3.Емоції і їх контроль

Емоційні стани людини зумовлені соціальними умовами існування і мають особистісний характер. Емоції – це суб'єктивні переживання, що сигналізують про благополучний або неблагополучний стан організму і психіки. Почуття ж мають не тільки суб'єктивний, а й об'єктивний предметний зміст. Вони викликаються об'єктами, що мають ціннісне особистісне значення, і адресуються до них. Емоції і почуття – це своєрідні стани психіки, що накладають відбиток на життя, діяльність, вчинки і поведінку людини. Якщо емоційні стани визначають в основному зовнішню сторону поведінки і психічної діяльності, то почуття впливають на зміст і внутрішню сутність переживань, зумовлених духовними потребами людини.

Управління своїми емоціями не означає їх ігнорування. Контроль емоцій означає, що ви визнаєте свої емоції, але впливаєте на них, коли вважаєте це доцільним. Ви не будете діяти імпульсивно і безконтрольно. Давайте розберемося для початку, як взагалі можна маніпулювати своїми емоціями. 

4.Аналіз впливу особистісних характеристик на процес ділового спілкування

Психологічний аналіз ділового спілкування як взаємодії пов’язаний з процесом безпосереднього або опосередкованого впливу суб'єктів один на одного, що породжує їх взаємозв'язок. Взаємодія у цьому процесі взаємовпливів виступає як система дій, при якій дії однієї людини або групи осіб обумовлюють певні дії інших, а дії останніх, у свою чергу, визначають дії перших. В результаті слід очікувати взаємні зміни у їх поведінці, діяльності, установках, оцінках тощо.

Будь-який процес міжсуб'єктного та внутрішньооб`єктної взаємодії являє собою більш чи менш розгорнуту послідовність актів проекції-інтроекції.

5. Підготовка до самопрезентації у діловому спілкуванні

Самопрезентація, самоподача, самопред'явлення — всі ці слова означають, що промовець пред'являє себе аудиторії. Самопрезентація в публічному виступі— це уміння спрямувати сприйняття аудиторії по певному шляху, вигідному оратору. Самопрезентація — це управління враженням, яке промовець справляє на аудиторію з метою впливу на неї. Впливати на аудиторію необхідно, щоб досягти поставлених цілей. Останніми роками популярним стало слово «харизма». Дослівно із давньогрецького воно означає «притягуватидо себе увагу». Слово «харизма» сходить до слова «харити». У давньогрецькій міфології — це три богині краси і витонченості. Слова «харизма», «характер», «харя» — мають один корінь. Тобто бути харизматичним в ході публічного виступу означає уміти виробляти успішну самопрезентацію, притягувати і утримувати увагу аудиторії. Важливо, що самопрезентація відбувається завжди, незалежно від того, наскільки промовець собі її уявляє і як до неї відноситься. Наприклад, два співробітники збираються виступити на конференції. Один надягає найкращий дорогий діловий костюм, білу сорочку, модну краватку, інший — джинси і старий светр. Самопрезентацію проводять обидва! Перший демонструє статус, престиж, пошану. Другий — незалежність, наївність, самостійність.

Будь-яка зустріч, а тим більше ділова, проводиться з певною метою. Саме спілкування в діловій практиці, як правило, підтримується взаємною зацікавленістю. Щоб задовольнити зацікавленість сторін, організовується зустріч.

Критеріями оцінки результатів взаємодії, крім досягнення бажаної мети, є фактори, які відображають ресурсні витрати учасників: час, ступінь напруженості та характер стосунків між ними.

Щоб ефективно провести ділову зустріч, до неї необхідно серйозно підготуватися та все ретельно продумати.

Про ділову зустріч прийнято домовлятися заздалегідь, при цьому відрізок часу між домовленістю та власне зустріччю залежить від конкретних обставин та програми зустрічі.

У межах одного регіону найбільш доцільно домовлятися за два—три дні. Запланована за десяток днів ділова зустріч часто буває підготовлена гірше лише з психологічних причин.

Майбутня зустріч чи переговори передбачають завчасну підготовку матеріалів, зокрема ті, що відображають позицію учасника зустрічі та містять рекомендації щодо питання, яке розглядається; проекти різних угод, протоколів чи договорів; проекти резолюцій чи угод про наміри.

Прибувши на зустріч, назвіть своє ім'я секретареві або іншому співробітникові, відповідальному за прийом відвідувачів і повідомте про час призначеної зустрічі. Вручіть свою візитівку, якщо вона є, секретареві, щоб та віднесла її керівникові. Якщо секретар не запропонувала вам роздягнутися, запитайте в неї, куди ви можете повісити пальто. Імідж особистості – найважливіша складова її авторитету. Поняття іміджу відображає сучасні вимоги до зовнішнього вигляду особистості, яка не лише спілкується зі своїми співробітниками, а й виконує функцію представництва групи, до якої вона належить, перед іншими соціальними організаціями, тобто підтримує престиж свого колективу. Тому зовнішність особистості, культура мовлення, манери, вигляд і культура одягу – все це є елементами її іміджу.

Серед нового покоління ділових людей важко зустріти людину, що свідомо ігнорує враження, яке вона справляє, і яка абсолютно не цікавиться думкою інших людей про себе.

Досягнення успіху - це показник того, що людина свідомо чи несвідомо створила свій позитивний образ, який допомагає їй у повсякденному житті. З цього випливає, що у кожної людини вже є свій імідж, бажає вона цього чи ні. Хоча слід зауважити, що далеко не в кожного він позитивний. Але кожен може, проаналізувавши всі свої позитивні й негативні якості, відкоригувати або змінити небажаний образ, і, таким чином, відновити або покращити своє становище як у діловому. так і в особистому житті.

Імідж – це образ, який включає як зовнішні, так і внутрішні характеристики: уявлення про соціальну роль, яку людина виконує в житті, стан і характер діяльності й навіть обставини особистого життя.

Імідж – це такі сторони особистості, які наочно демонструють – як вона сама себе підносить, яке враження справляє на інших людей.

6.Аналіз та обґрунтування найбільш доцільних шляхів самовдосконалення в галузі професійного спілкування. Професійний етикет

Професійна етика — це кодекс правил, що визначає поведінку спеціаліста у службовій обстановці, норм, які відповідають існуючим законам та відомчим нормативним документам, професійним знанням, стосункам у колективі, глибокому усвідомленню моральної відповідальності за виконання професійних обов'язків.

Професійна етика, крім того, це прикладна соціально-філософська дисципліна, яка вивчає походження, сутність, специфіку, суспільні функції морально-професійних норм і стосунків, закономірності їх розвитку на різних історичних етапах.

Завдання професійної етики в тому, щоб вивчити складний процес віддзеркалення професійних стосунків у моральній свідомості, у морально-професійних нормах, провести чітку межу між морально-професійними явищами і явищами професійної майстерності, вивчити суспільні завдання, цілі професії і їх значущість у соціальному прогресі, саме цим сприяючи їх успішному виконанню.