Висновки

Робота присвячена дослідженню неоміфологізмів в прозовій творчості Віри Вовк, зокрема романах «Останній князь Звонимир», «Тотем скальних соколів» та повістей «Юдин срібник» та «Духи й дервіші». Значний інтерес становлить язичницько-християньський міфологізм та магічний реалізм в творчості авторки.

Були отримані наступні результати:

• Повість «Юдин срібник» є алюзією на біблійний міф, авторка переосмислює його, поєднує апокрифічний міф з язичницькими уявленнями про злих духів і вписує його у контекст сучасної дійсності;

• Повість «Духи й дервіші» є відображенням життя письменниці, містить зображенням релігійно-християнського світогляду авторки, який вона осмислює через долю українця-емігранта та митця, зображуючи боротьбу творчих сил (себто, дервішей) з стихією руйнації (духів);

• Зображення авторкою родинні свята мають яскраво виражену язичницько-християнську основу: Благовіщання-свято на честь богині Дани, Миколи Чудотворця-свято Велеса, що з плином часу трансформувалося в християнське, Андріїв день – на честь одного з дванадцяти апостолів, Свят вечір – на честь Даждьбога, Великдень – пов’язане із зпоявою Яйця-райця з якого зародився світ;

• Були виокремлені архетипи у романах. Зокрема в «Останній князь Звонимир»- Анімус (Рогаль, янгол), Божественна дитина (Юний Звонимир, хлопчик із зіркою), Аніма (Катерина-казка, Оксана), Матір (Божа матір), Тінь (хтонічні тварини, на яких перетворюються гості у Вальпургієву ніч), Маска (учасники вертупу). В свою чергу у «Тотемі скальних соколів» можна назвати Анімус-Аніма (Штефан-Марія), Мудрий старець (старий Онуфрій), Тінь (негативні персонажі) та архетип при (беркути, закохані, подружжя);

• Показано духовне зростання героїв над власними архетипами: Звонимир спочатку зустрічає дитячу іпостась, яка згодом розвивається у дорослу, так Малятко, яке благоло дати зірку перетворилось на янгола, що сам дає героєві зорю, а Дівчинка, що грала Діву Марію, постає в образі справжньої Пречистої («Останній князь Звонимир»)

• У творах наявна біблійні образи-символіка та порівняння. У романі «Тотем скальних соколів» авторка звертається до порівнянь Штефан-святий, Марія-страсна Богородиця над Ісусом, Микита-Юда. Образами-символами є, наприклад, мальовані ікони Святого Миколая, Святого Юрія та Святої Варвари, перед якими Марія повісила паперових голубів на щастя;

• Поряд із біблійною символікою наявний язичницький контекст, це можна простежити в романі «Останній князь Звонимир», у образі оленя Рогаля, який виступає тотемом, чарівним помічником героя, також у романі «Тотем скальних соколів» на віруванні про те, що зілля над дверима, відганяє злих духів;

• Також аналіз виявив міфологічний матеріал з уплетеними шаманськими віруваннями, описаними у згадці про віщунський дар сакрально народженого Чуда («Останній князь Звонимир»);

З наведених результатів можна зробити висновок, що дослідження має перспективу продовження, оскільки творчість Віри Вовк містить кілька шарів, з яких передусім маємо цікаву взаємодію первісного світогляду з релігійним, залучення міфологічних уявлень різних народів, які авторка переосмислює і вводить у сучасний контекст та складну історичну основу творів, які містять елементи реальної біографії.