1)Рівнокутні,

2)Рівновеликі

3)Довільні.

1)Рівнокутні проекції = точно передають форми об'єктів та напрями, проте спотворюють довжини та площі.

2)Рівновеликі проекції = правильно передати відстані та площі, але значно спотворюють

форми об'єктів та напрями.

3)Довільні проекцій характерні одночасно всі види спотворень, але не такі значні. Різновидом довільних проекцій є рівнопроміжні, в яких зберігається основний масштаб на певних меридіанах чи паралелях. Географічні карти України, як правило, складають у рівнопроміжних проекціях.

Картографічні проекції розрізняють й за видом градусної сітки.

Форма ме­ридіанів та паралелей на карті залежить від того, на яку геометричну фігуру було спроектовано поверхню глобуса. Тому розрізняють проекції:

1)Циліндричні,

2)Конічні,

3)Азимутальні.

1)У циліндричних проекціях градусна сітка з поверхні глобуса спроектована на бічну поверхню циліндра, тому меридіани і паралелі мають форму прямих ліній, які перетинаються під прямим кутом (мал. 34). Лінією нульових спотворень на таких кар­тах є екватор. Чим далі від нього, тим спотворення зростають. Найчастіше ці проекції використовують при створенні карт світу та спеціальних карт для навігації.

2)У конічних проекціях поверхня глобуса проектується на бічну поверхню конуса (мал. 35). При цьому паралелі мають форму дуг, а меридіани – прямих ліній, що сходять­ся до полюса. Лініями нульових спотворень є ті паралелі, що прилягають до конуса. У конічних проекціях найчастіше складають карти держав (у тому числі й України) або частин материків.

Спотворень

Мал. 34. Циліндрична проекція

Точка нульових

нульових спотворень

Мол. 35. Конічна проекція

3)В азимутальних проекціях проектування здійснюється на дотичну площину, тому спотворень немає лише у єдиній точці її дотику до поверхні глобуса.

Якщо цією точкою є географічний полюс, проекцію називають прямою азимутальною (мал. 36). При цьо­му паралелі мають форму концентричних кіл, а меридіани - прямих ліній, що радіально розходяться. Такі проекції застосовують здебільшого для складання карт Антарктиди та Арктики. Якщо точка дотику знаходиться десь на екваторі, проекцію називають поперечною азимутальною (мал. 37). На таких картах екватор і середній меридіан ма­ють форму прямих ліній, інші лінії градусної сітки - дуг. У такій проекції створюють кар­ту півкуль.

Коса азимутальна проекція має точку дотику площини до поверхні глобуса у центрі тієї території, яку зображують (мал. 38). Меридіани і паралелі при цьому мають форму дуг. Лише середній меридіан прямий. Так створюють карти більшості материків.

Географічні карти розрізняють за багатьма ознаками :

1)за охопленням території, 2)за масштабом, 3) за змістом, 4)за призначенням.

1)За охопленням території бувають карти світові (показують усю планету) та регіональні (зображують її частину: материки чи їхні частини, океани чи їхні частини, держави або їхні окремі території).

2) За масштабом = від величини зображуваної території й розмірів самої карти вико­ристовують різні масштаби.

А)великомас­штабні = чим меншою є зображувана територія і чим більше об'єктів зображення, тим масштаб карти більший. Такі масштаби мають плани місцевості (М 1 : 5 000 і більші). Великомас­штабними бувають і топографічні карти (М від 1 :5000 до 1 : 200 000). Такі карти досить детально зображують порівняно невеликі території і використовуються у військовій справі, будівництві, під час прокладання доріг, під час туристичних походів, у сільському господарстві тощо.

Б)Середньомасштабні = карти з масштабом від 1 :200 000 до 1 :1 000 000.

В)Дрібномасштабні = величезні простори материків, океанів, окремих країн або їхніх частин, а іноді і всю планету, використовують дрібний масштаб. Май­же всі карти шкільних атласів та настінні карти є дрібномасштабними. Наприклад, карта півкуль у шкільному атласі має масштаб 1 : 90 000 000 (в 1 см - 900 км), карта України - 1:6 000 000 (в 1 см - 60 км). При цьому масштаб першої карти дрібніший, а другої - більший.

3)За змістом географічні карти поділяють на:

А) загальногеографічні

Б)тематичні.

1)На загальногеографічних картах позначають всі об'єкти з однаковою деталізацією. Зо­крема до цієї групи належать фізичні та топографічні карти.

2)На тематичних картах зображають один чи два компоненти природи, господарства чи населення, тоб­то вони мають певну тему. Наприклад, політична карта, карта ґрунтового покриву, рослинності, густоти населення, окремих галузей господарства тощо.

3)За призначенням бувають карти: навчальні, військові, туристичні, дорожні та інші.

Градусна сітка Землі. Географічні координати

Градусна сітка Землі складається з паралелей і меридіанів - умовних ліній, яких немає на поверхні Землі. На картах їх проведено для того, щоб можна було ви­значити точне місце розташування будь-якої точки на Землі.

За градусною сіткою визначають географічні координати будь-якої точки, тобто її географічну широту та географічну довготу.

І)Паралелі (з грецької - той, що йде поряд) - це умовні лінії на карті і глобусі, проведені паралельно до екватора.

За формою паралелі - кола, радіус яких зменшується до полюсів. Найдовша па­ралель - екватор, завдовжки близько 40 000 км. Частину кола паралелі називають дугою і вимірюють у градусах. На різних паралелях довжина дуги в один градус неод­накова, тому що довжина їх зменшується в бік полюсів.

На екваторі величина одного градуса паралелі дорівнює 111,3 км, а, наприклад, на широті Києва (51° пн. ш.) стано­вить близько 70 км. Паралель можна провести через будь-яку точку земної поверхні паралельно до екватора. Вона показує напрям захід-схід.

За паралелями визначають географічну широту точок, тобто відстань у градусах від екватора до певного місця. Розрізняють широту :

1)північну (пн. ш.) для точок, що розташовані на північ від екватора,

2)південну (пд. ш.) - на південь від нього.

Географічна широта коливається в межах від 0° на екваторі до 90° пн. ш. (Північний полюс) та 90° пд. ш. (Південний полюс).

ІІ)Меридіани (з латини - полуденний) - умовні лінії на карті і глобусі, що з'єднують два полюси планети та проходять по її поверхні. Напрям місцевого меридіана збігається з тінню від будь-якого предмета в полудень.

За формою меридіани - півкола з однаковою довжиною (близько 20 000 км), що вимірюються в градусах. Довжина дуги одного градуса меридіана скрізь однакова і становить 111 км. Меридіан можна провести через будь-яку точку земної поверхні, з'єднавши її з Північним та Південним полюсами. Він показує напрям північ-південь.

За меридіанами визначають географічну довготу точок - відстань у градусах від початкового меридіана до певного місця. За міжнародними угодами нульовим, або початковим, меридіаном прийнято вважати меридіан, що проходить через Гринвіцьку обсерваторію, що неподалік від Лондона. Цей меридіан ще називають Гринвіцьким.

Відлік довготи йде на захід та схід від нульового меридіана. Отже, довгота буває: