2. Поняття індукції та її види.

Індукція(від лат.inductio наведення) – це вид узагальнення, який зв’язаний з передбаченням результатів спостереження і експериментів на основі даних досліду. Розрізняють повну індукцію і неповну.

Повна індукція: така, яку можна виразити схемою дедуктивного висновку.

Неповна індукція: це імовірний умовивід, в якому висновок про приналежність ознаки цілому класу предметів робиться на основі приналежності цієї ознаки цілому класу предметів робиться на основі приналежності цієї ознаки частині предметів даного класу (умовивід від часткового до загального).

Знання про ознаки окремих предметів дає нам право передбачити наявність таких ознак у всіх предметів даного класу, особливо якщо виділена ознака є суттєвою. В процесі виведення від часткового до загального відбувається стрибок від старого знання до нового, від відомого до невідомого. В цьому є пізнавальна функція індукції, завдяки їй індукція є методом (засобом) отримання нового знання.

Приклад індукції: Виходячи з того, що деякі радіоактивні елементи: радій, уран, плутоній … є джерелом енергії, можна зробити загальний висновок про те, що всі радіоактивні елементи є джерелом енергії.

3. Види неповної індукції.

А) Індукція через просте перерахування– це різновид неповної індукції, в якій висновок про цілий клас предметів робиться на тій основі, що серед випадків, які спостерігалися, не зустрічали факти, що суперечать висновку. Наприклад: зміна дня і ночі, ластівки літають низько над землею – буде дощ і т.д.

Завдяки широкому застосуванню індукція через просте перерахування отримала назву популярної індукції. Вона вигідна при проведенні операцій з великими класами. Основою популярної індукції є повторення випадків і відсутність факту, що суперечить висновку. При подальшому спостереженні може зустрітися такий випадок і побудований умовивід виявиться неспроможним. Так, довгий час вважали, що всі лебеді білі, а метали тонуть у воді, доки не зустріли чорних лебедів і не встановили, що натрій, калій не тонуть у воді.

Подібні помилки отримали назву “поспішного узагальнення”: (лат. saltus in conoludendo). Ступінь імовірності висновку індукції через просте перерахування збільшується з зростанням числа випадків, що спостерігаються. Індукція через проте перерахування не вважається дуже надійною. В процесі пізнання вона використовується на початкових ступенях і переходить в інші види, які мають більшу ступінь імовірності.

Б) Статистична індукція– це різновид неповної індукції, яка містить статистичну інформацію про частоту розподілення деякої ознаки для визначення класу предметів. Цей клас в статистиці називається “популяція”, а будь-який підклас популяції – “вибіркою”, “зразком”, “пробою”. Як правило, статистичну інформацію виражають в процентах.

Ступінь імовірності висновку статистичної індукції збільшується з покращенням якості інформації, яка міститься в посилках. В статистиці є загальні принципи збору і переробки первинної інформації. Вони відіграють роль гарантійних правил для статистичної індукції з великим ступенем імовірності висновку.

Декілька правил статистичної індукції:

• надійність зразка збільшується разом з збільшенням розмірів зразка;

• вибірка повинна носити випадковий характер;

• вибірка по можливості повинна відтворювати всю диференціацію популяції.

В) Індукція на основі встановлення причинного зв’язку(наукова,елімінативна– від лат.eliminatio виключення) – це різновид неповної індукції, в якій висновок про цілий клас однорідних предметів робиться на основі знання необхідних (суттєвих) ознак частини предметів даного класу.

Ця індукція виключає випадкове узагальнення. Її об’єктивною основою є розкриття стійких, закономірних зв’язків явищ. Ступінь імовірності цієї індукції близько “одиниця”.

Не можна змішувати часову послідовність з причинним зв’язком. В цьому випадку можлива помилка – “після цього, значить по причині цього” (лат. post hoc, ergo propter hoc). Одна причина, в залежності від умов, може приводити до різних наслідків. Наприклад: хронічний тонзиліт може викликати запалення легень, ревмоатаки, серцеві захворювання. Важливу роль в розкритті причинних зв’язків відіграють наукове спостереження і експеримент.

Спостереження – це вивчення явищ в природних умовах без активного втручання в хід їх розвитку. Експеримент – це відтворювання чи зміна будь-якого явища з метою його подальшого вивчення в найбільш сприятливих умовах.

Розрізняють такі види експерименту:

• матеріальний (безпосередній зв’язок дослідника з дійсністю);

• ідеальний (проводиться з ідеальними моделями).