5. Індукція і дедукція.

Індукція відіграє велику роль в розвитку науки і практичній діяльності людей. Вона є одним з засобів початкового узагальнення великої кількості дослідного матеріалу, який ми одержуємо за допомогою спостереження і експерименту. В історії науки за допомогою індукції зроблено чимало наукових відкриттів. Однак індукція не дає повної гарантії на отримання достовірного знання. В подальшому досліді може зустрітися випадок, який суперечить індуктивному висновку і таким чином, спростовує його.

З врахуванням цієї особливості, в науковому мисленні будь-який індуктивний висновок доповнюється відповідною теоретичною перевіркою до того, як він буде перевірений на практиці. Індукція доповнюється дедукцією. Необхідно застосовувати індукцію і дедукцію на своєму місці, не випускати з виду зв’язок між собою, їх взаємне доповнення одне до одного.

6. Аналогія.

Аналогія – це різновид імовірного умовиводу, в якому висновок про наявність у предмету певної ознаки робиться на основі схожості даного предмету з іншими в ряді відомих ознак.

Структура умовиводу за аналогією:

А і В мають ознаки а, б, с.

А має ознаку “д”.

Імовірно, В також має ознаку “д”.

Висновок за аналогією базується на знанні реальних зв’язків предметів і явищ, які наклали певний відбиток на логічну будову нашого мислення. Якщо ми виявимо, що зв’язок між загальними ознаками (а, б, с) предметів, які порівнюються, і ознакою, що переноситься (д), є стійкий, закономірний, то висновок за аналогією буде достовірним. Умовивід, який базується на несуттєвому зв’язку, є недостатньо обгрунтованим і при подальшому досліді може виявитися неспроможним. Таким чином, умовиводи за аналогією потребують додаткової перевірки і до виконання цієї вимоги вважаються імовірними.

Якщо в дедукції висновок з необхідністю витікає з заданих посилок, для аналогії є характерним поєднання в основі формальних і змістових сторін.

Умовиводи за аналогією в залежності від характеру ознаки, що переноситься, діляться на аналогію властивості і аналогію відносин.

Аналогія властивості є, якщо ознака, що переноситься, виражає властивість. Аналогія відносин – якщо ознака, що переноситься, виражає відношення. Аналогія властивості є дуже популярною. Так, висновки узагальнення дослідів медикаментозної терапії, які були перевірені на тваринах, з певною осторогою переносяться на людину. Однак, більшим ступенем імовірності володіє висновок аналогії відносин, оскільки вона базується на глибокому, системному аналізі та схожості, відкритті причинно-наслідкових зв’язків між певними елементами системи. Це дозволяє переносити виявлені взаємозв’язки з однієї системи на подібним чином побудовану іншу систему.

Прикладом аналогії відносин є правильна пропорція, еквівалентність форм рівнянь Ньютона і Кулона.

В аналогії носії подібних систем можуть бути різними, які важко порівняти. Наприклад: що є загального між пінгвіном і всюдиходом ГАЗу? Виявляється, засіб пересування. Аналогія відносин широко використовується в моделюванні.

Умови, що підвищують ступінь імовірності висновків, отриманих за допомогою аналогії:

• чим більше загальних ознак у предметів, що порівнюються, тим вищий ступінь імовірності висновку;

• чим більш різноманітні загальні ознаки предметів, що порівнюються, тим вищий ступінь імовірності висновку;

• чим більш суттєвими є загальні ознаки, тим вищий ступінь імовірності висновку;

• на ступінь імовірності висновку впливає відповідність між загальними ознаками і тими, які переносяться, - за характером відображеної в них ознаки;

• встановлення закономірного зв’язку між загальними ознаками і ознаками, що переносяться, підвищує ступень імовірності;

• встановлення схожості між предметами не виключає відмінності між предметами, що порівнюються, однак, чим менше суттєвих відмінностей між ними, тим вищий ступінь імовірності висновку.

За допомогою аналогій були висунуті гіпотези, які знайшли підтвердження в подальшій практиці (природа електрики за аналогією з теплотою). Евристична функція аналогії знаходить застосування в моделюванні – способі вивчення об’єкту на його спрощених моделях. Моделі поділяють на уявні та речові, живі і неживі. Перенос знання з моделі на прототип відбувається на тій підставі, що між моделлю і прототипом встановлюється певна відповідність.

Відповідність виражається в поняттях “ізоморфізм” – взаємооднозначна відповідність (фото і негатив) і “гомоморфізм” – багатозначна відповідність (значно менша подоба моделі і оригіналу).