3) Малювання квачиком, зубною щіткою,

сухим пензлем

Знайомлячи дітей з даною технікою, пояснюю, що квачиком малюємо так само, як і звичайним пензликом. Спочатку добре змочуємо його у воді, набираємо фарби і малюємо осінній листопад, переходячи в кольорі від темного до світлого відтінку. Або розміщуємо орнамент на українському рушничку та диво-писанці під час декоративного розпису. Зобразити чарівницю Зиму пропоную напівсухим квачиком. Її блиск, прозорість, кришталевість та пухнастість вдало передасть техніка малювання квачиком з додаванням до білої фарби солі (Додаток 6).

Білизну лапатого снігу діти передають за допомогою зубної щіточки та зубної пасти, якою густо покривають уже готовий пейзаж. Ялинкові прикраси набирають об'ємності та блиску теж з її допомогою. (Додаток 7)

Скориставшись технікою сухого пензля, дошкільнята виконують анімалістичний малюнок „Лісова красуня ялинка'. Для цього потрібен жорсткий пензлик для клею. Спочатку виконується зображення ялинки простим олівцем. Потім на пензлик набирається густа гуаш, яка наноситься на зображення легким торканням. Пензлик при цьому потрібно тримати перпендикулярно до аркуша.

4) Малювання свічкою, пір'ям

Знайомлячи малюків з технікою малювання свічкою, показую процес роботи. Спочатку контур малюнка наношу олівцем, потім поверх олівця малюю восковою свічкою, нею ж зафарбовую окремі елементи малюнка., які мають бути світлими. За допомогою Парамонової губки вкриваю всю поверхню листка акварельною фарбою. Діти спостерігають як на їх очах з'являється зображення світлого тону. Так виникають зображення на теми „Ми летимо у космос', „Жителі підводного царства' (Додаток 8)

Ніжності та казковості надає зображенням техніка виконання малюнка пір'ям. Так з'являється перша квіточка весни – пролісок – тендітна й дивовижна. (Додаток 9)

5) Монотипія, колаж, плямографія

Цікавою для дошкільнят є техніка плямографії. Пропоную дітям аркуш паперу скласти вдвоє та прогладити лінію згину. На лінію згину діти наносять кілька плям різного кольору. Далі складають аркуш та прогладжують його рукою. Розгорнувши його, діти з подивом та з задоволенням спостерігають, як на аркуші паперу веселий чарівник-пензлик залишає різнокольорові сліди різної форми, плями, розглядають утворені симетричні зображення, впізнають знайомий образ або придумують, на що це схоже, домальовуючи необхідні деталі, щоб малюнок став виразнішим. Так в уяві дітей постають загадкові звірі (Додаток 10)

Знайомлю дітей також з технікою колажу. Саме колаж надає малюнку оригінальності, строкатості та веселості. А виконати таку роботу зовсім не складно. Спочатку малюємо веселку чотирма кольорами: червоним, жовтим, зеленим та синім. Обводимо по контуру фломастером і робимо геометричний орнамент на кожній з частин. Потім окремим частинкам цього орнаменту надаємо відтінків кольорів веселки, адже їх не чотири, а сім. Діти милуються радісною веселкою, яка з'явилася на безхмарному небі після дощу. (Додаток 11)

Розповідаю дітям: „для економії часу придумали техніку малювання – монотипію. А чому саме, ви зараз зрозумієте.' Складаю заготовку вдвоє по вертикалі. Малюю половину зображення ялинки на пластиковій дощечці. Далі щільно притискаю до неї половинку аркуша. Розгортаю ялинку і складаю, притискаючи чисту половинку до замальованої. Діти дивуються надзвичайному способу виконання зображення. (Додаток 12)