартість послуг за бізнес-планом у підприємства становить 394,0 тис. грн., у його партнера — 246,0 тис. грн. Яким за таких умов буде запланований розмір прибутку підприємства?

2. Підприємство, яке займається торгівлею туристичними товарами, підприємство- виробник спортивно-туристичного інвентарю та приватний будинок відпочинку вирішили створити туристичну фірму (акціонерне товариство закритого типу). Основний вид діяльності

• туристичні послуги, додатковий — забезпечення спортивно-туристичним інвентарем, одягом, роздрібна торгівля, прокат тощо. Інвестований засновниками капітал становив 142,0тис- гри. Після першого року функціонування новостворене ЗАТ досягло таких результатів: чистий прибуток від основної діяльності — 29.6 тис, грн., чистий прибуток від додаткової діяльності — 6,9 тис. грн., амортизаційні відрахування — 25,0 тис. грн.

Необхідно розрахувати рентабельність діяльності ЗАТ, визначити термін окупності інвестицій (Т0) у ЗАТ та обґрунтувати доцільність його створення, а також скласти перелік платних додаткових послуг, які б забезпечили збільшення чистого прибутку, підвищення рентабельності функціонування підприємства на ринку послуг.

Рентабельність новоствореного акціонерного товариства (Е_р) розраховують за формулою:

Е = ⁴ + ^А *100%

' К

де ЧП — чистий прибуток від всіх видів діяльності, грн.;

Д — амортизаційні відрахування, грн.;

К — капітальні затрати (інвестований капітал), грн.

Термін окупності інвестицій (Т_о) доцільно розрахувати за формулою:

Т = —

^о ЧП

де Т_о — термін окупності інвестицій, роки;

ЧП - чистий прибуток від усіх видів діяльності, грн.

Якщо рентабельність цього проекту внаслідок розрахунків становить 20—30 % за терміну окупності витрат до 1 року, його можна вважати доцільним.