2. Загальні принципи права Європейського Союзу

ЄСП під загальними принципами права ЄС розуміє неписане право ЄС, а саме — загальні принципи міжнародного права та загальні правові принципи, що поділяються всіма державами-членами ЄС.

Включення загальних принципів права до джерел права ЄС є однією з важливих характеристик практики ЄСП та свідчить про високий ступінь активності діяльності суддів.

ЄСП уповно­важений розвивати судову практику з метою подолання багатьох прогалин, які залишили установчі договори та вторинне законо­давство ЄС.

Юридичною підставою включення загальних принципів права до правової системи ЄС є такі статті установчих договорів ЄС:

• ст. 220 Договору про ЄС (про компетенцію ЄСП),

• ст. 263 Договору про діяльність ЄС (що уповноважує ЄСП перегляда­ти законність актів Ради Міністрів та Європейської Комісії) та

• ст. 340 Договору про діяльність ЄС (яка передбачає, що деліктна відповідальність ЄС визначається відповідно до тих загальних принципів права, які поділяються правовими системами держав-членів ЄС).

Щоб бути визнаним ЄСП як загальний, принцип права має поділятися всіма державами-членами. Для цього достатньо, щоб відповідний принцип права був сприйнятий правовими системами більшості держав-членів або щоб він відповідав правовому розвитку держав-членів ЄС.

З метою тлумачення права ЄС національними судами держав-членів також можуть тлумачитися загальні принципи права. Проте вони не можуть мати пріоритет перед нормою установ­чого договору, що є чітко сформульованою.

Загальні принципи права на сьогодні вже стали незалежним та важливим джере­лом права ЄС.

Вони включають:

1) принцип поваги фундаментальних прав людини;

2) принцип пропорційності;

3) принцип рівності, або недискримінації;

4) принцип правової певності;

5) принцип дотримання процесуальних прав;

6) принцип субсидіарності.

➧ 1. Принцип поваги фундаментальних прав людини. Принцип поваги фундаментальних прав людини у праві ЄС спочатку розвивався в поєднанні з іншими принципами права.

У 60 роках XX ст. ЄСП розглянув справу Stauder v. City of Ulm, у рішенні за якою застосував власну доктрину фундаментальних прав, проголосивши, що ЕСП скасує будь-яке рішення ЄЕС, якщо воно суперечить правам людини.

ЄСП далі вдосконалив цю доктрину в рішенні у справі Internationale Handelsgesellschaft GmbH, проголосивши, що повага до фундаментальних прав людини становить невід'ємну частину загальних принципів права ЄС, що захищаються ЄСП.

Захист таких прав, що є властивим для конституційних традицій держав-членів ЄС, також має бути забезпечено на рівні ЄС.

Амстердамський Договір проголошує, що ЄС ґрунтується на повазі до прав людини³.

➧ 2. Принцип пропорційності. Принцип пропорційності (англ. proportionality) є одним з найважливіших загальних принципів, що визнаються правом ЄС. Історично цей принцип набув розвитку в німецькому праві, звідки його і було запозичено правом ЄС.

Принцип пропорційності застосовується, головним чином, в адміністративному праві, забороняючи органам влади встанов­лювати обов'язки, крім належних і необхідних для досягнення відповідних цілей. Принцип пропорційності в праві ЄС передбачає чіткий зв'язок між засобами та цілями законодавства ЄС, при цьому користь для суспільства має бути більшою, ніж завдані незручності.

Наприклад, принцип пропорційності засто­совується для визначення легітимності національних обмежень вільного руху товарів та пересування працівників за ст.ст. 36, 45(3) Договору про діяльність ЄС.

➧ 3.Принцип рівності (недискримінації). Згідно з принципом рівності (або недискримінації) (англ. equality, non-discrimination) до всіх осіб повинно бути однакове ставлення, якщо тільки не існує об'єктивних підстав для іншого.

Договір про Співтова­риство прямо забороняє дискримінацію:

а) на підставі національ­ності (ст. 18 Договору про діяльність ЄС)⁴;

б) у сфері оплати праці чоловіків і жінок (ст. 157 Договору про діяльність ЄС);

в) щодо виробників та споживачів у межах спільної сільсько­господарської політики (ст. 40 (2) Договору про діяльність ЄС).

ЄСП розвинув цей принцип та встановив, що право ЄС у деяких випадках визнає загальний принцип недискримінації. У рішенні у справі Frilli ЄСП встановив, що принцип рівності є одним з найважливіших принципів права ЄС.

Більше того, Амстердамський Договір у ст. 13 передбачає, що Рада Міністрів, діючи одностайно за пропозицією Європейської Комісії та після консультацій з Європейським Парламентом, може вжити заходів для боротьби з дискримінацією на підставах статі, расового чи етнічного походження, релігії та віри, фізичної неповноцінності, віку, сексуальної орієнтації тощо.

Таким чином, Амстердам­ський Договір суттєво розширив обсяг забороненої дискримі­нації⁵.

➧ 4. Принцип правової певності. Правова певність (англ. legal certainty) є широким та важливим принципом, що становить підґрунтя права ЄС та правових систем багатьох держав-членів ЄС.

Цей принцип поділяється на 2 специфічні субпринципи: неможливості зворотної дії (неретроактивності) та захисту легі­тимних очікувань.

Неможливість зворотної дії (англ. попretroactivity). До цього принципу застосовуються такі правила:

1) за браком чіткого свідчення про інше вважається, що законодавство не може мати зворотної дії та поширюватися на відносини, що виникли до набрання чинності відповідним актом. Це правило, зокрема, не дозволяє вторинному законодавству ЄС набирати чинності до його публікації;

2) за матеріальним правом ЄС зворотна дія дозволяється лише у випадках, коли законодавчі цілі не можуть бути досяг­нуті іншим чином, за умови, що дотримано принципу захисту легітимних очікувань.

Захист легітимних очікувань (англ. legitimate expectations). Принцип захисту легітимних очікувань також походить з німецького права. Згідно з цим принципом, за браком пе­реважного суспільного інтересу заходи ЄС не повинні пору­шувати легітимних очікувань тих, кого вони стосуються⁶. При цьому слід пам'ятати, що очікування визнається легітимним тільки тоді, якщо воно є розумним, тобто відповідає реальним сподіванням "обережної людини". Принцип легітимних очіку­вань не захищає нахабних виграшів та спекулятивної вигоди.

➧ 5. Принцип дотримання процесуальних прав. Процесуальні права звичайно передбачаються відповідним вторинним зако­нодавством ЄС. У випадках, коли їх не передбачено прямо, заінтересована особа може посилатися на загальні принципи щодо:

1) права бути заслуханою;

2) обов'язку відповідного ор­гану наводити підстави своїх дій або рішень;

3) права на на­лежний процес.

➧ 6. Принцип субсидіарності. Принцип субсидіарності (англ. subsidiarity) походить з теологічних традицій європейських дер­жав та натурального права. Він не дістав розвитку в практиці ЄСП, однак його включено до Договору про ЄС та Договору про діяльність ЄС.

Згідно з Договором про ЄС Союз зобов'язаний діяти в межах повноважень, які покладено на нього цим Договором, та цілей, які ним встановлені (ст. 5 (2) Договору про ЄС).

Частина 3 ст. 5 Договору про ЄС передбачає, що у сферах, які не належать до його виключної компетенції⁷, Співтовариство зобов'язане ді­яти згідно з принципом субсидіарності, лише якщо та оскільки цілей запропонованого заходу не може бути достатньою мірою досягнуто самими державами-членами, і тому їх може бути краще досягнуто Союзом.

До Договору про ЄС Амстердамським Договором було додано Протокол про застосування принципів субсидіарності й пропор­ційності.

Подібним чином Лісабонський Договір розширює тлумачення принципів субсидіарності й пропорційності та містить Протокол про застосування принципів субсидіарності й пропор­ційності.

Зокрема, у Лісабонському Договорі визначається, що принцип субсидіарності застосовується у рамках загальної та допоміжної, а не виключної компетенції ЄС. Крім того, принцип субсидіарності можуть застосовувати не тільки органи централь­ної влади держав-членів, а і органи місцевого самоврядування.