18) Братства та братські школи.

Притаманні риси:

• демократичність. У школі мали право навчатися діти різних станів населення, статут школи зобов'язував учителя ставитись до всіх учнів однаково. Для сиріт та дітей з інших міст братства відкривали гуртожитки (бурси);

• введення елементів класно-урочної системи навчання. В елементарних братських школах учнів поділяли на три групи залежно від набутих знань, умінь, навичок, а з XVII ст. у братських школах підвищеного типу встановилася класна система занять. Навчальний рік розпочинався з 1 вересня, було введено канікули, екзамени тощо;

• налагоджений тісний зв'язок з батьками чи родичами учнів. Між батьками і школою укладалася письмова угода, де обумовлювались обов'язки сторін з виховання і навчання дітей;

• чітка організація навчання: заборонялись пропуски занять, запізнення, існувала налагоджена система чергових;

• ґрунтовність освіти, яка не поступалася західноєвропейській.

Діячі

Високий рівень освіти забезпечували вчителі, які згодом стали відомими не лише в Україні, а й за її межами. Це — Іов Борецький, Стефан і Лаврентій Зизанії, Кирило Ставровецький Транквіліон, Мелетій Смотрицький, Памво Беринда, Єлисей Плетенецький, Тарасій Земка, Ісайя Трофимович-Козловський, Захарія Копистенський, Софроній Почаський та ін. Всі вони працювали якийсь час вчителями братських шкіл.

Рівень освіти

Традиційно високий рівень освіти усіх верств українського суспільства зазначав сирійський мандрівник Павло Алепський, який у 1652 р. їхав Україною до Москви: «Мало не всі українці та більша частина їхніх жінок і дочок уміють читати, добре знають порядок церковної служби; священики вчать сиріт, не дають їм вештатися без діла по вулицях. Черниці Вознесенського монастиря усі були не тільки письменні, а навіть високовчені й самі писали багато наукових та інших творів. Серед ченців є люди вчені, знавці права, або юристи, філософи і красномовці. У Лаврі є славетний печатний дім, що обслуговує весь край той. З його виходять церковні книжки, прегарно надруковані; на великих паперах малюнки значних місцевостей і країн, наукові розсліди та інше».

Хоча братські школи давали підвищену освіту, вони були середніми навчальними закладами. Братчики вели боротьбу проти вищого католицького духівництва, організовували школи, будували госпіталі та православні церкви, відкривали друкарні, де видавалися українські книги і підручники, піклувалися життям братчиків тощо. В основу своєї діяльності вони поклали ідеологію просвітительства, а головним засобом своєї боротьби обрали школи.

19) Києво-Могилянська колегія.

Ки́єво-Могиля́нська акаде́мія— стародавнійнавчальний закладвКиєві, який під такою назвою існував від1659до1817року. Спадкоємець стародавньоїКиївської Академії, заснованої княземЯрославом Мудрим. Фактично всі сучасні українські ВНЗ в тій чи іншій мірі є духовними спадкоємцями цього закладу через вихованців Академії, які стали засновниками відповідних нових богословських, філософських і наукових шкіл у цих вишах.

Декілька сучасних вищих навчальних закладів претендують на спадкоємність від Києво-Могилянської академії, серед них насампередНаціональний університет «Києво-Могилянська академія», а такожКиївські духовні академія і семінаріятаКиївська православна богословська академія

Києво-Могилянська академія була заснована на базі Київської братської школи.1615року ця школа отримала приміщення від шляхтянкиГалшки Гулевичівни. Деякі вчителіЛьвівськоїтаЛуцькоїбратських шкіл переїхали викладати до Києва. Школа мала підтримкуВійська Запорозькогоі зокрема гетьманаСагайдачного^[4].

У вересні 1632року Київська братська школа об'єдналася зЛаврською школою. У результаті було створеноКиєво-Братську колегію.Київський митрополитПетро Могилапобудував в ній систему освіти за зразкомєзуїтськихнавчальних закладів. Велика увага в колегії приділялася вивченню мов, зокремапольськоїталатини. Станових обмежень для отримання освіти не було. Згодом колегія іменувалася Києво-Могилянською на честь свого благодійника та опікуна.

Києво-Могилянська академія та заклади-наступники згадуються в творах художньої літератури. В повісті Миколи Гоголя «Тарас Бульба» сини Тараса Бульби були студентами академії