На сьогоднішній день для мкр характерно:

Глобалізація господарської діяльності

Активізація міжнародної інтеграції.

Використання сучасних інформаційних та комп’ютерних технологій у веденні бізнесу.

Характерним для МКР є проблеми і переваги, які і негативно і позитивно вплинули на конкурентні позиції кооперативів.

Проблеми:

• Нестача фінансових ресурсів;

• Посилення конкуренції зі сторони нових господарських утворень, іноземних фірм при недостатньої державної підтримки;

• Недостатній фаховий рівень управлінського персоналу і забезпечення його підготовки;

• Відсутність досвіду впровадження і застосування сучасних маркетингових технологій діяльності на ринку.

Переваги:

• Значний досвід кооперування та інтеграції у різних сферах діяльності на внутрішньому ринку;

• Наявність сильно розвинутої виробничої і соціальної інфраструктури;

• Висока зацікавленість у налагоджені взаємовигідної співпраці з боку західноєвропейських кооперативних організацій.

К

1. Погіршення показників фінансово-господарського стану

2. Зменшення кількості пайовиків та пайових фондів.

3. Втрата об’єктів кооперативної власності.

4. Нестача фінансових ресурсів.

5. Порушення міждержавних кооперативних зв’язків.

ризові тенденції розвитку кооперативних систем країн Східної та Центральної Європи, які знизили рівень конкурентоспроможності кооперативів:

На початку 90-х років простежувалося різке негативне ставлення до кооперативного руху з боку урядів східноєвропейських держав до ліквідації кооперації і позбавлення державної підтримки ( в Болгарії, Польщі та Угорщині).

В даний час уряди цих країн змушені здійснювати заходи з відродження і фінансування розвитку кооперації.

Незважаючи на ці тенденції, кооперативний рух залишається у цих країнах досить поширеним, де значна кількість членів кооперативів ( у Румунії – 22,7% від загальної чисельності населення, у Словакії – 14,5%, у Чехії – 13,4%, Угорщині – 8,4% у Болгарії – 5,6%).

Майже в усіх країнах Європи, а також США, Канади, Японії існують добре налагоджені відносини сільськогосподарських кооперативів з державними органами. Проводиться державна політика підтримки кооперативного руху. (Це і пільгове оподаткування, надання кредитів і субсидій за низькими відсотками. У Скандинавських країнах знижені податки, надання пільгових кредитів тим кооперативам, які чітко виконують державні замовлення, різні продовольчі програми.)

Викликає зацікавленість зарубіжний досвід організаційно – кооперативної роботи у деяких країнах:

• Процедура вступу в члени кооперативів і виходу з них. Розміри пайових внесків визначають пропорційно участі кожного з членів в його господарському житті.

• В багатьох країнах розміри внесення паю досить різні. /У Великобританії – до 1 тис. фунтів стерлінгів, в США (у кооперативах Нової Генерації) – від 5 тис. до 15 тис. доларів/.

• Різний термін виходу з кооперативів (від 1 до 20 років). У Франції - до 10 років, в Іспанії, Швеції, Бельгії – до 5 років, в Австрії – до 3 років, в Італії – до 2 років, в Данії і Швейцарії існує практика утримання з суми пайових внесків збитку, завданого виходом з їх складу.

• В переважній більшості кооперативи до 20% прибутку повертають своїм членам, а решта спрямовується на розвиток. (У Франції, Італії, Бельгії, США – 8% прибутку, у Швеції – 15%).

• При створенні кооперативної структури розробляється бізнес – план, який затверджується установчими зборами.

Кооперування фермерів Скандинавських країн стало формою гарантування продовольчої безпеки кожної країни. (У Швеції, Данії широкого розвитку набули кооперативи по переробці молока, забою, переробці м’яса свиней).

Переробні кооперативи Швеції, Норвегії, Данії, Фінляндії реалізують від 90 до 100% молока і молокопродуктів, 70 – 80% - м’яса і м’ясних продуктів, Швецькі збутові кооперативи реалізують 80% виробленого в країні зерна і 75% - яєць. А постачальницькі кооперативні структури забезпечують своїх фермерів на 60% матеріально - технічними засобами, кормами, пальним, добривами.

Кооперативний рух все більше проникає у сферу соціального обслуговування (виконання робіт кооперативами по будівництву, ремонту та експлуатації житла, по медичному обслуговуванню, догляду і вихованню дітей, тощо, наукового, правового, облікового та фінансового консультування).

Якщо говорити про нашу систему споживчої кооперації України, то найбільш гострими проблемами сучасного розвитку споживчої кооперації України є:

• - недостатня адаптація до ринкових форм і методів господарювання;

• - руйнування ресурсного потенціалу кооперації в умовах кризи;

• - важкий соціальний стан сільського населення (низький рівень розвитку села).

Тому завдання держави :

1. Сприяти розвитку кооперативного руху на державному рівні;

2. Проводити наукові дослідження з проблем розвитку кооперативів, їх взаємодії між собою;

3. Сприяти розвитку інноваційної, інвестиційної та зовнішньоекономічної діяльності системи споживчої кооперації;

4. Надання державної підтримки з боку держави в розвитку споживчої кооперації;

5. Вдосконалення форм взаємодії споживчої кооперації з іншими організаційно - правовими формами ринкової економіки;

6. Надання субсидій для покриття витрат в діяльності споживчої кооперації.

Питання 3. Сучасний стан зовнішньоекономічного співробітництва Укоопспілки.

На сьогоднішній день споживча кооперація України є провідним кооперативним сектором економіки, який виконує поряд із важливими економічними також і соціальні функції.

І щоб приблизити споживчу кооперацію України до трансформації кооперативного сектора економіки України, необхідно враховувати досвід країн з розвинутою економікою та результатів аналізу моделей реформування кооперативних секторів країн з перехідною економікою.

Зовнішньоекономічна діяльність споживчої кооперації України – це основна форма її інтеграції. І якщо говорити про неї, то слід відмітити, що масштаби співробітництва споживчої кооперації України із зарубіжними партнерами є досить незначними, про що свідчить постійне падіння обсягів зовнішньоекономічних операцій українських кооперативів з іноземними контрагентами.

В наслідок об’єктивних і суб’єктивних причин обсяги зовнішньоторговельних операцій системи Укоопспілки за 15 років протягом 1991 – 2005рр. зменшилися більше ніж у 4 рази (з 17 млн.046 тис. доларів США у 1991р. до 3млн.490 доларів США у 2005р.). А причиною тому стало те, що в міжнародній діяльності споживчої кооперації України виникли такі негативні тенденції:

• Не використовується споживчою кооперацією України потенціал участі у міжнародних кооперативних об’єднаннях для налагодження економічних зв’язків, розвитку інвестиційної діяльності;

• Співпраця з кооперативними організаціями зарубіжних країн обмежується разовими експортними (рідше імпортними) угодами;

• Понижена роль споживчої кооперації України як суб’єкта зовнішньоекономічних зв’язків національної економіки;

• Скорочується база традиційної номенклатури експорту;

• Несистемність зовнішньоекономічної діяльності внаслідок відсутності стратегічного планування розвитку цієї сфери та належної державної підтримки;

• Незначна кількість спільних підприємств в системі споживчої кооперації;

• Недостатньо активна позиція апарату Управління Укоопспілки щодо визначення державою особливої соціальної функції споживчої кооперації на сільському споживчому ринку та необхідності відповідних пільг;

• Невикористання можливостей розвитку діяльності в сфері послуг, особливо в галузі туризму, в фінансово – кредитній сфері при співпраці з зарубіжними кооперативними організаціями;

• Слабка участь в міжнародних програмах обміну досвіду та налагодження міжнародних кооперативних зв’язків.

Тому на сьогоднішній день особливо актуальним є розробка та реалізація моделі інтеграції споживчої кооперації України, як багатогалузевого комплексу.

Як показує позитивний досвід, діяльність кооперативних організацій Євросоюзу (ЄС) відіграла вагому роль у процесі трансформації та розвитку кооперативних систем в країнах Центральної та Східної Європи.

Можливими напрямами економічного співробітництва на взаємовигідній основі між споживчою кооперацією України та кооперативними спілками країн Центральної та Західної Європи, які забезпечують стійкий розвиток кооперативного сектора економіки України, є:

• Реалізація програми цільового пошуку ділових партнерів для інвестиційних проектів , забезпечення спільних консультацій;

• Створення та діяльність спільних підприємств у сферах високотехнологічного виробництва;

• Реорганізація і розвиток кооперативної страхової, банківської та кредитної системи споживчої кооперації України, сприяння їх входженню до європейських банківських та кредитних об’єднань;

• Розвиток туристичного потенціалу та туристичної інфраструктури споживчої кооперації;

• Використання передових досягнень та технологій навколишнього середовища;

• Сприяння у вирішенні проблем безробіття, трудової міграції, розвитку підприємництва (у сферах заготівель, переробки сільськогосподарської продукції)

• З метою активізації міжнародної інтеграції організацій банківсько – кредитної системи Укоопспілки у європейські кооперативні банківські об’єднання доцільним є їх вступ у Міжнародне об’єднання Народних банків та Об’єднання кооперативних банків Євросоюзу.

• З метою налагодження довгострокового фінансування для споживчої кооперації України доцільним є залучення фінансових ресурсів від інвесторів з кооперативних спілок зарубіжних країн, це дасть можливість вирішити всі проблеми, пов’язані із статусом суб’єктів з кооперативною формою власності.

• А для цього необхідно широко впроваджувати науково – дослідницькі програми, які б могли формувати інтеграційну політику кооперативної системи та ефективніше визначати стратегію і тактику розвитку кооперації у нових економічних умовах.

Рекомендації щодо підвищення ефективності зовнішньо – торговельних операцій кооперативних підприємств і організацій знайшли своє відображення у рекомендаціях міжнародної науково – практичної конференції „Національний кооперативний рух та структурні зміни в економіці України XXI століття” (червень 2001р.)

На основі досліджень, найефективнішими за показниками валютної і абсолютної ефективності виявилися експортні поставки товарів сировинного призначення (субпродукти, насіння гарбуза і льону).

Найефективнішими були поставки:

• – технічних кісток у Білорусію (дохід від експорту в 7,5 разів перевищив його витрати).

• – субпродуктів у Латвію.

• – насіння гарбуза у Німеччину.

• – насіння льону у Польщу.

Це пояснюється значною різницею між експортними цінами споживчої кооперації і аналогічними цінами на західноєвропейському рівні.

Це обов’язково слід враховувати на майбутнє.

Питання 4. Напрями міжнародної інтеграції споживчої кооперації України.

Світовий кооперативний досвід, частиною якого є українська кооперація, свідчить про те, що кооперація - це не лише тип виробництва чи форма господарювання, а економічно обумовлена ідеологія виживання, перш за все сільськогосподарського виробника, в жорстких економічних умовах, у тому числі трансформаційних криз, глобалізації світового економічного простору.

Важливою є роль кооперативів у розв'язанні проблеми безробіття, особливо перехідних економік. В розвинених країнах ЄС кількість членів кооперативів складає до 40 % зайнятих в економіці. Кооперативи забезпечують зайнятість на місцях, знижують рівень міграції трудових ресурсів та територіальної концентрації капіталу через забезпечення необхідної освіти членам кооперативу, підвищення професійного рівня місцевих менеджерів, сприяння місцевому реінвестуванню.

Як соціальні організації з економічним змістом кооперативи в демократичному суспільстві є партнерами уряду в реалізації завдань досягнення соціальної справедливості, перерозподілу багатства, захисту довкілля, гарантування безпеки споживання і зайнятості населення. Необхідність державної підтримки кооперативної діяльності обумовлюється спільністю інтересів держави і кооперації, їх узгодженістю у вирішенні економічних та соціальних питань на місцевому, регіональному і національному рівнях. Інтереси споживчої кооперації і держави в економічній галузі проявляються в організації товарообміну між містом і селом, формуванні багатоукладної виробничої інфраструктури в селі, реалізації доходів сільського населення, подолання натурального обміну між дрібнотоварним сільськогосподарським виробником і споживачем, розвитку економічних зв'язків на товарних ринках як в країні, так і за її межами. Спільні Інтереси держави і споживчої кооперації ще більше переплетені у соціальній сфері, в процесі задоволення потреб населення в товарах, послугах, забезпеченні трудової діяльності, соціальному обслуговуванні членів-пайовиків і робітників, соціальному відродженні села.

Вагомість кооперативного сектора економіки підтверджується досвідом розвитку та державної підтримки кооперативів в країнах ЄС. Так, для підприємств кооперативного сектора країн ЄС-15 характерними є: 1) великі обсяги операцій (від 3,6 в Португалії до 23,7 млрд. євро в Данії річного товарообігу); 2) високий рівень конкурентоспроможності, внаслідок ефекту масштабу та концентрації господарської діяльності; 3) дієве державне стимулювання різних видів кооперації; 4) диверсифікація та індустріалізація діяльності традиційних видів сільськогосподарських кооперативів; 5) зростання потужності кооперативів третинного сектора (банківські, страхові, споживчі кооперативи, спілки роздрібних торговців та кредитні спілки) та обслуговуючих кооперативів, особливо в галузі туризму; 6) високий рівень інтеграції кооперативів з різних галузей діяльності; 7) диверсифікація діяльності кооперативів шляхом комбінування функцій виробництва, матеріально-технічного постачання, маркетингу та сервісу; 8) інноваційний характер кооперативного підприємництва; 9) поглиблення міжнародної інтеграції кооперативів.

Дослідження тенденцій розвитку кооперативного сектора в країнах з перехідною економікою виявило такі особливості цього процесу: 1) .держава сприяє кооперативній діяльності, усвідомлюючи значення кооперативів як для розвитку національної економіки в перехідний період, так і для інтеграції національних економік у світове господарство; 2) кооперативні організації розвинених країн ЄС підтримують трансформаційні процеси в кооперативах ЦСЄ з метою їх пристосування до вимог глобалізованого світового господарства; 3) кооперативи ЦСЄ, застосовуючи позитивний досвід кооперативів країн з розвиненою економікою і використовуючи прогресивні інноваційні методи і форми діяльності, підвищують свою конкурентоспроможність на національному і світовому ринках.

В Україні таке серйозне значення кооперативного сектора поки що не цілком усвідомлюють на державному рівні. Сьогодні всі інвестиції Європейського банку реконструкції та розвитку, а також Світового банку акумулюються в суспільному та традиційному приватному секторі. Можна припустити, що пасивна позиція органів влади у використанні інтеграційного потенціалу міжнародної кооперації продовжить кризові явища не лише в кооперативному секторі, але І в агропромисловому комплексі.

Виділимо два ключових аспекти місії кооперації в сучасних умовах: 1) вирішення економічних і соціальних проблем села, сільського споживчого ринку, інтеграція дрібнотоварного низькотехнологічного сільськогосподарського виробництва з метою підвищення його конкурентоспроможності, особливо в умовах вступу до СОТ; 2) використання потенціалу міжнародної кооперативної інтеграції як доповнюючої моделі євроінтеграції.

3 усіх підсистем кооперативного сектора в Україні споживча кооперація є найбільш структурованою і організаційно оформленою. Цей вид кооперації діє як соціально-економічна система, його діяльність є диверсифікованою, що є характерною рисою розповсюджених в розвинених країнах багатофункціональних кооперативів. Діяльність споживчої кооперації охоплює гуртову та роздрібну торгівлю, заготівлі, виробництво, будівництво, транспорт, освіту, надання послуг та зовнішньоекономічну діяльність.

Важливим напрямком співпраці держави і споживчої кооперації є формування аграрного ринку. В Україні виробничих кооперативів мало, незначна роль фермерських кооперативів. База для створення сервісних кооперативів незріла. В таких умовах найбільш доцільно використовувати існуючу інфраструктуру споживчої кооперації, включивши її потенціал в основу інфраструктури аграрного ринку. При цьому доцільно забезпечити державну фінансову підтримку споживчої кооперації для оновлення і технічного оснащення кооперативних об'єктів. При такому підході потребуватиметься набагато менше інвестицій, ніж для створення паралельної інфраструктури, основаної на тих самих кооперативних принципах. Основою створення інфраструктури аграрного ринку в Україні можуть бути понад 120 заготівельно-збутових баз, 3,5 тис. заготівельних пунктів, майже 25 тис. продовольчих магазинів і не менше 600 ринків.

Українська кооперація не використовує позитивний досвід розвитку кооперативного сектора в Європі, а її розвиток відбувається без належної державної підтримки.

Акцент міжнародної співпраці доцільно зробити на розвитку кооперативних галузей третинного сектора, тобто на розвитку міжнародного туризму, фінансових інституцій, маркетингових та консалтингових організацій, а також лізингових та франчайзингових операцій в системі споживчої кооперації України. Поряд з тим необхідно також залучити зарубіжні інвестиції та досвід у розвиток традиційних галузей споживчої кооперації: торгівлі, заготівель, виробництва та громадського харчування.

Головними завданнями держави у сприянні розвитку кооперативного сектора та його інтеграції у світове господарство повинні бути такі:

- підвищення платоспроможності сільського населення через збільшення доходів та заміну натурального обміну сільгосппродуктами на товарно-грошовий;

- створення для споживчої кооперації спеціального режиму найбільшого сприяння, насамперед, шляхом часткової компенсації об'єктивно високих витрат обігу, субсидіювання діяльності, пов'язаної з обслуговуванням незахищених верств населення;

- активізація формування кооперативних структур у всіх сферах національної економіки, вдосконалення форм кооперації і механізмів їх взаємодії з іншими організаційно-правовими формами ринкової економіки;

- надання державної підтримки в розвитку системи споживчої кооперації, розширенні стійкої зайнятості, підвищенні конкурентноздатності, покращання доступу до ринків і джерел фінансування;

- сприяння розвитку інноваційної, інвестиційної та зовнішньоекономічної діяльності системи споживчої кооперації через преференційне законодавство, що враховує потреби кооперативного сектора економіки та суспільства;

- врахування пропозицій Міжнародного кооперативного альянсу та інших міжнародних структур щодо сприяння розвитку кооперативного руху на державному рівні;

- проведення масштабних наукових досліджень з проблем розвитку кооперативів всіх типів, їх взаємодії між собою.

Через інтеграційні зв'язки кооперативних систем України та європейських країн будуть досягнуті такі позитивні ефекти: 1) розширення торгівлі між країнами, що вступають в інтеграційні зв'язки; 2) зростання продуктивності вітчизняного кооперативного сектора; 3) структурна перебудова економіки, особливо агропромислового комплексу; 4) збільшення обсягів зарубіжних інвестицій, трансферу технологій у агропромисловому комплексі; 5) розвиток багатопланової співпраці країн, що інтегруються, в різних сферах життєдіяльності; 6) посилення національної конкурентоспроможності, зокрема легального сектора економіки.

Цю проблему планується вирішити таким чином:

1. Розробити та затвердити Указом Президента Програму заходів щодо розвитку кооперативного руху та посилення його ролі в реформуванні економіки України на ринкових засадах, в якій, зокрема, передбачити:

- план заходів із вказуванням конкретних завдань та конкретних виконавців;

- організаційно-економічні засоби стимулювання розвитку кооперативного сектора національної економіки;

- стратегічні пріоритети та інституційні засоби поглиблення кооперативного співробітництва з країнами ЄС;

- заходи щодо інтенсифікації проведення наукових досліджень з питань кооперації Національною академією наук України, галузевими академіями наук, іншими науково-дослідницькими установами (в тому числі і Національним інститутом стратегічних досліджень), з метою розробки теоретико-методологічних основ розвитку кооперативного руху в Україні.

2. Розробити систему стимулювання залучення вітчизняного та зарубіжного капіталу в сфери постачання, виробництва, заготівель та переробки сільськогосподарської продукції, торгівлі товарами споживання на сільському ринку, у тому числі в порядку експерименту передбачити пільговий характер оподаткування інвестиційної діяльності в кооперативному секторі української економіки.

3. Акцентувати увагу на конкретних напрямах міжнародного кооперативного співробітництва та державній підтримці цього співробітництва у різних формах із залученням фахівців Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції, торгово-економічних місій МЗС та посольств України за кордоном.

4. Передбачити заходи підтримки міжнародної співпраці кооперативних підприємств та спілок у відповідних регіональних програмах соціально-економічного розвитку

5. Міністерству праці та соціальної політики, а також відповідним регіональним центрам зайнятості спрямовувати кошти на перенавчання і перекваліфікацію фахівців у сфері підготовки проектів щодо запровадження нових технологій виробництва, переробки, заготівель та постачання сільськогосподарської продукції через кооперативні спілки.