Авторитарний

2

Рішення

приймаються

одноосібно

Накази,

розпорядження, команди Бере повністю на себе або повністю перекладає на підлеглих Придушується

Прагне

задавити

Недоліків нема «і не може бути по визначенню» «Тримає дистанцію»

Залежно від настрою

Жорстка формалізована дисципліни Покарання - основний метод стимулювання

Демократичний

3

Рішення

приймаються

після

обговорення в групі

Пропозиції,

ради

Колективна

відповідальніст

ь

Заохочується

Прагне

максимально

ефективно їх

використовувати

Постійно

підвищує свою

кваліфікацію

Підтримує

дружнє

спілкування

Манера

поведінки з

усіма як з

рівними

колегами

Прихильник

розумної

дисципліни

Необхідно

використовувати

різні методи

заохочення і

покарання

Ліберальний

4

Рішення

приймаються самі собою (кимсь у групі) або за вказівкою керівництва Прохання

Знімає із себе всяку

відповідальність

Віддається в руки підлеглих Ухиляється, відпускає на самоплив

Не придає великого значення

Уникає

спілкування

М’яка манера поведінки

Формально- прощенське відношення Байдуже

У житті важко зустріти представників цих стилів в «чистому виді». Занадто складна натура людини, щоб її можна було підігнати під певну мірку.

При виборі стилю керівники користуються наступними основними критеріями:

• наявність достатньої інформації і досвіду в підлеглих;

• рівень вимог, що пред’являються до рішення;

• чіткість і структурованість проблеми;

• ступінь причетності проблеми до справ організації і необхідність узгоджувати з ними рішення;

• імовірність того, що одноособове рішення керівника одержить підтримку виконавців;

• зацікавленість виконавців у досягненні цілей;

• ступінь імовірності виникнення конфліктів між підлеглими в результаті прийняття рішень.

Оптимальним сам по собі не може бути жоден з основних або навіть проміжних стилів керівництва. Оптимальним може бути лише динамічний стиль, що міняється зі зміною ситуації і об'єктів управління. Зокрема, правильна думка «... уміння керувати - це вміння міняти стиль керівництва». Справді, жоден зі стилів управління не повинен намертво «приклеюватися» до керівника. Стиль повинен бути динамічним.

Менеджер, що здійснює управління завжди в авторитарному стилі, буде мати безсумнівний успіх, поки ситуація залишається напруженою.

У спокійному, діловому середовищі висококваліфіковані, думаючі, ініціативні підлеглі будуть сприймати начальника-автократа як людину невисокої культури, грубого і недостатньо розумного. У спокійній ситуації серед інтелігентних підлеглих авторитарному начальникові успіху не домогтися.

Керівник, що використовує винятково демократичний стиль управління, домагається найвищих результатів у спокійному середовищі, при ініціативних, думаючих, висококваліфікованих підлеглих, зацікавлених у спільній справі. У напруженій, гострій ситуації такого керівника вважатимуть людиною, яка не вміє керувати, нерішучою, боязкою, незібраною, розгубленою.

Керівника, що строго дотримується винятково ліберального стилю, будуть високо цінувати лише яскраво виражені творчі особистості: винахідники, дослідники, письменники, конструктори, архітектори; керівник у такому разі повинен якнайменше втручатися в процес творчості. А от в будівельній організації типового ліберального керівника сприймуть як людину безвладну, зовсім непридатну бути керівником.

З огляду на те, що обставини, у яких перебуває керівник, і люди, які йому підпорядковуються, динамічні та мінливі, хороший керівник сервісного підприємства повинен володіти різними стилями управління і знати, за яких обставин і у відношенні яких саме підлеглих той або інший стиль найбільш прийнятний.