Використання звукової інформації в навчанні

У певних випадках використання звукового способу передачі інформації є найбільш природним і необхідним з точки зору методики навчання. Це стосується:

-       навчання іноземних мов;

-      музичного виховання та спеціалізації з історії і теорії музики, де розповідь у текстовому вигляді супроводжується фрагментами музичних творів;

-      опанування спеціальностей, що потребують усного спілкування.

У багатьох навчальних ситуаціях аудіоматеріали можуть доповнювати інші медіаресурси:

-      ілюструвати лекційний матеріал (оригінальний історичний текст або музичний фрагмент як супровід до опису історичних подій);

-      подавати матеріал, проілюстрований графічними матеріалами;

-  пояснювати матеріали, надані у вигляді схем або графіків;

-  роз’яснювати процедури, ілюструючи основні етапи малюнками або схемами;

-  привертати увагу до головних ідей, поданих у тексті;

-  привертати увагу (звукові ефекти);

-  персоналізувати спілкування (аудіозв’язок);

-  створювати певний настрій або відчуття культурного зв’язку (музичний фрагмент).

Під час проектування фрагментів з використанням аудіоресурсів слід пам’ятати про учнів, які відчувають труднощі у сприйнятті звукової інформації, і підтримувати її сприйняття за допомогою інших засобів.

Звукова інформація може бути подана у вигляді автономних аудіофрагментів або звукових ресурсів, синхронізованих з іншими видами інформації.

Телекомунікаційні засоби дають змогу передавати звукову інформацію як поштове повідомлення в реальному часі, при проведенні аудіо- та відеоконференцій або двостороннього зв’язку між учнями чи учнем і викладачем.

Останнім часом активно розвиваються засоби розпізнавання усної мови, що сприятиме використанню не лише звукового виведення (від комп’ютера – до учня), а й звукового входу (наприклад, для розпізнавання відповідей).

17.    Використання мультиплікації з навчальною метою.

Використання мультиплікації з навчальною метою має призначення:

-       наочно продемонструвати принципи роботи приладів;

-       показати послідовність кроків виконання деякої процедури;

-      проілюструвати теоретичний матеріал шляхом демонстрування поведінки моделі деякого процесу, явища або об’єкту;

-      сконцентрувати увагу учня на основних моментах шляхом абстрагування від конкретних деталей.

Створюючи анімаційний фрагмент, ви можете зосередитися на демонструванні найбільш істотних характеристик і вибрати найбільш дієвий спосіб пояснення — наприклад, роз’яснюючи етапи роботи з програмним забезпеченням, ви можете комбінувати реальне зображення екрана з коментарями окремих його фрагментів, вилучити неважливу інформацію на початковому етапі, щоб не відволікати увагу учнів.

Подальший розвиток анімації відбувається в напрямі створення інтерактивних моделей, тобто моделей, які дають змогу користувачу керувати їх роботою. Учень може змінювати параметри системи або розташування об’єктів і, таким чином, бути не пасивним спостерігачем, а дослідником.

Анімаційні ефекти можуть бути використані для привертання уваги учня і досягнення емоційного впливу – наприклад, рухомий яскравий знак оклику швидше приверне увагу, ніж звичайний символ, а рухомий напис «молодець!» допоможе стимулювати вивчення предмета.

Рухоме зображення впливає на периферійний зір людини.

Вкрай важко зосередитися на читанні тексту, розташованого в центрі сторінки, якщо в її верхньому куті вміщено переливчастий логотип. Анімовані зображення мають право на існування у web-дизайні, однак, у загальному випадку використання анімації найкраще обмежувати. Не можна допускати відтворення анімації в нескінченному циклі – досить, щоб вона відтворювалася кілька разів.

Мета застосування анімації:

-       для передачі перехідних процесів;

-       для вказівки на спрямованість дії;

-       для передачі змін, що відбуваються з часом;

-       для зміни відображуваної в окремій частині сторінки інформації;

-       для покращення графічного зображення;

-       для візуалізації об’ємних структур;