5. Стратегія життя, її вибір та уточнення життєвої філософії

Під поняттям «стратегія життя» слід розуміти метод або спосіб організації життя особистості, тобто організацію прийомів, способів, технік, технологій, які використовуються людиною для організації життя і досягнення її цілей. Це доцільний взаємозв’язок життєвих сил і засобів людини, що створює їй умови для свідомої життєдіяльності.

Стратегія життя разом з моделлю світу дає людині:

• систему соціокультурних уявлень особистості про власне життя і своє місце у світі;

• можливість виявити і пояснити взаємозв’язки з навколишньою дійсністю;

• створити модель власного життя, спроектувати майбутнє і здійснити свій життєвий проект;

• визначити в перспективі траєкторію руху в часі та просторі більш значних орієнтирів і пріоритетів;

• погодити в уяві образ, сенс життя і реалії дійсності;

• обґрунтувати норми, стандарти, цінності, установки тощо, які існують у суспільстві в процесі соціалізації.

Зовні стратегія життя людини виявляється як предметно-почуттєва характеристика стратегічної поведінки.

Під способом життя розуміють емоційно забарвлену картину життя.

Під сенсом життя розуміють змістовне, цілісне і своєрідне уявлення про призначення і фундамен­тальні основи життя.

Життєві цінності є системою основних ідей, пере­конань і вірувань людини в повноцінне і продуктивне життя, сформо­ваних під впливом культурних традицій, зразків та ідеалів. Це су­купність уявлень про вагомі, бажані параметри життя.

Під життєвими нормами мають на увазі встановлені дослідним шляхом вимоги до змісту та якості життя, стандарти оцінки жит­тєвих подій. Нормативні уявлення виявляються в повсякденному житті як система керівних принципів і правил, на яких базуються цілі життя.

Життєві принципи виходять із законів, які управляють людиною, мають моральний і соціальний зміст. Вони є результатом погодження життєвого змісту і цінностей людини із соціальними нормами, прийнятими в даному суспільстві. У житті образи, змісти, цінності, норми і, звичайно, ціль, входять у реальну практику як орієнтири людини в часі та просторі.

Життєві стратегії також орі­єнтують людину, але на перспективні життєві цілі, характеризують властивості особи підніматися над рівнем конкретних життєвих ситуацій і утримувати цілісне уявлення про реальну дійсність.

Стра­тегії життя вибирають, виходячи з місії, цілей, ситуацій, що склалися, та оцінки обстановки з досягнення життєвих цілей.

Найпоширеніші на даний час класифікації стратегії життя використовують такі ознаки:

• соціально-економічний стан людини (стратегії благополуччя, успіху, самореалізації);

• за способом вирішення життєвих протиріч, конфліктів (стратегії захисні, відмови, пристосування);

• за співвідношенням сил протидіючих сторін і «силового поля» факторів, що впливають (стратегії наступальні й оборонні).

Приклад типологічної характеристики життєвих стратегій наведено в таблиці 1.

Характерним для сформованої ситуації в країні є використання (часом неусвідомлене) стратегій відмови і пристосування. Основним конфліктом для багатьох людей на даний час є протиріччя між радикальними змінами в умовах життя і можливостями адаптації до них.

У цих умовах людина діє за трьома варіантами.

1. Стратегія відмови. Труднощі для людини виявляються настільки значними, що вона припиняє будь-які спроби боротьби. В неї формується почуття безпорадності, відмови від соціальних кон­тактів. Ця стратегія характеризується:

• відчуттям депресії (яка виникла внаслідок численних невдач у житті), що призводить до блокування системи управління;

• оцінкою майбутнього життя як неминучого зла, що несе нові не­приємності та нещастя;

• домінуючим способом дій стає уникнення, а життєві перспективи обмежуються сьогоденням. Виконуються тільки повсякденні справи;

• ціль здебільшого має езопів характер і спрямована на виживання;

• недоліки системи управління і системи зворотного зв'язку спри­чиняють занепад системи дій;

• планування майбутнього в людині відсутнє, при прийнятті серйозних рішень вона потребує допомоги;

• планує життя відповідно до обраного раніше способу дій.

2. Стратегія захисту. Труднощі, що виникли, оцінюються лю­диною як значні, але вона не припиняє спроб боротьби. Для цієї стратегії характерними є:

• блокування системи зворотного зв'язку надлишком інформації про перебіг захисних операцій;

• вияв несподіваних зовнішніх емоцій;

• сприйняття майбутнього як загрози сьогоденню;

• звуження перспективи життя, система дій характеризується погіршенням планових функцій;

• дві форми захисної стратегії — уникнення і консерватизм (у пер­шому випадку людина уникає конфліктних ситуацій, занурю­ється в мрії; у другому схильна до сталого способу життя, незва­жаючи на незадоволення ним).

3. Стратегія пристосування. Виникнення труднощів усвідом­люється людиною, яка починає змінювати свій спосіб життя, адапту­ючись до дійсності. При цьому можуть бути різні способи пристосу­вання.

Адаптивне самообмеження:

• сприйняття подій майбутнього як природного процесу;

• побудова життєвих цілей без визначення домінуючих;

• свідоме прийняття норм, цілей суспільства, в якому людина живе;

• обмеження перспектив життя декількома роками;

• обмеження соціальних контактів вузькою сферою життя (родина, робота тощо);

• виконання загальноприйнятих функцій (служба, турбота про ро­дину та ін.);

• планування дій соціально прийнятими способами.

Пасивне пристосування:

• прийняття пасивної ролі добровільно чи під тиском обставин;

• рішення поставити життя під контроль зовнішніх сил: звертаю­чись до захисту влади, суспільства, релігії, підпорядкуванням волі інших чи покладаючись на обставини;

• прагнення зберегти існуючий стан справ;

• життя складається з повсякденних занять без ієрархії цілей;

• соціальні контакти характеризуються пошуком підтримки чи підпорядкуванням замкнутості.

Активне пристосування:

• сприйняття майбутнього як часу нових можливостей;

• пошук нових можливостей і побудова планів на майбутнє;

• підпорядкування життя власним цілям;

• активне залучення у громадське життя;

• розширення соціальних контактів.

Наведені життєві стратегії є типовими для більшості людей. Ба­гатьом необхідно вибирати стратегію, яка відповідає місії та цілі життя. Зміна стратегії природна, якщо вона є наслідком зміни об'єктивних умов і обставин.

З вибором стратегії людина повинна переглянути систему та ієрархію цінностей, норми, принципи, покладені в основу стратегії, а це складний процес, особливо за принципової зміни цілі життя і стратегії. Щоб це відбулося, необхідні потрясіння.

Таблиця 1