46. Динаміка юридичних конфліктів.

Конфлікту безпосередньо передує прихована стадія, в якій вже присутні більшість елементів конфлікту, за виключенням зовнішніх дій. У контексті даного питання становить інтерес з'ясування тих закономірностей , які характеризують розвиток юридичного конфлікту , точніше - поява , зміна юридичної компоненти в конфліктних ситуаціях . іноді конфлікт з самого початку має юридичну основу. Це відбувається в тих випадках , коли сторони пов'язані правовими відносинами і саме ці відносини виступають в якості об'єкта конфлікту чи мотиву поведінки учасників У динаміці юридичного конфлікту велику роль відіграє втручання третьої сторони: державного правозастосовчого ( правоохоронного ) органу , який буде розбирати конфлікт і приймати по ньому рішення. Це може бути суд , арбітраж , адміністративна інстанція (наприклад , директор підприємства , міністерство і т.д.) або інше державна установа , з яким сторони пов'язані відповідними правовідносинами. Існує така точка зору , що всі правовідносини є тристоронніми : крім прямих учасників у них складається і публічна влада , регулююча перебіг подій шляхом відповідного контролю або , у разі необхідності , владного втручання у відносини сторін.

47. Механізм вирішення юридичних конфліктів та їх попередження.

Завершення конфлікту звичайно асоціюється з його вирішенням. Однак ці два поняття хоч і близькі, але не тотожні. Завершення конфлікту - більш широке поняття, ніж його вирішення, і передбачає залежно від ситуації різні за сутністю наслідки: від загальносприйнятних, позитивних до вкрай негативних. Так, якщо суперечка між двома громадянами з приводу розподілу житлової площі завершується наданням квартири одному з них, а іншому залишається спірна колись жила площа, то конфлікт закінчується до задоволення інтересів кожної з конфліктуючих сторін. Проте трапляються випадки, коли конфлікт завершується загибеллю обох сторін, і, таким чином, закінчується протиборство між ними. Але зрозуміло, що подібний результат - зовсім інша справа.

48. Загальна характеристика естетичної культури юриста.

Естетика - наука про природу й закономірності естетичного освоєння дійсності. Загалом - це естетичне пізнання, яке слугує важливим чинником духовності людини. Естетична культура, як і естетика в цілому, має різні види. Естетичне сприймання, естетичне почуття - різні форми відображення навколишньої дійсності. Естетичне відчуття формує естетичне почуття як тонку духовну структуру лю дини. Але пізнання, як і почуття, потребує інтелектуальної діяльності людини, оскільки необхідними є певні розумові процеси: запам'ятовування, аналіз, синтез та ін. Крім цього, для почуття й пізнання необхідний вияв людської душі. Ре зультатом емоційного сприймання є емоції, почуття. Предметом дослідження естетики вважають мистецтво, яке (за Арістотелем) є однією із п'яти (включно розум, муд рість, науку, розсудливість) властивостей духу. Поширене твердження, що мистецтво - це естетичне освоєння світу в процесі художньої творчості - особливого виду людської діяльності, що відображає дійсність у конкретно-чуттєвих образах відповідно до певних естетичних ідеалів.

49. Поняття естетики та правової естетики.

Естетика - філософська наука, що вивчає всю область людського ставлення до світу, всі сторони освоєння людиною світу за законами краси. В естетиці як науці можна виділити два основних взаємопов'язаних кола явищ:

сферу естетичного як специфічний прояв ціннісного ставлення людини до світу;

сферу художньої діяльності людей. Естетика стосується всіх сфер практичної діяльності людини. Що стосується професійної діяльності юриста, то вона повною мірою пов'язана з естетикою, оскільки тут чітко видно особливості та результати цієї взаємодії. Вони виражаються в естетичній культурі юриста, яка є основою правової естетики як наукового напрямку.

Правова естетика - це система знань про вимоги, що пред'являються до зовнішньої сторони діяльності юристів та їх ролі в досягненні позитивних результатів при розгляді юридичної справи. Вимоги правової естетики стосуються всіх аспектів діяльності юриста. Вони сприяють забезпеченню ефективної і оптимальної організації праці юриста, її високої культури, створення обстановки ділового комфорту.