3. Правила визначення і помилки, які можливі при порушенні правил.

1. Визначення повинно бути відповідним: тобто об’єм поняття, що визначається, повинен бути тотожнім об’єму поняття, що визначає дане поняття: а = А(в).

Помилки:

а) занадто широке визначення (а<А(в));

б) занадто вузьке визначення (а>А(в)).

2. Визначення не повинно містити кола: поняття не повинно визначатися через самого себе.

Помилка: “порочне коло” (circulus vitiosus), буває двох видів:

а) “коло в визначенні”: при визначенні поняття використовують інше, яке визначають через перше (наприклад: “Логіка – це наука про правильне мислення, а правильне мислення – це мислення у відповідності до правил логіки”);

б) тавтологія (лат. tauto– те саме,logos- слово): визначення, в якому поняття, що визначається, і поняття, за допомогою якого визначається інше поняття, виражені однаковими термінами (визначення “те ж через теж саме” –idem per idem). Наприклад: “Ідеаліст – це людина ідеалістичних переконань.”

3. Визначення повинно бути чітким, ясним, однозначним.

4. У визначенні не можна використовувати художньо-образні засоби.

5. Не можна визначати поняття за допомогою термінів, які самі потребують визначення (Наприклад: “Доктринер – це схоласт”).

6. Визначення не повинно бути негативним, за винятком випадків, де відсутність ознаки є суттєвою ознакою предмету.

4. Ділення понять.

В поняттях важливо знати не тільки зміст, а і об’єм.

Ділення понять – це логічна операція, завдяки якій розкривається об’єм поняття шляхом перерахування його видів.

Розрізняють:

• поняття, що діляться (родове поняття, яке ділиться);

• члени ділення (видові поняття, які утворюються в результаті ділення);

• принцип ділення (ознака, за допомогою якої встановлюються види поняття, що ділиться).

Існує два види ділення:

1. Ділення за видозмінною ознакою: в видах, які одержуються, є родова ознака, яка виявляється в новій якості. Основою ділення може бути будь-яка ознака, але краще керуватися науковими і практичними цілями.

2. Дихотомічне ділення: ділення поняття на два взаємовиключні класи (дихотомія - ділення на дві частини): наприклад, А – ссавці, Ā– не савці.

5. Правила ділення

1. Ділення повинно бути відповідним: сума об’ємів членів ділення повинна дорівнювати об’єму поняття, яке ділиться, тобто

А = а + в + с + о

Помилки: а) неповне ділення: А > а + в + с;

б) ділення з зайвими членами: А < а + в + с + о + к.

2. Ділення необхідно проводити за однією основою (наприклад, невірно проведено ділення: “Договори бувають письмові, усні, справедливі і несправедливі”).

3. Члени ділення повинні виключати одне одного (невірно проведено ділення : “Країни бувають північні, південні, західні і східні”).

4. Ділення повинно бути безперервним: члени ділення повинні бути видами одного порядку по відношенню до поняття, що ділиться.

Помилка: “стрибок в діленні” (наприклад: невірно проведено ділення: “Філософи діляться на матеріалістів, об’єктивних і суб’єктивних ідеалістів”).

6. Класифікація

Класифікація – це систематичний розподіл предметів за класами на підставі будь-якої загальної ознаки (кожний клас займає по відношенню до другого класу чітко визначене і фіксоване місце).

Значення класифікації:

• це стійкий розподіл предметів;

• полегшує пошук предметів, тому принцип класифікації повинен відповідати цій вимозі;

• в класифікації ділення проводиться послідовно від вищого класу до нижчого;

• виділяють два види класифікації: допоміжна і наукова (розподіл предметів за суттєвими ознаками).