БЖД

Евакуйоване населення залучається до роботи на підприємствах, вивезених з міста, що продовжують роботу в заміській зоні, у фермерсь­ких, колективних і інших господарствах.

Евакуація при катастрофічних затопленнях. Планування, орга­нізацію і здійснення заходів з евакуації населення і сільськогосподарсь­ких тварин із зон катастрофічного затоплення виконують начальники, штаби, служби ІДО, евакокомісії.

Документом, який визначає організацію і порядок проведення ева­куації, є розділ плану ЦО на мирний час, що стосується евакуації у ви­падку катастрофічного затоплення.

Евакуація населення і сільськогосподарських тварин планується із населених пунктів, хвиля прориву до яких дійде за 4 год. Особлива увага приділяється плануванню і організації евакуації у випадку неочікуваного руйнування споруд гідровузлів при аваріях і стихійному лихові. У цих випадках на ділянках надзвичайного затоплення планується самостійний вихід населення і відгін сільськогосподарських тварин за межі зони мож­ливого катастрофічного затоплення за найкоротшими маршрутами.

При загрозі прориву гідроспоруд передбачається евакуація насе­лення і тварин з усієї зони 4-годинного добігання хвилі прориву.

Планування евакуації здійснюється по кожній зоні катастрофічно­го затоплення.

При плануванні визначаються:

306

кількість людей, які проживають в зоні катастрофічного затоплення;

кількість сільськогосподарських тварин за видами у зоні катаст­ рофічного затоплення;

перелік населених пунктів, які знаходяться в зонах надзвичайно небезпечного затоплення з поміткою чисельності населення;

перелік об'єктів народного господарства, з них дитячих дошкіль­ них закладів, шкіл, будинків престарілих, інвалідів та чисельність людей по кожному з них;

маршрути виводу і вивозу евакуйованих, їх можлива пропускна спроможність і справність мостів та інших споруд;

окремо передбачаються маршрути перегону тварин;

черговість вивозу і виводу із зон затоплення. При плануванні до­ тримуються наступної послідовності - працівники об'єктів і непрацююче населення, сільськогосподарські тварини, матеріальні цінності;

пункти розміщення евакуйованого населення і сільськогоспо­ дарських тварин за межею затоплення, а також пункти збору евакуйова­ ного населення в умовах міста;

термін проведення евакозаходів;

обсяг матеріальних цінностей, що вивозяться;

сили і засоби ЦО, їх завдання і порядок використання.

Розпорядження на евакуацію передається по централізованій сис­темі оповіщення. У тексті оповіщення вказується район затоплення і на­прям виходу в безпечні місця.

Проведення евакуації. Люди, які знаходяться у будинках, почувши повідомлення про затоплення, готують необхідні речі, документи, одяга­ють дітей і виходять із зони затоплення самостійно.

Оповіщення персоналу об'єктів організовує його керівник. В за­лежності від часу добігання хвилі прориву працівники виходять у без­печні місця або прибувають до місця проживання і разом з сім'єю вихо­дять з небезпечної зони.

Якщо є час до початку затоплення, то населення приходить на ЗЕП, реєструється, групується біля транспортних засобів і вивозиться у місця розселення. Якщо не вистачає автотранспорту, то організовується вихід пішим порядком. Використовується приватний транспорт. Сільськогосподарські тварини вивозяться автотранспортом та виводять­ся гоном. У районах розселення організовується зустріч населення, тва­рин і їх тимчасове розміщення.

Організація і проведення евакуації при аваріях на атомних електростанціях. Планування евакуації у випадку аварії на АЕС є важ­ливим завданням начальника, штабів, евакуаційних комісій та служб

307

ЦО. Документом, який визначає обсяг, зміст, терміни проведення заходів з евакуації і порядок їх виконання, є "План заходів щодо захисту насе­лення у випадку загальної радіаційної аварії на АЕС", частиною якого є розділ "Евакуаційні заходи".

У випадку аварії передбачається евакуація населення і сільськогос­подарських тварин із 30-кілометрової зони навколо АЕС, організовуєть­ся розміщення їх в безпечних районах і забезпечення всім необхідним у процесі евакуації та у місцях їх розселення.

Планування евакуації здійснюється по кожному населеному пункту, місту, селу і сільському району з розподіленням по зонах - 10, 20, 30 кілометрів.

Для кожного населеного пункту, району і зони визначається кіль­кість евакуйованого населення і сільськогосподарських тварин. Для їх вивезення виділяються транспортні засоби, встановлюються терміни їх подачі в населені пункти. За межею 30-кілометрової зони визначаються райони розміщення евакуйованого населення і сільськогосподарських тварин, маршрути до них.

При плануванні евакуації враховуються такі особливості:

розробляється кілька варіантів евакуації в залежності від характе­ру і масштабів аварій, метеоумов і можливої радіаційної обстановки;

у випадку термінової евакуації збірні евакопункти не розгортають­ся. Евакуація міського населення проводиться за територіальним прин­ципом. Посадка на транспортні засоби здійснюється біля під'їздів жит­лових будинків і захисних споруд;

населення сільської місцевості евакуюється за територіально-ви­робничим принципом, по сільськогосподарських кооперативах, підприємствах, фермерських господарствах і т. ін. Одночасно з евакуаці­єю населення вивозяться сільськогосподарські тварини;

на межі 30-кілометрової зони (на основних маршрутах) утворю­ються контрольно-пропускні пункти з розгортанням постів дозиметрич­ного контролю, медпунктів, пунктів санітарної обробки і проміжних пунктів евакуації;

евакуація населення і частково сільськогосподарських тварин пе­редбачається у два етапи. На першому етапі евакуйовані доставляються транспортом до контрольно-пропускних пунктів 30-кілометрової зони і висаджуються. Транспорт за межу зони не виходить; на другому етапі евакуйовані реєструються на проміжному пункті евакуації і "чистим" транспортом розвозяться у райони (пункти) розселення;

передбачається максимальне залучення транспортних засобів всіх видів з метою вивозу евакуйованих в короткі строки, а з пристанційних сіл - протягом чотирьох годин;

308

планується виїзд населення на приватному транспорті;

розміщення евакуйованих проводиться за виробничим принци­пом: колектив підприємства, організації з сім'ями розселюються в одно­му або кількох близько розташованих населених пунктах; колективні, фермерські і інші господарства розміщуються на базі відповідних колек­тивних і інших господарств. Підселення здійснюється з розрахунку од­на або дві сім'ї у будинок;

райони розміщення людей і маршрути евакуації повинні мати дуб­люючі варіанти на випадок небезпечної радіаційної обстановки, коли ос­новні використати неможливо.

Серед заходів щодо захисту населення штабами ІДО, евакокомісія-ми і службами ІДО організовуються і постійно проводяться:

• підготовка керівного складу ІДО, членів евакокомісій, особового складу, штабів і служб ІДО до виконання завдань щодо організації евакуації;

• підвищення знань населення, підготовка його до дій в умовах проведення евакуації;

• підготовка пунктів посадки і висадки населення, під'їздів до них, маршрутів евакуації;

• вибір місця розгортання контрольно-пропускних пунктів на зов­ нішній межі 30-кілометрової зони, виділення сил і засобів організації на них дозиметричного контролю, розгортання пунктів санобробки, медич­ них пунктів і проміжних пунктів евакуації;

• вивчення небезпечних джерел, прогнозування можливої радіацій­ ної обстановки;

• підготовка сил і засобів для організованого проведення евакуації, оснащення їх необхідними приладами, майном і документацією.

Проведення евакуації населення з 30-кілометрової зони у випадку аварії на АЕС здійснюється згідно з рішенням начальника ЦО області.

Проведення евакуації. Особливість проведення евакуації із 30-кі­лометрової зони полягає у тому, що вона здійснюється на території, за­брудненій радіоактивними речовинами.

В цьому випадку передбачається евакуація пішим порядком. Ева­куація проводиться вивозом населення транспортними засобами з одно­часним вивозом сільськогосподарських тварин. Вирішальним елемен­том початку евакуації є достовірні дані радіаційної розвідки. За реальни­ми даними радіаційної розвідки визначаються кордони відселення. без­печні маршрути евакуації і райони розміщення евакуйованих, встанов­люється черга вивезення населення із зараженої зони і режим поведінки евакуйованих у цій зоні.

309 20 1325

З отриманням розпорядження про евакуацію штаби ІДО по всіх за­собах зв'язку повідомляють населення. Одночасно приводять у готов­ність групи обліку для організованої реєстрації і посадки евакуйованих, формуються автоколони і подаються у місця посадки, розгортаються проміжні пункти евакуації. Надання транспортних засобів здійснюється безпосередньо до житлових будинків, під'їздів і захисних споруд.

В першу чергу вивозяться вагітні жінки, жінки з малими дітьми, люди похилого віку.

Реєстрація евакуйованих проводиться безпосередньо в автобусах і інших транспортних засобах.

Одночасно з вивозом сільського населення здійснюється відванта­ження і відгін тварин. Для цього утворюються вантажні команди із сіль­ськогосподарських працівників.

Евакуація при аваріях на хімічно небезпечних об'єктах. Евакуа­ція або тимчасове відселення є одним із найбільш дієвих заходів захис­ту робітників хімічно небезпечного об'єкта і населення, яке мешкає поблизу нього, від ураження СДОР при аваріях.

Евакуація полягає у вивозі або виведенні робітників і населення за межі осередку хімічного ураження. Зволікання з евакуацією при аваріях на хімічно небезпечних об'єктах може призвести до отруєння і загибелі людей. Якщо є захисні споруди з фільтровентиляційним обладнанням, то потрібно негайно укрити в них працівників об'єкта і населення.

Документом, який визначає термін і порядок проведення евакуації, є розділ плану ІДО на мирний час, в частині щодо захисту населення при аваріях на об'єктах, що використовують у своєму виробництві СДОР. Планування евакуації населення, яке мешкає поблизу хімічно небезпеч­ного підприємства, здійснюється по кожному об'єкту.

При плануванні евакуації враховують: небезпечні концентрації СДОР, які можуть зберігатися від кількох годин до кількох діб; особли­вості розповсюдження СДОР.

У зв'язку із швидким розповсюдженням хмари СДОР збірні евако­пункти не розгортаються.

В умовах значної відстані від місць аварії евакуацію необхідно про­водити комбінованим способом. Зони хімічного зараження при аваріях з виливом (викидом) СДОР можуть мати довжину від десятків метрів до десятків кілометрів. Це буде залежати від кількості розлитої СДОР, її ви­ду, умов зберігання, а також від швидкості вітру і вертикальної стійкості повітря. Дуже важливо враховувати напрямок вітру, який може бути від 0° до 360°. У зв'язку з цим у плані ЦО повинно бути кілька варіантів від­селення в залежності від напрямку вітру. Маршрути евакуації вибирають

310

в напряку, перпендикулярному до розповсюдження хмари СДОР. Розмі­щення евакуйованих планується в населених пунктах, що знаходяться за межею зони хімічного зараження, у будинках житлового сектора. В теп­лу погоду для розміщення евакуйованих використовують намети.

Відстань евакуації залежить від масштабу аварії, і, як правило, не перевищує 15 км від зони хімічного зараження. У пунктах тимчасового відселення передбачається розгортання медпунктів, підприємств торгів­лі і інших необхідних засобів, які забезпечують життєдіяльність евакуйованого населення.

Проведення евакуації. Штаб ЦО оповіщає населення про аварію на хімічно небезпечному об'єкті, доводить інформацію про аварію керів­ництву ЦО. Почувши текст повідомлення, люди, які знаходяться в квар­тирах (будинках), негайно зачиняють вікна, вимикають нагрівальні при­лади, газ, гасять вогонь, попереджають сусідів, одягають дітей та швид­ко виходять із зони хімічного зараження.

Напрямок виходу населенню вказують представники служби охо­рони громадського порядку. Якщо їх поряд не буде, то потрібно йти в на­прямку, перпендикулярному до напрямку вітру.

Після виходу із зони хімічного зараження люди направляються на пункти збору, де розпроділяються на тимчасове поселення.