Природні ресурси океану

Господарське значення Тихого океану визначає насамперед те, що на його берегах і островах розміщені понад 50 держав, у яких прожи­ває приблизно половина людства. Океан є важливим джерелом біологічних ресурсів: на його частку припадає половина світового вилову риби, з них 2/3 вилову здійснюють у північній частині океану. Райони найінтенсивнішого вилову риби: окраїнні моря Азії й прилегла части­на океану, акваторія вздовж узбережжя Північної Америки від Сан - Франциско до Берингової протоки, навколо Гавайських островів, нав­коло Нової Зеландії, смуга вздовж берегів Чилі й Перу.

Мінеральні ресурси

океану багаті й різ­номанітні. З морської води добувають ку­хонну й калійну солі, магній, бром.

Тихий океан найбагатший з усіх океанів на залізо-марганцеві конкреції (поширені на площі понад 16 млн км²) з великим умістом марганцю, нікелю, міді, кобаль­ту. Подекуди все дно вкрите конкреціями діаметром у декілька сантиметрів (Північна та Перуанська улоговини). Поки що їх видобувають лише США.

Енергетичні ресурси тихоокеанської води (енергія припливів і відпливів, течій і вітрових хвиль) великі, проте використовують їх поки що мало.

Атлантичний океан

Географічне положення

Атлантичний океан — другий за величиною океан планети. Його пло­ща — 91,7 млн км², що становить 1/4 від площі Світового океану. Об'єм води — 337 млн км³. Середня глибина — 3 926 м, максимальна — 8 742 м.

Більша частина океану розміщена в Західній півкулі. У центральній час­тині океан перетинає екватор, у східній — нульовий меридіан. Протяжність з півночі на південь близько 16 тис. км. Особливістю Атлантичного океану є те, що він дуже вузький в екваторіальних широтах (до 2 900 км).

Атлантичний океан відокремлює Америку від Європи й Африки, омиває береги всіх континентів, крім Австралії.

На півдні океан з'єднується з Тихим та Індійським океанами, на пів­ночі — з Північним Льодовитим. Межу між Атлантичним океаном та Ін­дійським проводять умовно від Африки до Антарктиди по меридіану мису Голкового.

Межа між Атлантичним та Північ­ним Льодовитим океаном ще більш умовна — від берегів Норвегії через Ісландію на північний захід до Гренландії по Північному Полярному колу.

Межа між Атлантичним і Тихим океаном проходить протокою Дрейка між Антарктичним півостровом і мисом Горн.

У Північній півкулі берегова лінія океану сильно порізана численними

затоками (Мекси­канська, Біскайська, Ботнічна, Фінська, Ризька) і

півостровами (Флорида, Лабрадор, Скандинавсь­кий, Піренейський .).

Поблизу материків в океані утворилося багато островів загальною пло­щею близько 1 млн км²

(Ісландія, Ірландія, Вели­кобританія, Фарерські, Гебридські, Ньюфаунд­ленд .),

внутрішніх морів (Балтійське, Середзем­не, Чорне, Азовське)

окраїнних морів (Північ­не, Карибське, Норвезьке).

Азовське море серед морів Атлантичного океану найбільше вклинюється в суходіл.

У Південній півкулі береги порізані мало (є лише одне відкрите море Уеделла).

Атлантичний океан є рекордсменом серед океанів за кількістю морів. Усього в океані 16 морів, вони займають 11% від його площі.

Найбільші мо­ря Атлантичного океану: Саргасове (6-8 млн км²), Карибське (2,8 млн км²), Середземне (2,5 млн км²), Норвезьке (1,4 млн км²), Північне (565 тис. км² (із протокою Скагеррак)), Чорне (422 тис. км²) та ін.

Мармурове море, є найменшим у світі. Його лас­каво називають «кишеньковим морем». Море за площею (11,5 тис. км²)