3. Способи захисту від радіації

   1. Концепція радіозахисного харчування. Сучасна концепція раді­озахисного харчування базується на трьох основних принципах:

• обмеження надходження радіонуклідів із їжею;

• гальмування всмоктування, накопичення й прискорення їхнього виведення;

• підвищення захисних сил організму.

Реалізація зазначених принципів здійснюється різноманітними способами, які можна розділити на дві групи: специфічні й неспеци­фічні. До специфічних способів належать фізико-технічні (захист часом, відстанню, засобами екранування), біологічні (радіозахисне харчування, йодна профілактика) та хімічні (радіопротектори); до неспецифічних належать: фізична загартованість, психологічна рів­новага, гігієна тіла й житла.

Радіозахисні речовини – це радіоблокатори, радіопротектори, радіокорпоранти.

Радіоблокатори блокують шкідливий вплив радіоактивних ре­човин. До них належать вітаміни А, С, Е, мікроелементи (селен, цинк, мідь).

Радіопротектори – це хімічні речовини, що підвищують стій­кість організму до опромінення і послаблюють перебіг променевої хвороби. Наукою створені ефективні радіопротектори, такі, як ціа­нід натрію, азот, сульфамідні групи речовин тощо.

Розроблені також хімічні засоби для очищення шкіри від радіо­активного забруднення і препарати, які здатні зв’язувати плутоній.

Радіокорпоранти зменшують всмоктування радіоактивних ре­човин в організмі. Антиоксиданти – це антиокислювачі: вітаміни та мікроелементи.

За допомогою радіопротекторів відбувається штучне виведення з організму резорбованих радіонуклідів, а також тих, які не всмок­талися. Цьому сприяють чисті продукти харчування та їжа, котра штучно збагачена компонентами радіопротекторної дії.

2. Рекомендації щодо використання в їжу продуктів харчу­вання, забруднених радіонуклідами. Для створення безпеки населен­ня в умовах радіоактивного забруднення місцевості при постійному вживанні в їжу місцевих продуктів харчування необхідно дотриму­ватися певних правил, котрі сприятимуть зведенню до мінімуму накопичення радіонуклідів в організмі людини.

При радіоактивному забрудненні особливістю підготовки продуктів харчування рослинного походження до вживання в їжу є застосування таких заходів первинної дезактивації і технологічної обробки, як миття овочів у проточній воді, зрізання головок корене­плодів, видалення верхніх листків капусти тощо. Ці заходи знижу­ють вміст радіонуклідів у 2-10 разів. У випадках подальшої перероб­ки овочів і фруктів, наприклад, у процесі соління, маринування, вміст радіоактивних елементів зменшується ще в декілька разів, але вживати розсоли й маринади в їжу не рекомендується. При застосу­ванні в їжу різноманітних продуктів харчування рослинного й тва­ринного походження існують деякі відмінності в рекомендаціях щодо їхнього використання.

Продукти харчування рослинного походження

Перед використанням у їжу або на відгодівлю тваринам картоп­лі необхідно ретельно відмити її від ґрунту у проточній воді або у звичайних умовах, оновлюючи воду не менше, ніж 2-3 рази. Окрім цього, при очищенні картоплі від лушпиння потрібно знімати яко­мога товщий шар.

Перед використанням у їжу коренеплодів, зокрема буряка й моркви, треба ретельно відмити їх від частинок ґрунту й зрізати головки коренеплодів не менше, ніж на 1/4.

Усі фрукти та ягоди перед уживанням миють у проточній воді, а технологія приготування варення, соків і компотів з них нічим не відрізняється від традиційної.

Загальноприйняті способи переробки олійних культур для одер­жання олії забезпечують значне зниження вмісту в них радіоактив­них речовин.

Кукурудза й інші зернові та зернобобові культури не накопичу­ють радіонукліди в таких обсягах, як овочі та фрукти. Тому після попередньої обробки (перевіювання й звільнення від ґрунтового пи­лу) їх дозволяється використовувати для приготування страв і на відгодівлю худоби без обмежень. Відходи, отримані внаслідок пере­робки продуктів рослинництва, використовують для приготування корму сільськогосподарським тваринам.

Продукти харчування тваринного походження

Для зниження концентрації радіоактивних речовин у молоці його переробляють на молочні продукти, тим самим запобігаючи накопиченню в організмі людини значної кількості радіонуклідів. У домашніх умовах дозволяється використовувати знежирені сиро­ватку та сир. При переробці сметани й вершків на вершкове масло основна частина радіоактивних речовин відходить у рідину (маслян­ку). Якщо вершкове масло ще й перетопити, то радіоактивних речо­вин можна позбутися майже повністю. Таким чином, молоко й деякі молочні продукти, які мають незначний рівень радіоактивного зара­ження, після переробки дозволяється використовувати для харчових або кормових цілей.

Зменшити радіоактивну зараженість м’яса можна способом засолювання. При цьому м’ясо розрізають на шматки й засолюють, багаторазово оновлюючи розсіл (радіоактивний цезій переходить у розчин і таким чином видаляється із продукту). Інший спосіб виве­дення радіонуклідів із м’яса полягає у тому, що його промивають проточною водою або 0,85 % розчином кухонної солі. Ефективність цього способу зростає одночасно із збільшенням строку контакту м’яса з рідиною, підвищенням ступеня його подрібнення (до 2,5 см) та інтенсивності перемішування під час промивання. Але при переробці дуже подрібненого м’яса (м’ясної стружки) утрачає­ться до 30-40 % поживних речовин, що негативно впливає на хар­чові й смакові властивості і ставить під сумнів доцільність спожи­вання таких продуктів. М’ясний бульйон у їжу використовувати не дозволяється.

Таблиця 7.2

Ефективність зменшення радіоцезію у продуктах харчування тваринного походження

Спосіб обробки	Продукти	Ступінь зниження радіоцезію
Варіння (30-40 хв)	М’ясо	у 3-6 разів
Промивання у проточній воді протягом 12 год або в 0,85 %-му розчині	М’ясо	у 1,5-3 рази
Перетоплення	Сало	у 20 разів

Сало містить менше радіоактивних речовин, ніж інші продукти тваринництва. Але для приготування солоного шпика краще викори­стовувати метод мокрого посолу, у процесі якого радіонукліди вида­ляються

із сала в розсіл. Залежність зменшення кількості радіоакти­вного цезію від способу переробки м'яса й сала в домашніх умовах подана в табл. 7.2.

3.3 Санітарні заходи в особистих підсобних господарствах в умовах радіоактивного забруднення місцевості. Дотримання санітарних правил на забруднених територіях дає змогу суттєво зменшити надходження ра­діонуклідів у житлові приміщення й організм людини. Цього досягають завдяки дотриманню чистоти в домашніх умовах: у приміщеннях роблять вологе прибирання; робочий одяг і взуття залишають поза житловими кім­натами; попіл із печей вибирають після попереднього його зволожування; побутові предмети перед тим, як внести в приміщення, протирають.

Істотного зменшення рівня надходження радіоактивних речо­вин у помешкання досягають завдяки насадженню біля будинків дерев, високорослих кущів і квітів, які швидко ростуть.

Важливим заходом знезараження місцевості є перекопування ґрунту на необроблених ділянках, а також санітарна обробка території: прибирання сміття й захоронення харчових відходів. При цьому необ­хідно дотримуватися певних правил: захоронення проводити в спеціаль­но виритих ямах на глибині до 1 м, а місце захоронення повинно бути огороджене і позначене; воду після обмивання взуття й предметів, кот­рі вносяться з вулиці, потрібно зливати в одному місці, яке має бути віддаленим від джерел питної води (криниць) не менше, ніж на 20 м.

Санітарна гігієна під час проведення сільськогосподарських робіт спрямована на зменшення лозових навантажень від зовнішньо­го й внутрішнього опромінення і полягає у митті з милом відкритих ділянок тіла після виконання робіт, дотримання чистоти робочого одягу, який необхідно зберігати поза житловим приміщенням.

Деякі види діяльності в особистому господарстві (перевіювання иасіїшя, прибирання сміття, вибирання попелу тощо) здійснюють в умовах підвищеної запиленості. Для запобігання потраплянню радіо­активних речовин у легені достатньо використати засоби індивід}- ального протипилового захисту, наприклад, респіратор або ватно- марлеву пов'язку. При цьому слід пам'ятати, що строк дії ватно- марлевої пов’язки становить від 30 хв. до 2 год.

4. Визначення радіоактивного забруднення продуктів харчування. За допомогою дозиметрів і датчиків іонізаційного випромінювання можна визначити радіоактивне забруднення продуктів харчування за їхнім зовнішнім у-випромінюванням. Мінімальний рівень радіоактивного забруднення, який потребує уваги, становить 4 кілобеккереля на кілограм (літр) — 4 кБк/кг. Радіоактивне забруднення продуктів харчування викликане в основному ізотопом цезію-137, який, наприклад, концентрується в молоці та м’ясі.

Для контролю рівня забруднення молока чи м’ясопродуктів не¬обхідно дозиметр або датчик розмістити впритул лівим боком до по¬судини, яка містить 1 л молока або 1 кг м’ясопродуктів. Якщо забру¬днення контрольованих продуктів досягає 4 кБк/кг (л), то покази до¬зиметра чи датчика повинні збільшитися на 0,15 мкЗв/год. (15 мкР/год.) понад фон. При виявленні такого радіоактивного за¬бруднення продуктів харчування рекомендується відмовитися від їх¬нього споживання або обмежити споживання вдвічі порівняно зі звичайним раціоном. У табл. 7.3 наведено дані про допустимий вміст радіоактивних речовин у продуктах харчування і воді.

Таблиця 7.3

Допустимі рівні вмісту радіонуклідів у продуктах харчування (Бк/кг) і питній воді (Бк/л)

Продукти харчування	Цезій-137	Стронцій-90
Картопля	60	20
Лікарські рослини	600	200
М’ясо й м’ясні продукти	200	20
Молоко й молочні продукти	100	20
Овочі та зелень	40	20
Питна вода	2	2
Продукти дитячого харчування	40	5
Риба й рибні продукти	150	35
Продукти харчування	Цезій-137	Стронцій-90
Свіжі дикорослі ягоди та гриби	500	50
Сушені дикорослі ягоди й гриби	2500	250
Фрукти	70	10
Хліб, хлібопродукти	20	5
Яйця (в 1 шт.)	6	2

Захист від ІВ

Захист від ІВ складається з комплексу організаційних, технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів.

Організаційні заходи передбачають:

• захист від зовнішніх джерел випромінювання;

• попередження розповсюдження радіонуклідів в робочому приміщенні і довкіллі;

• відповідна підготовка приміщень;

• організація дозиметричного контролю;

• забезпечення своєчасного збирання і видалення радіоактивних відходів із приміщень у спеціальних контейнерах;

• позначення приміщень, контейнерів знаком радіаційної небезпеки – на жовтому фоні три червоних пелюстки.

Санітарно-гігієнічні заходи передбачають:

• забезпечення чистоти приміщень;

• щоденне вологе прибирання;

• улаштування припливно-витяжної вентиляції з щонайменше п’ятикратним повітрообміном;

• дотримання норм особистої гігієни;

До лікувально-профілактичних заходів належать:

• медогляд осіб, що працюють з радіоактивними речовинами;

• режим праці та відпочинку;

• використання радіопротекторів – речовин, що підвищують стійкість організму до ІВ.

Важливе значення має застосування засобів індивідуального захисту (ЗІЗ) – це халати, костюми, шапочки, гумові рукавички, тапочки, бахіли, засоби захисту органів дихання та ін.

Порядок виконання роботи:

Вивчити призначення і зовнішню будову дозиметра-радіометра АНРИ-01-02 “Сосна”.

За допомогою приладу можна виміряти:

• потужність експозиційної дози γ-випромінювання;

• густину потоку β-випромінювання із забруднених поверхонь;

• оцінити об’ємну активність радіонуклідів в речовинах.

Діапазон вимірювання потужності:

• еквівалентної дози γ-випромінювання від 0,1 до 99,99 мкЗв ∕ г (для цього покази приладу необхідно помножити на коефіцієнт 10).

Діапазон вимірювання густини потоку β-випромінювання із забруднених поверхонь від 10 до 500 част ∕ см² хв.

Діапазон оцінки об’ємної активності розчинів (за ізотопом ¹³⁷С_s): 10^-7− 10^-6 Кл∕л ; 3,7 ∙ 10³ – 3,7 ∙ 10⁴Бк∕л;

Час вимірювання – (205) с.

Рис. 7.1. Зовнішній вигляд і розташування органів управління дозиметра-радіометра АНРИ-01-02 "Сосна":

1− цифрове рідкокристалічне табло; 2 – гніздо розйому для підключення виносного блоку детектування; 3 – заглушка; 4 – перемикач режимів роботи; 5 – кнопка контролю працездатності приладу; 6 – вимикач живлення; 7 – кнопка "пуск" ∕ "стоп"; вимкнення; 8 – кришка відсіку елемента живлення.

Завдання до виконання роботи

1. Опрацювати матеріал теоретичних відомостей лабораторно- практичного заняття та рекомендовану літературу за темою.

2. Визначити радіоактивну забрудненість продуктів харчування і води за їхнім зовнішнім гамма-випромінюванням.

3. Оформити результати вимірювань та обчислень у вигляді таблиці (табл. 7.4).

4. На основі одержаних результатів сформулювати висновки.

Таблиця 7.4 Результати дослідної роботи

Номер досліду	Продукти харчування	Результати вимірювань, мкЗв/год	Середнє значення, мкЗв/год
1	Питна вода
2	Перші страви
3	М’ясні вироби