- •Марко поло (6л. 1254- 1324)
- •Месопотамська та Індо - Гангська.
- •Нафти й газу (Аравійський півострів, Месопотамія, Західний Сибір, Прикаспій, схід Східноєвропейської рівнини).
- •Арктичний пояс
- •1) Тектонічні озера, улоговини яких поглиблені давнім льодовиком, виділяють Ладозьке, Онезьке у Росії, Венерн, Веттерн у Швеції.
- •2) Реліктові - найбільші озера Євразії — Каспійське й Аральське.
- •Море, що висихає
- •3)Тектонічні озера Євразії вирізняються своєю глибиною. Серед них особливе місце посідають Байкал, Іссик-Куль, Мертве море, Балатон.
- •Зона тундри
- •Зона мішаних і широколистих лісів
- •Степова зона
- •Зона пустель і напівпустель
- •Зона твердолистяних вічнозелених кущів і чагарників
- •Природоохоронні території.
- •Населення та політична карта
Месопотамська та Індо - Гангська.
Східноєвропейська (Руська) рівнина, площею близько 6 млн. км2, та Західносибірська рівнина, площею понад З млн км2, — дві найбільші рівнини світу.
«Дорога Велетнів»
У Північній Ірландії є «Дорога Велетнів» — скелясте утворення на північному березі, складене з
декількох тисяч багатогранних базальтових колон до 6 м заввишки. Згідно з легендою ця споруда була збудована велетнями як частина дороги з Ірландії до Шотландії.
За походженням і віком гори Євразії різні.
І)На півдні Євразії простягнувся молодий перший складчастий пояс — Альпійсько-Гімалайський, який сформувався в епоху альпійського горотворення на межах кількох літосферних плит. Представлений
горами Піренеї й Андалузькими, Альпами, Карпатами, Кримськими, гірськими спорудами
Апеннінського й Балканського півостровів, Понтійськими горами, Загрос, Гіндукуш і Гімалаями. Це складчасті гори різної висоти: від найвищих гір світу Гімалаїв (г. Джомолунгма, 8 848 м) до середньовисотних Кримських (г. Роман-Кош, 1 545 м).
Між їхніми хребтами лежать внутрішні високі рівнини, брилові гори, наприклад, Іранське, Вірменське, Малоазійське нагір’я.
Найвища точка Європи
Уважають, що французький Монблан є найвищою точкою Європи (4 807 м). Проте існує інша думка: почесний титул найвищої точки Європи належить російському Ельбрусові (5 642 м), гірській вершині, що лежить неподалік від кордону Росії і Грузії.
Усе залежить від того, як провести кордони між Європою та Азією! На картах XIX ст. Кавказ поділяли по вододільному гребеню й зараховували до різних частин світу. При цьому Ельбрус, що входить у Боковий хребет, відходив до Європи. Сучасний поділ частин світу проходить на північ від Кавказу, по Кумо-Маницькій западині й далі до гирла Дону. У цьому випадку Ельбрус розміщений в Азії, а отже, пальма першості за висотою в Європі належить Монблану.
Зближуючись, хребти утворюють гірські вузли. Найвищий серед них — Памір (пік Конгур, 7 719 м). Південніше від Паміру лежить найвища гірська система світу — Гімалаї (середня висота 6 000 м), що простягнулася на 2 400 км, — з найвищою точкою земної поверхні — г. Джомолунгмою (Еверест), заввишки 8 848 м.
Гімалаї мають три сходинки — Передгімалаї, Малі і Великі Гімалаї, що вивищуються над Індо-Гангською низовиною. Вони мають круті схили, вершини переважно пікоподібні. Площа льодовиків — 33 тис. км2.
«Гімалаї починаються там, де закінчується решта гір», — так жартують географи. Одинадцять з чотирнадцяти вершин світу, заввишки понад 8 000 м, височать у Гімалаях. Серед цих вершин і найвища гора світу — Джомолунгма (Еверест).
«Снігова обитель» — саме так із санскриту перекладають назву найвищої гірської системи світу — Гімалаїв. Назва відповідає суті, оскільки більшість гірських вершин цієї системи вкрита шапками снігу та льоду й піднімається в середньому на висоту 6 000 м над рівнем моря.
З півночі до Гімалаїв примикає найвище у світі нагір’я — Тибет (4 875 м) — площею близько 2 млн км2. У його західній частині плоскі рівнини (4 000-5 000 м) (це висота над рівнем океану, проте поверхня — рівна, тому рівнини!) поєднуються з хребтами заввишки 6 000-7 000 м. Східна частина Тибету сильно розчленована глибокими ущелинами, якими течуть великі річки.
На півночі до Тибету примикають високі рівнини Центральної Азії (Гобі, Джунгарська, Таримська), що оточені горами.
ІІ)Другий складчастий пояс — Тихоокеанський — проходить східною окраїною Євразії.
У рельєфі він представлений паралельними до узбережжя Тихого океану хребтами, на суходолі — горами Камчатки, Сахаліну, на дні океану — видимими на карті як острівні дуги — Курильськими, Японськими, Філіппінськими, Зондськими, Маріанськими островами.
Уздовж острівних дуг проходять найглибші океанічні жолоби (Курило-Камчатський, Маріанський, Філіппінський).
В обох складчастих поясах горотворчі процеси тривають і нині, що виявляється в підвищеній сейсмічності, вулканізмі (діючі вулкани
Альпійсько - Гімалайського складчастого поясу (Везувій, Етна) і
Тихоокеанського складчастого поясу (Ключевська Сопка, Фудзіяма, Апо, Кракатау).
Крім того, висока сейсмічність характерна й для рифтових зон, де земна кора зазнає розтягування, наприклад, район Байкалу, Палестина.
Найвідомішим вулканом Землі є Везувій, що розміщений в Італії. Перший опис його датують 79 р. до н. е. Саме в серпні 79 р. до н. е. відбулося катастрофічне виверження спокійного до того часу вулкану, яке знищило три римські поселення: Помпеї, Геркуланум, Стабію. Останнє виверження Везувію датують 1944 р.
Гора Ельбрус — це згаслий вулкан, останнє виверження якого відбулося 1 500 років тому та зафіксовано в історичних документах. Проте Ельбрус не можна вважати остаточно згаслим вулканом. Велика кількість гарячих джерел навколо нього та тріщини, з яких час від часу виривається гаряча водяна пара, свідчать про приховану в його надрах вулканічну діяльність.
Виявляється, найдавнішим вулканом Європи є Карадаг, що розміщений у Кримських горах.
На території Євразії є старі гори, утворені
в період байкальської складчастості (гори Прибайкалля і Забайкалля),
«відроджені», утворені в період каледонської та герцинської складчастості й «омолоджені» в кайнозойську складчастість (Тянь-Шань, Алтай, Саяни),
молоді,
утворені в період кайнозойської складчастості (Альпи, Карпати та інші).
У мезозойське горотворення на сході Азії, від Чукотки до Малаккського півострова, утворився пояс гір меридіонального простягання, наприклад, Верхоянський хребет і хребет Перського, а також Сіхоте-Алінь.
Великий вплив на формування сучасного рельєфу північної частини Євразії мало четвертинне зледеніння.
Корисні копалини.
Складна будова земної кори зумовлює різноманітні корисні копалини.
До виходів на поверхню магматичних і метаморфічних порід фундаменту платформ або складчастих областей приурочені багаті родовища руд різних металів.
У породах докембрійського фундаменту є золото, коштовне каміння.
У тихоокеанському гірському поясі — родовища олова, вольфраму.
У тектонічних западинах платформ, заповнених чималими товщами осадових порід, утворилися неабиякі
запаси кам’яного й бурого вугілля (Донецький, Кузнецький, Тунгуський, Карагандинський, Екібастузький басейни, родовища Великої Китайської рівнини, Монголії),