3.Види соціальної терапії

У відповідності з об'єктом впливу виділяються такі види соціальної терапії.

1.Індивідуальна, яка застосовується до окремої людини, вирішення проблем якого вимагає конфіденційності (сексуальне насильство, сімейні негаразди і т. п.) до тих, хто не бажає або з яких-небудь причин не може брати участь у груповій терапії.Цей вид соціально-терапевтичного впливу вимагає від соціального працівника або іншого фахівця високої професійної кваліфікації, особистого такту, здатності дорозуміння і співчуття.

2.Групова, що представляє собою стратегію впливу, спрямовану на надання допомоги людям у подоланні особистісних порушень або соціального безладу з використанням груп (при керівництві соціального працівника або іншого фахівця - психолога, лікаря, педагога).Групи можуть формуватися по багатьом принципам: вікові, статеві, професійні, навчальні, для спільної діяльності і т.п.Люди, що входять у конкретну групу, повинні бути зацікавлені у вирішенні будь-яких подібних проблем і орієнтовані на отримання будь-яких знань чи навичок.Як правило, групова терапія передбачає використання психотерапевтичних процедур і операцій.

3.Сімейна терапія - робота соціального працівника або іншого фахівця з родиною, яка розглядається як цілісна одиниця.Прагнучи надати необхідну допомогу у гармонізації сімейних відносин, в подоланні сімейних проблем та вирішенні сімейних конфліктів, фахівець прагне розкрити внутрішньогрупові ролі членів сім'ї, їх взаємні обов'язки, спонукати їх до більш гнучкого поведінки і т.п.

Домінуючий метод надання клієнту соціально-терапевтичної допомоги дозволяє виділяти набагато ширший спектр її різновидів.До найбільш часто вживаним в практиці соціальної роботи видів терапії належать такі.

1.Трудовая терапія, заснована на можливості надавати тонізуючу і активизирующее вплив на людину через процес праці.Трудова терапія дозволяє організувати спільну діяльність, розкрити приховані резерви здібностей і можливостей людини, сформувати у нього відчуття власної потрібності і корисності оточуючим, організувати систему міжособистісних відносин між клієнтом і іншими людьми, розширити коло спілкування, зняти відчуття напруженості і занепокоєння.

2.Терапія самовиховання представляє собою власну деятельностьсуб'екта із самопізнання, самоаналізу і самооцінці.Вона включає в себе процеси саморефлексії та самовивчення, переоцінку власної особистості, власних рішень, власного минулого, виявлення індивідуальних психологічних «бар'єрів», самопереконання, Самозаохочення і самонавіювання, створення бажаного образу «Я», використання отриманих результатів у повсякденному житті і діяльності.Основним суб'єктом цього виду соціальної терапії є сама людина.Однак, ця діяльність повинна здійснюватися під контролем соціального працівника, психолога, педагога чи інших фахівців.Їх завдання полягає в тому, щоб, по-перше, навчити людину вищевказаним прийомам роботи і, по-друге, контролювати хід процесу самовиховання клієнта з метою недопущення небажаних або незворотних змін його особистості.

3.Діскуссіонная терапія припускає рішення якої-небудь проблеми через її активне обговорення в колі зацікавлених осіб.При цьому передбачається, що кожен з учасників обговорення може висловити свою точку зору і аргументовано її відстоювати.Такий підхід до вирішення проблем людини або групи дає можливість визначити ступінь значущості цієї проблеми для суб'єкта, оцінку її іншими людьми, дозволяє знайти такий шлях вирішення, який максимально відповідає прагненням і сподіванням всіх включених в проблему людей.