диплом / НЕОМІФОЛОГІЧНІ ПРОЯВИ.doc x

УДК 821.161.2-31(043)

Воробей Маргарита Олегівна

НЕОМІФОЛОГІЧНІ ПРОЯВИ В ПОВІСТІ ВІРИ ВОВК «ЮДИН СРІБНИК»

Неоміфологізм як культурно – історичний феномен складається у ХХ ст. і являє собою ускладнену, збагачену новими художніми прийомами інтерпретацію міфологізму попередніх століть. Філософською основою неоміфологізму стали інтуїтивізм, ірраціоналізм та пан­теїзм, а також феноменологія Е.Гуссерля, метафізика М.Гартмана, аксіологія М.Ше­лера, фундаментальна онтологія М.Гайдеггера, філософія К.Ясперса, психоаналіз З.Фройда, теорія архетипів К.-Г.Юнга. Своєрідне відродження сакрального і пате­тич­ного став­лення до міфу відбулося внаслідок нового апологетичного трактування міфу як вічно живого начала, яке проголосила “філософія життя” (Ф.Ніцше, А.Бергсон). [6; 228] Неоміфологізм виявив себе у використанні письменниками античних, біблійних міфів та легенд, також було створено багато різноманітних авторських міфів та інтерпретацій.

Метою статті є вивчення неоміфологічного дискурсу у творчості Віри Вовк, зокрема, в повісті «Юдин срібник» і дослідження інтерпретацій авторкою образу Іуди та біблійного міфу про 30 срібняків.

Віра Вовк (справжнє прізвище Селянська) народилася 1926 року у Бориславі. Відома поетеса, літературознавець, прозаїк. Знаходиться в еміграції з 1945 року і є представником сучасної літератури української діаспори. У 1960 році приєдналася до Нью-Йоркської групи письменників. Відкривала американському читачеві українську літературу, зокрема, переклала португальською поезії Василя Голобородька. Українською перекладала твори Ф. Дюренматта, Ф. Г. Лорки, П. Клоделя. Наразі проживає у Бразилії, де пише свої твори українською, німецькою і португальською мовами.

Віра Вовк більше знана сучасним читачем як поет. Її поетичній спадщині присвячені основні літературознавчі праці Підпалого Андрія, Гординського Святослава, Дзюби Тетяни Анатоліївни, Ткаченко Тетяни Іванівни, Шевчука Валерія (поміняти місцями ім’я та прізвище). Але проза письменниці досі залишається поза увагою дослідників.

«Юдин срібник» – вступна повість у збірці «Знамено», яка вийшла друком 2011 року у Львові.

Образ Іуди часто зустрічається в світовій та вітчизняній літературі. Він постає архетипом зради, лицемірства, облесливості, продажність душі. [4;58] У своїй творчості цей образ використовували Леся Українка («На полі крові»), Ольга Кобилянська («Юда»), Павло Штокалко («Голгофта»), Леонід Андрєєв («Іуда Іскаріот»), Володимир Дрозд («Іскаріот»), Христя Алчевська («Зрадник»), Генрік Панас («Євангеліє від Іуди»), П.Гедберг («Іуда»), К.Кюхлер («Іскаріот»), К.Гауптман («Іуда») та ін.

Назва повісті «Юдин срібник» є алюзією на біблійний міф. Суть міфу полягає у тому, що 30 срібних монет (срібняків) було заплачено одному з апостолів, Іудові Іскаріоту, юдейськими первосвящениками за зраду Ісусові Христу. Він відвів римських воїнів до місця перебування Ісуса та його учнів в Гетсиманському саду. Фразеологізм «Юдин (Іудин) срібник» є символом винагороди за зраду.[5;622]

Сюжетом повісті В.Вовк є історія чоловіка, Мошки Капітана, син якого, Макій, пішовши з дому, став вартівником в румунів. Події твору розгортаються у повоєнний період, після Другої світової війни, під час окупації Буковини Румуніє. Конфліктом роману полягає в тому, що Макій, будучи вартівником на стороні ворога, вбивав своїх односельців, коли вони переходили ріку Черемош вночі. Через психологічні страждання батька показується неймовірна трагічність ситуації, яку можна порівняти навіть з братовбивством. У розв’язці повісті постає син, який повертається до Батьківщини. Він приходить до батька з грошима, які той називає «нечистими» й «липкими» з люттю кидає вікном у річку (?).

В тексті неодноразово використовується порівняння сина зі зрадником Юдою. Він стає символом зла, що зіставляється з образом чорта, сатани або арідника (найстарший чорт у гуцульських говірках) [3; 27-29]

«- Я Мошко Капітан – великий пан, а ти мій син; Юда – не мій син! – зареготав він дико.

- Юда! – крикнув опарений Макій і, вхопившись за голову, кинувся чимдуж із хати.» [1;19]

«- Цить! – шепоче вона. – Арідник! »

«Ну, звісно – Арідник. Я бачила його вже в місті, але тоді радше того другого взяла б за чорта, як його» [2; 17]

Біс – злий дух, демон. У полемічний християнській літературі назва істот, які колись були ангелами, але не зберегли своїх почестей, відійшли від Бога, зрадивши його, і стали «ангелами сатани». Тому їх часто ототожнюють з чортами та іншою нечистю. [1;28]

«Он там шкутильгає горбатий Яків зі своєю невідлучною скрипкою, що грає наче сам біс» [2;17].

Отже, аналіз повісті Віри Вовк «Юдин срібник» показав, що авторка інтерпретувала образ Юди, поєднавши у ньому апокрифічний міф з язичницькими уявленнями про злих духів. Авторка переосмислила міф про 30 срібників, актуалізувавши його, вписала міф у контекст сучасної дійсності.

Література:

1. Войтович В.М. Українська міфологія / Войтович В.М. – К.:Либідь, 2002. – 664 с.;

2. Вовк Віра. Знамено, повісті і романи. - Львів: БаК, 2011. - 520 с.

3. Хозбей Н. Гуцульська міфологія етнолінгвістичний словник. – Львів, 2002 – 216 с.

4. Фрис І. Б. Неоміфологізм в слов'янських літературах XX ст. / Ірина Фрис // Проблеми слов’янознавства. – 2007. – Вип. 56. – С. 228–236.