1) Тектонічні озера, улоговини яких поглиблені давнім льодовиком, виділяють Ладозьке, Онезьке у Росії, Венерн, Веттерн у Швеції.

Найбільше озеро Європи — Ладозьке (17,7 тис. км2), що лежить на пів­нічному заході європейської частини Росії, у Карелії та Ленінградській області. Воно простяглося на 219 км з півночі на південь, а середня шири­на озера понад 80 км. Озерна чаша вміщає 908 км3 води. Це найбільше прісноводне озеро Європи, воно дуже глибоке: у північній частині найбіль­ша глибина досягає 230 м. Береги Ладозького озера дуже різноманітні. Північний — скелястий, увесь порізаний вузькими затоками, які далеко вклинюються в суходіл. Інші береги переважно низькі й положисті. Над озерною гладдю височать кам’яні острови (близько 660). Понад 500 ост­ровів розміщені в північній частині, найбільші — Мантсінсаарі, Валаам,Коневець. За характером водного балансу — проточне (впадають річки Волхов, Свір, Вуокса таін., витікає р. Нева). Час повного водообміну 12 ро­ків. Озеро холодноводне, мало мінералізоване з уповільненими біологічни­ми процесами. Узимку озеро замерзає, скресає крига в березні - квітні. Рівень ладозьких вод плавно коливається протягом року в межах близько 1 м (найвищий у червні, найнижчий — узимку). Розвинене судноплавство й рибальство, рекреація. Входить до системи Волго-Балтійського та Біло­морсько-Балтійського водних шляхів.

2) Реліктові - найбільші озера Євразії — Каспійське й Аральське.

Каспій — найбільше за площею безстічне озеро-море світу (376 тис. км2). Є природним рубежем між Європою та Азією. На 1 200 км простяглося во­но з півночі на південь. Це гігантське озеро лежить на 28 м нижче від рів­ня Світового океану, його максимальна глибина сягає 1 025 м, а об’єм води дорівнює 76 тис. км3. Каспій не віддає свого стоку океану й не з’єднаний з іншими морями. Це залишок (релікт) колишнього велетенського моря. Через те й вода в ньому солона — 12%о. Озеро живить найбільша річка Європи — Волга, окрім неї, впадають Урал, Емба, Терек, Кура та багато інших річок. Каспій — природна комора нафти, незліченних запасів хімічної сировини, осетрових риб. Найбільші порти — Баку, Астрахань, Туркменбаши.

Море, що висихає

Аральське море, що колись було четвертим за величиною озером у світі, утратило вже 2/3 водних запасів. Це пов’язано з тим, що русла річок, які його живили, були спрямовані в інші місця — для використання води для зрошення.

Серед реліктових також варті уваги оз. Балхаш (у Казахстані) і «кочове озеро» Лобнор (у Китаї).

3)Тектонічні озера Євразії вирізняються своєю глибиною. Серед них особ­ливе місце посідають Байкал, Іссик-Куль, Мертве море, Балатон.

Байкал — найглибше прісноводне озеро у світі (1 620 м). Лежить майже в центрі азійської частини світу. Розміщене в глибокій і відносно вузькій тектонічній западині, витягнутій з північного сходу на південний захід. Усім річкам світу знадобилося б понад 200 днів, щоб заповнити чашу озера. Довжина берегової лінії 2 500 км. З усіх боків озеро оточене високи­ми гірськими хребтами: Байкальським, Улан-Бургаси, Баргузинським, Хамар-Дабану. Байкал піднятий над рівнем моря на 453 м. Улітку води прогріваються до глибини 250 м і довго зберігають тепло, пом’якшуючи суворі сибірські зими в околицях озера. Крига сковує води Байкалу на­прикінці грудня - на початку січня, а зникає у травні. Проте не все озеро відразу звільняється від крижаного полону. Ще довго після скресання подекуди залиша­ються крижані тороси. Найбільше багатство Байкалу — його вода: м’яка, хімічно чиста, багата на кисень, най- прозоріша. Байкал приймає води 336 річок, а витікає з нього лише одна — Ангара. У його водах живе близько 1,5 тис. видів рослин і тварин, 3/4 яких більше ніде не трапляється.

У тектонічній западині розміщене Мертве море — од­не з найсолоніших озер світу (близько 270%о, а в окремі роки до 310%о), його береги — найнижче місце суходо­лу на Землі (-395 м, за іншими даними — -400 м, -402 м нижче від рівня моря).

Над поверхнею Мертвого моря, що лежить на кордоні Ізраїлю і Йорданії, виступають білі, укриті солоною кіркою вершини-піки. Солоність води в цьому внутрішньому озері перевищує солоність морської води у 8 разів. Така концентрація солі робить життя в озері практично неможливим. Звідси й назва — Мертве море.

Одним з найбільших та найгарніших озер Цент­ральної Європи є тектонічне оз. Балатон, що розміщене в Угорщині. Його площа — 596 км2, максимальна глибина сягає до 11м. Озеро прісне, стічне (витікає р. Шіо). Північний берег озера відомий гарячими * джерелами, згаслими вулканами. Мальовничий пейзаж, чисті води, цілюще повітря приваблюють туристів з усього світу.

4) загатного походження = відомі невеликі, але дуже гарні гірські озера — Женевське, Боденське.

5)вулканічне походження = озера Камчатки (Кроноцьке) та Японських островів.

Водні ресурси Євразії.

На материку наявні великі запаси прісної води та гідроенергії. Хоч найбільші за довжиною, площею басейну, водністю річки течуть на інших континентах, Євразія посідає 1-ше місце за кількістю ве­ликих річок, а оз. Байкал містить 1/5 світових запасів прісної води.

Чима­ла кількість води міститься в болотах Євразії (Західний Сибір, зона тундри на півночі материка, Полісся, басейн р. Амур) та

багаторічній мерзлоті, територією поширення якої є більша частина Сибіру, північ Монголії, північний схід Китаю (усього 20% площі материка).

Високі гори вкрито льо­довиками й снігами, які також є джерелом запасів прісної води планети.

Амстердам

У столиці Нідерландів Амстердамі 160 каналів та сотні малих і великих мостів, а саме місто фактично стоїть на палях, що перешкоджають зануренню будівель у боло­тистий ґрунт. Половина території Нідерландів лежить нижче від рівня моря. Щоб морські води не затопили країну, нідерландці побудували вздовж морських бере­гів спеціальні дамби та греблі.

Великий канал

Один з найдовших каналів світу — Великий канал — прокладено в Китаї. Його довжина 1 930 км. Він прохо­дить у східній частині країни, з півночі на південь між містами Пекін і Ханчжоу, перетинає 4 провінції і 2 великі будівництво пішло майже 2 тис. років.

Природні зони

Материк має всі основні природні зони, які переважно витягнуті вздовж паралелей, проте частково їхні обриси деформовані розміщенням гірських систем, де широтну зональність змінює висотна поясність, яка пред­ставлена тим повніше, чим ближча територія до екватора.

Зона арктичних пустель

розміщена на більшій частині північних ост­ровів Шпіцберген, Земля Франца - Йосифа, Нова Земля, Північна Земля, де є льодовикові куполи, і вздовж арктичного узбережжя.

Клімат арктич­ний. Зима тут довга й сувора. Часто бувають сильні бурі та вітри. Літо ко­ротке та холодне. За таких умов сніг устигає розтанути не на всій поверх­ні. Величезні площі зайняті кам’яними розсипами, ґрунти майже не роз­винені.

Рослинність не утворює суцільного покриву. Улітку на вільних від снігу й льоду скелях можна побачити лишайники, мохи, полярні маки.

Серед тварин переважають ті, що добувають харчі в морі, — тю­лені, моржі, білі ведмеді, птахи. Особливо багато вед­медів на о. Врангеля. На скелястих берегах улітку розміщуються галасливі пташині базари. З морських птахів, що утворюють ці базари, особливо цінними є гаги. Вони відомі своїм пухом, який збирають і вико­ристовують для виготовлення найтеплішого зимового одягу для полярників.