1-8 класи (муз.м-тво) / 6 кл

Урок 28. ПЕРЛИНА ВОКАЛЬНОЇ МУЗИКИ

Вступ Минулого року ми розмірковували про роль літератури у вокальній музиці, слухали пісні, романси, вокаліз. Однак вокальна музика – це, насамперед, пісня. Виконайте пісню Геннадія Гладкова „Тихий марш”, яку ми вивчили на попередньому уроці. Слідкуйте за диханням і дикцією. Виконуйте її граціозно, весело, в темпі маршу. Робота над піснею Г. Гладкова „Тихий марш” Караоке. Пісня „Тихий марш” 1. Коли відкриєш книжку, то зір побачить твій, що все навдивовижку тобі цікаве в ній. Зайдеш в ліси і в гори, і натякнуть слова, що тут розгадка поряд – за крок, а чи за два! – Ау! – Ау! – Ну що? – Атак – ніщо. Розгадка десь тут поряд – за крок, а чи за два! 2. То яром, то болотом, а то – крізь вітролом – одне здолав обходом, а інше – напролом, і ось поставив крапку, сурма відбій дала... А крапка усміхнулась і в кому перейшла! – Ау! – Ау! – Ну як? – Та от ніяк. А крапка усміхнулась і в кому перейшла! 3. Товстий цей том закрийте, як не дійшли мети: у цьому лабіринті дороги не знайти. Не вийшло, так не вийшло, не будем час втрачать... Тихше... тихше... дайте дочитать. Будь ласка, ну – тихіше... дайте дочитать. Будь ласка, ну – тихіше... дайте дочитать. Відомості про М. І. Глінку Михайло Іванович Глінка – видатний російський композитор XIX століття, засновник російської класичної музики — оперної та симфонічної, автор прекрасних пісень, романсів та інструментальних творів. Джерелом музики Михайла Глінки є народна російська пісенність. Найяскравішим спогадом дитинства композитора були казки його няні та народні пісні, інтонації яких згодом втілилися у творах композитора. Він грав на різних інструментах у складі домашнього оркестру його дядька, і особливо захоплювався народними піснями у виконанні оркестру. Під час навчання у Благородному пансіоні при Головному педагогічному інституті Михайло Глінка познайомився з Олександром Пушкіним. Його вірші справили на Глінку незабутнє враження і згодом посіли значне місце у вокальній музиці композитора. Романс Михайла Глінки „Я мить чудову пам'ятаю” на вірші Олександра Пушкіна — перлина російської вокальної лірики. Історія створення романсу М. Глінки „Я мить чудову пам’ятаю” У 1825 році Олександр Пушкін, захоплений красою Анни Керн, написав на згадку про їхню зустріч віршовані рядки: „Я мить чудову пам'ятаю...”. Цей вірш — світлий, натхненний гімн коханню — один із найкращих творів геніального російського поета. Він передав у поезії тепло, ніжність і пристрасть своєї палкої душі. Пройшло 15 років. Одного разу донька Анни Керн Катерина, гостюючи у подруги, випадково зустрілася з талановитим, уже досить відомим композитором, Михайлом Глінкою. І «чудова мить» повторилася! Захоплення, симпатія, любов вилилися у прекрасну ліричну музику, написану на рядки знаменитого вірша. Так примхливо переплелися образи матері і доньки у творчості двох видатних російських митців. Так з'явився один із найкращих творів Михайла Глінки романс «Я мить чудову пам'ятаю». М'яка, пластична, шляхетна мелодія ллється вільно і невимушено, відображаючи всі емоційні відтінки змісту вірша: зачарування і радість знайомства, світлі надії і сподівання; тривога і сум від розлуки з коханою. І знову – світло, радість нової зустрічі. Надзвичайно тонко і гармонійно поєдналися в романсі щирі слова і натхненна музика — два крила одного прекрасного почуття. Романс М. Глінки „Я мить чудову пам’ятаю” Романсом називають вокальний твір для голосу з інструментальним супроводом. Романс передає особисті почуття і враження, тому цей твір виконують соло або дуетом і ніколи не співають хором. Прослухайте романс „Я мить чудову пам’ятаю” і поміркуйте, скільки частин можна виділити у творі. Слухання. Романс М. Глінки „Я мить чудову пам’ятаю” Аналіз прослуханого твору Який настрій передано в романсі? Поміркуйте, якими засобами музичної виразності створено світлий, ліричний характер першої та останньої частин і більш напружений, лірико-драматичний настрій середньої частини вокального твору. Відомості про В. В. Сильвестрова „Тільки мелодія робить музику вічною...” – ці слова сказав Валентин Васильович Сильвестров, музикант і композитор, який тривалий час був невизнаним авангардистом нового стилю написання музики. Він почав займатися музикою з 15 років. Музичну освіту здобув у Київській консерваторії у класі відомого композитора Бориса Лятошинського. Рання творчість Валентина Сильвестрова – це відчуття свідомої чистоти, світла і духовності музики високого бароко, класицизму і раннього романтизму. У 50-60-х роках минулого століття Валентин Сильвестров разом із групою інших молодих композиторів висловив прагнення відійти від застарілих музичних традицій і йти в ногу з найсучаснішими поглядами у світовій та європейській музиці. Їх наміри стосувались оновлення музично-виражальних засобів та національних музичних форм і жанрів, пошуків нових можливостей перетворення фольклору. На той час це був занадто сміливий крок, тому твори Валентина Сильвестрова та його однодумців перестали звучати – їх забороняли, вилучали з концертних програм. Визнання прийшло до композитора спочатку за кордоном, а вже потім – на батьківщині. Першою Міжнародною премією Валентин Сильвестров був нагороджений у Сполучених Штатах Америки, а лауреатом Міжнародного конкурсу став у Нідерландах. Лише двадцять років потому композитору присвоїли звання народного артиста України. Музика Валентина Сильвестрова — це відображення руху, часу, що складається з дрібних деталей, які постійно розростаються і неначе нанизані одна на одну. Вони перетворюють музику в єдине ціле. Відомості про пісню В. Сильвестрова „Прощай, світе, прощай, земле...” із циклу „Тихі пісні” Вокальний цикл Валентина Сильвестрова «Тихі пісні» написаний для баритона (низького чоловічого голосу) в супроводі фортепіано на вірші класичних поетів. Цикл складають 24 пісні, в яких розкривається глибока любов композитора до української та російської поезії, до краси втілених у ній почуттів і оспівуваної природи. Сам автор сказав, що головним героєм циклу є „поезія серця”. У „Тихих піснях” втілені найглибші, найзаповітніші роздуми композитора. В усіх творах циклу простежується надзвичайно гармонічна єдність поезії та музики, схожість їх виражальних засобів, - і тому він сприймається як нескінченне щире висловлювання, як необмежений, безупинний спів. Красу безперервної пісенності підкреслюють багатство відтінків та різноманіття мелодичних зворотів. Пісня «Прощай, світе, прощай, земле» на вірші Тараса Шевченка – прекрасний сумовитий розспів, що нагадує кобзарські думи. Зв'язок із народними поетичними і музичними джерелами виявляється в глибокій простоті втілення образу. Прослухайте твір Валентина Сильвестрова «Прощай, світе, прощай, земле...» із циклу «Тихі пісні”. Проаналізуйте передані характери, почуття та емоційні стани. Слухання. В. Сильвестров. „Прощай, світе, прощай, земле...” із циклу „Тихі пісні” Аналіз прослуханого твору Чи відповідає характер музики змісту і настроям віршованого тексту? Поміркуйте, чи схожа пісня В. Сильвестрова на романси. Підсумки уроку Романс Михайла Глінки „Я мить чудову пам’ятаю” – не єдиний музичний твір, присвячений їй великим російським композитором. У 1839 році Глінка створив знаменитий «Вальс-фантазію» – витончений, ніжний, окрилений дарунок своїй «музі». Однак це присвячення було таємницею і не зазначилось при виданні твору.

Урок 29. ЦВІТ ЗЕМЛІ

Вступ Народне мистецтво — це основа професійної музики. Композитори України, опираючись на національні традиції, створюють професійні твори, які мають національний український колорит. Серед них варто відзначити і українського композитора Ігоря Наумовича Шамо, музика якого набула широкої популярності саме завдяки національному колоритові. Відомості про Ігоря Шамо Батьки Ігоря Шамо не були музикантами, проте дуже любили співати і слухати музику. Мальовничі краєвиди Києва, величний Дніпро, пишні зелені схили та острови відлунювалися у серці хлопчика чутною лише йому музикою. Тоді, в дитинстві, ні він сам та й ніхто інший ще не знав, що музичною емблемою Києва стане написана Ігорем Шамо пісня про рідне місто — «Києве мій». Гостре відчуття краси і творча фантазія з дитинства вирізняли його з-поміж ровесників. Потім були страшні роки Великої Вітчизняної війни. Ігор Шамо закінчив курси військових фельдшерів і пройшов фронтами війни від Волги до Берліна. До Київської консерваторії він вступив у повоєнні роки. Там завдяки таланту, прагненню до знань і працелюбству сформувалась особистість справжнього професіонала, національного композитора Ігоря Шамо. Новизна та оригінальність його музики ґрунтується на кращих вітчизняних музичних традиціях. Музика була справою всього життя Ігоря Шамо. Зрощена в його доброму і відкритому серці, вона несе людям радість та естетичну насолоду. Сюїта – це інструментальний твір, що складається з кількох контрастних (різнохарактерних) частин, частіше танцювального типу, об'єднаних спільним задумом. Відомості про „Українську сюїту” для фортепіано І. Шамо Пригадайте, сюїту якого композитора ми вже слухали у шостому класі. У шостому класі ми слухали „Жарт” Йоганна Себастіана Баха із сюїти № 2 для струнних інструментів і флейти. Є й „Українська сюїта” — перший великий фортепіанний твір українського композитора Ігоря Шамо. Основою творчого задуму композитора було використання та перетворення українського фольклору засобами професійної музики — те, без чого неможливо уявити існування справді народного, національного у своїй основі мистецтва. В „Українській сюїті” композитор не використовував справжні народні мелодії, а створював свої теми, зберігаючи в них стиль і дух українського фольклору. Сюїту складають такі частини: „Дума”, „Веснянка”, „Мелодія” і „Танець”. Друга частина сюїти „Веснянка” має яскравий та грайливий характер. Особливої виразності їй надає рухлива, гнучка мелодія з легкими акцентами. Тонке відчуття краси рідної природи і духу народної пісні, розуміння особливостей музичної мови українського фольклору є типовими як для „Української сюїти”, так і для усієї творчості Ігоря Шамо. Прослухайте „Веснянку” і розгляньте репродукції картин (А. Коцка. «Смарагдова весна», О. Дубровський. «Весна»). Поміркуйте, чи співзвучні їх образи з образами «Веснянки» Ігоря Шамо. Слухання. І. Шамо. „Веснянка” з „Української сюїти” для фортепіано Аналіз прослуханого твору Яку картину намалювала музика у вашій уяві, який настрій створила? Чи вдалося композитору написати твір у народному стилі? Чи схожа «Веснянка» Ігоря Шамо на народні веснянки? Демонстрація пісні „Цвіт землі” Краса рідної землі — невичерпне джерело натхнення творчості митців. Скільки прекрасних віршів про неї складено, скільки написано картин і музики! Природа щедро обдаровує твори мистецтва новими образами і сама відроджується в них оновленою і ще прекраснішою. Краса України відлунюється в серцях митців. Свої почуття до неї вони відображають у поетичних, музичних чи художніх образах, у простих, щирих словах. Розучіть пісню українського композитора Олександра Злотника на вірші Миколи Сингаївського «Цвіт землі». Демонстрація пісні „Цвіт землі” Розучування пісні О. Злотника „Цвіт землі” Караоке. Пісня „Цвіт землі” 1. Цвітуть сади, цвітуть луги, цвітінням ниви розлились, - і затопили береги, і затопили береги, і цвіт пливе в небесну вись. 2. В саду вишневім залюбки вінки сплітає дітвора. Синиці, ластівки, шпаки, синиці, ластівки, шпаки летять до кожного двора. 3. І лине скрізь пташиний грай - моя співуча сторона. Цвіте земля, цвіте мій край, цвіте земля, цвіте мій край, і в серці кожного — весна. Підсумки уроку Ігор Шамо використовував у своїй творчості не лише український фольклор. Композитор звертався до національної музики інших народів — російської, болгарської, молдавської, грузинської, вірменської, азербайджанської. Особливості, інтонації і самобутній дух національних культур звучать у багатьох творах композитора, серед яких фортепіанні сюїти «Тарасові думи», «Гуцульські акварелі», «Картини російських живописців», «Молдавська поема-рапсодія», квартети «Український», «Болгарський», «Дружба».

Урок 30. КОРОЛЬ ВАЛЬСІВ

Вступ. Вальс Звання „Короля вальсів” назавжди присвоєне одному композитору. Слухай уважно. Розважальну музику композитори писали завжди, оскільки люди в усі часи розважалися і відпочивали з музикою. Музика для розваг у різні часи була різною, відповідно до способу життя, традицій, стилю. Єдине, що об'єднує розважальну музику усіх часів і народів – танцювальність. Кожна епоха народжує нові танці — без них неможлива музична культура людства. Та серед них є один, що не дає забути про себе вже понад двісті років – вальс. Одного разу у старому музичному Відні в Австрії з'явився чарівник, який своєю музикою полонив усе місто. Невдовзі за помахом його чарівної палички уся країна закружляла під прекрасні, граціозні звуки вальсу. У XIX столітті захоплюючий, яскравий танець заполонив майже всю Європу. Цим чарівником вальсової музики був австрійський композитор і диригент Йоганн Штраус. За своє недовге життя він створив понад 150 вальсів, які швидко поширювалися світом і здобували все нових і нових прихильників. Відомості про Й. Штрауса Йоганн Штраус – видатний австрійський композитор, скрипаль і диригент, творець віденської класичної оперети. З дитинства він навчався гри на скрипці і займався композицією. Серед його різноманітних за характером творів значне місце посідають вальси, польки, кадрилі, марші. Але найповніше розкрився талант композитора у вальсах — він збагатив цю форму танцю і створив його класичний тип. Недаремно сучасники композитора називали його «королем вальсу». Вальси Штрауса «Весняні голоси», «Казки Віденського лісу», «Троянда з півдня», «На березі голубого Дунаю» здобули велику популярність та всесвітнє визнання. За своє життя він створив понад 150 вальсів, які швидко поширювалися світом і здобували все нових і нових прихильників. Йоганн Штраус прожив довге щасливе життя не тому, що не знав прикрощів, а тому, що не зосереджувався на них і намагався помічати в житті лише світле і прекрасне. Найбільшою насолодою для нього була творчість. З великим натхненням він писав музику вдень і вночі, усюди, де знаходився (вдома, в дорозі, на прийомах) і на чому міг (на клаптиках паперу, подушці, манжетах сорочки). У творах Йоганна Штрауса звучить невимовна радість і ніжність, щедра любов до людей і до життя, захоплення красою людини і світу. Таку музику, осяяну світлом і відчуттям радості життя, здатен створити лише той, хто сам почував себе щасливим. Композитор ніби каже своєю музикою: «Життя прекрасне!» і запрошує нас із цим погодитись. Відомості про вальс Й. Штрауса „На прекрасному голубому Дунаї” У творчості Йоганна Штрауса вальс перестав бути лише танцем. Він перетворився на розгорнутий і змістовний симфонічний твір, в якому використана вся гама виражальних можливостей оркестру. Одним із найпопулярніших творів композитора є вальс «На прекрасному голубому Дунаї». У цьому творі він використав мелодію вальсу «Хвилі і водоверті», написаного на 14 років раніше. Як і всі вальси Йоганна Штрауса, «Голубий Дунай» написаний для симфонічного оркестру. Твір складається з низки самостійних вальсів, поєднаних загальним задумом. Прослухайте вальс „На прекрасному голубому Дунаї” і поміркуйте, які почуття в ньому панують. Слухання. Вальс Й. Штрауса „На прекрасному голубому Дунаї” Аналіз прослуханого твору Чи отримали ви насолоду від цієї музики? Охарактеризуйте виражальні засоби вальсу Й. Штрауса Які особливості звучання відрізняють вальс Й. Штрауса від вальсів інших композиторів? Скільки розділів у вальсі? Спробуйте їх охарактеризувати Чому музика, створена майже півтора століття тому, і сьогодні хвилює, радує, надихає слухачів? Пісні в темпі вальсу Вальс – це не тільки танець, а й пісня. Бо вона може виконуватися в темпі вальсу. Ми вже виконували такі пісні. Пригадаймо їх: „Хлоп’ята і дівчата”, „Лелека”, „Веснянка” і „Цвіт землі”. Саме цю пісню ми повторимо сьогодні. Виконайте пісню „Цвіт землі” ніжно, граціозно і радісно. Співайте стримано, передаючи весняний настрій. Робота над піснею О. Злотника „Цвіт землі” Караоке. Пісня „Цвіт землі” 1. Цвітуть сади, цвітуть луги, цвітінням ниви розлились, - і затопили береги, і затопили береги, і цвіт пливе в небесну вись. 2. В саду вишневім залюбки вінки сплітає дітвора. Синиці, ластівки, шпаки, синиці, ластівки, шпаки летять до кожного двора. 3. І лине скрізь пташиний грай - моя співуча сторона. Цвіте земля, цвіте мій край, цвіте земля, цвіте мій край, і в серці кожного — весна. Підсумки уроку Йоганн Штраус прославився не лише вальсами. Він – автор 16 оперет, серед яких найвідоміші «Летюча миша», «Весела війна», «Циганський барон»... Композитор жартував: «Мелодії течуть з мене, як вода з крана». Не дивно, що автор таких життєрадісних і запальних творів мав веселу вдачу і любив пожартувати. Музиканти переказують одну кумедну історію. Якось Йоганн Штраус зайшов до взуттєвого магазину. Обдивився, приміряв з десяток черевиків і, нарешті, розчаровано махнув рукою: - Бачу, не знайду те, що шукаю. - А що ви, пане, шукаєте? — спитав продавець. - Два черевики, які скрипітимуть в унісон, - відповів композитор. Напевне, почуття гумору в «короля вальсів» було таке ж яскраве, як і його музика.

Урок 31. КОЛОМИЙКИ

Вступ Михайло Коцюбинський у романі „Тіні забутих предків” так описав коломийки: „Заграло cepцe у вівчарів, заблеяли вівці, учувши пашу... З гори на гору, з поточка в поточок пурха коломийка, така легенька, прозора, що чуєш, як од неї за плечима тріпають крильця...”. Українські землі біля Карпатських гір завжди приваблювали своєю неповторною красою. Та головне багатство цього краю – напрочуд співучі, широкого серця і великої душі люди, які зберігали, плекали і передавали з покоління до покоління чудові вікові музичні традиції. Розповідь про коломийки У Прикарпатті є невеличке мальовниче місто — Коломия, відоме своїм унікальним Музеєм писанки. Перебуваючи в Коломиї, одразу відчуваєш якесь особливо дбайливе ставлення людей до свого краю та народного мистецтва, що втілює красу Прикарпаття, життя і побут, думи і почуття народу. З давніх-давен Коломия увінчана у народному музичному мистецтві — саме там народилися своєрідні жартівливі народні пісні — коломийки. Коломийка – народна пісня-танець, поширена, в основному, в західних областях України. Коломийки змальовують життя та вдачу народу. Дещо вони подібні до частівок — жартівливі, веселі, сатиричні, але бувають і сумні, ліричні. Часто існують різні тексти на одну мелодію. У коломийках відбивається давня народна традиція поєднання танцю і співу. Це надає їх мелодіям гострого і примхливого ритму, широкого діапазону звучання, різноманітних мелодичних «прикрас». У народних традиціях швидкій танцювальній коломийці часто передує контрастний ліричний, повільний заспів. Відомості про М. Колессу Значний внесок у збереження і розповсюдження коломийок зробив славетний український фольклорист, композитор і педагог Микола Філаретович Колесса. Він народився у місті Самбір, що на Львівщині. Освіту здобув у Празькому університеті та консерваторії. Народні традиції Галичини справили на майбутнього композитора глибоке враження. Народна пісня увійшла до серця хлопця з перших років життя, разом із творчістю його батька — славетного музиканта-фольклориста Філарета Колесси. З їхньою сім'єю підтримували дружні стосунки Іван Франко, Леся Українка, Микола Лисенко й інші видатні письменники та митці України. Микола Колесса зростав у атмосфері музикування і співу, в оточенні чарівних українських мелодій. Він писав: „Я прагнув витворити свій власний стиль, через який міг би передати всі переживання, враження, задуми, що жили в моїй душі... І якщо зачеплять якісь глибинні струни серця слухачів ті образи, ті почуття і думки, які я виносив у собі і передав у звуках, то буду вважати, що свою справу я виконав». Композитору вдалося здійснити задумане. Уже багато років його музика захоплює та підкоряє все нових і нових слухачів. «Школа Колесси — це дерево в українській культурі, яке вічно зеленіє», — сказав про митця один із його учнів. Відомості про коломийки М. Колесси Один із найяскравіших творів Миколи Колесси — «Українська сюїта». Захоплення фольклором рідного краю, розкішне буяння природи Карпат, таємничі старовинні обряди з заворожливими піснями і танцями — все це багатство сповнило душу митця і відтворилося в його музиці. Фінал сюїти має назву «Коломийка», де з великим мистецьким хистом — то задерикувато, то поважно і задумливо — композитор «перетворює» народнопісенну творчість гуцулів. У Миколи Колесси є ще й інші коломийки. Прослухайте фортепіанний цикл „Три коломийки” і поміркуйте, в чому полягає особливість кожної з них. Слухання. М. Колесса. Фортепіанний цикл „Три коломийки” Аналіз прослуханих творів Яка особливість танцювальності в коломийках? Яке враження справили на вас прослухані твори? Чи відчуваються в музиці інтонації, характер народних пісень-танців? Поміркуйте, що надихнуло композитора на створення такої музики Демонстрація коломийки Розучування коломийки Караоке. Коломийка 1. Мої любі співаночки, мої складаночки, Кілько я вас наскладала коло матіночки. 2. Мої любі співаночки, де я вас подію? Хіба я вас, співаночки, горами розсію. 3. Ой я ходжу при Дунаю, та й так си думаю, Нема кращих співаночок, як у нашім краю. 4. Як я стану коломийки співати, співати, Затужиш ти та й заплачеш, та й станеш думати. Підсумки уроку Як Микола Колесса отримав своє ім’я? За спогадами його батька, Філарета Колесси, визначного музикознавця-фольклориста і композитора, син народився під час перебування у Самборі Миколи Лисенка та Івана Франка. Саме Лисенко порадив молодому батькові назвати новонародженого Миколою. Крім Філарета, з мистецтвом були пов'язані долі багатьох членів цієї родини. Дідом Філарета Колесси був український композитор середини XIX століття Іван Лаврівський; старший брат Іван упорядкував збірку «Галицько-руських пісень»; другий брат Олександр — відомий музикознавець і літературознавець. Двоюрідним братом Філарета був оперний співак Модест Менцинський.

Урок 32. ТРОЇСТІ МУЗИКИ

Вступ. Легенда про троїстих музик Про троїстих музик є старовинна гуцульська легенда. Жила-була в гуцульському селі прекрасна дівчина. І закохалися в неї три легені — скрипаль, цимбаліст і сопілкар. Усі троє і розумні, і красиві, і добрі душею. Ніяк не могла дівчина вибрати собі нареченого. І тоді вирішила: хай при всьому народі змагаються у грі. Кого визнають найкращим — за того і піде. Почалося змагання. Кожен парубок грав свою улюблену мелодію, грав так майстерно, що не змогли люди визначити переможця. Тоді звеліли їм грати одну й ту саму пісню. Але й тоді жоден не здобув перемоги. Думали-думали люди, і вирішили: хай грають усі троє одразу. Заграли скрипаль, цимбаліст і сопілкар разом, і народилася прекрасна, досі нечувана музика. І вирішив народ: не можна розлучати трьох музикантів, які створили таке диво. Так і залишилися вони грати разом, а назвали їх троїстими музиками. Бесіда про троїстих музик Троїсті музики — старовинний тип ансамблю, поширений на українських, білоруських і російських землях. Так спочатку називали невеликі групи музикантів у складі скрипаля, цимбаліста і бубняра. Такі ансамблі виникли ще в XVII столітті й існують і досі, зберігаючи для нащадків дух і музику давнішніх часів. Слово «троїсті» означає, що основними в такому ансамблі є три інструменти — або скрипка, цимбали і бубон (на заході України), або скрипка, басоля і бубон (у центральних і східних областях). До них часто долучається сопілка. Ведучим інструментом у троїстих музик є скрипка або цимбали як інструменти з найбільшими виражальними можливостями. Сопілка найчастіше повторює мелодію скрипки, прикрашаючи її своєрідними підголосками, ніби орнаментом. За ритм «відповідає» бубон. Проте час від часу посеред звучання в руках талановитих виконавців він «вибивається» в солісти. Послухайте твір «Троїсті музики» і спробуйте визначити, які інструменти звучать. Слухання. „Троїсті музики” Аналіз прослуханого твору Який настрій передала музика? Які почуття викликав у вас прослуханий твір? Робота над коломийкою Караоке. Коломийка 1. Мої любі співаночки, мої складаночки, Кілько я вас наскладала коло матіночки. 2. Мої любі співаночки, де я вас подію? Хіба я вас, співаночки, горами розсію. 3. Ой я ходжу при Дунаю, та й так си думаю, Нема кращих співаночок, як у нашім краю. 4. Як я стану коломийки співати, співати, Затужиш ти та й заплачеш, та й станеш думати. Підсумки уроку Народна інструментальна музика — це складова частина музичного фольклору України. Основу української народної музики становлять пісенні та інструментальні мелодії. Спочатку народне мистецтво було нерозчленованим і поєднувало в собі поезію, музику та хореографію. У період формування окремих видів музичного і хореографічного мистецтва виникли нові жанри, такі як пісня і танець, що органічно злилися з музикою. Найдавнішими народними музичними інструментами в Україні були сопілка, волинка і трембіта, пізніше струнні – ліра, кобза, бандура, гуслі, цимбали, а потім – і скрипка. У наш час троїсті музики зазвичай значно розширюють свій склад. Таким чином, серед них з'являються у різноманітних поєднаннях контрабас, бандура, флейта, кларнет, труба, баян, барабан, тарілки тощо. Головне, щоб у складі троїстих музик була трійка ведучих інструментів. Як і інші народні виконавські колективи, троїсті музики збагачують наше духовне життя, розкривають перед слухачем глибину і різноманітність народної музичної творчості.