40. Підмет. Способи вираження підмета

Особливості підмета

Підмет - головний член двоскладного речення, який означає особу, предмет або явище, якому приписується якась дія, стан чи ознака, виражена присудком. Підмет відповідає на питанняхто? що?

40.Способи вираження

За способом вираження підмети поділяються на прості й складені.

Простий підмет виражається одним словом (іменником, займенником, інфінітивом чи словами інших частин мови у значенні іменника).

Наприклад: 1. Пливли ми ввечері лиманом (Л. Костенко). 2. Там лишилися їірідні (Ю. Збанацький). 3. На тротуарі стояло двоє (Ю. Бердник). 4. Незамовкаюче серед темноти «ура» підіймалося все вище, охоплюючи вершину (О. Гончар ).

41. Простий присудок

Простий присудок виражається дієсловом у формі дійсного, умовного чи наказового способу, а також інфінітивом.

42. Складений дієслівний присудок

Складений дієслівний присудок виражається неозначеною формою дієслова в поєднанні з допоміжним словом.

а) дієслова стати, почати, перестати, кінчити, могти, сміти, хотіти, зволити, мусити, мати, пробувати, братися, збиратися, наміритися, заходжуватися, намагатися, уміти, зуміти; у безособових реченнях: кортіти, хотітися, бажатися, доводитися тощо;

б) іменники майстер, майстриня, митець, мастак,

в)прикметники повинен, зобов'язаний, змушений, здатний, готовий, рад, згоден, ладен, спроможний, схильний тощо;

г) сполучення слів у змозі, не в змозі, не в силі, у стані, мати силу, мати змогу, мати можливість, мати право, мати намір, дати можливість тощо;

ґ) прислівники (у безособових реченнях) треба, потрібно, слід, необхідно, доцільно, варто, можна, важко, легко, приємно, гарно, любо, гріх, сором, жаль, пора тощо.

43. Складений іменний присудок

Складений іменний присудок виражається іменником, при­кметником, дієприкметником, числівником, займенником у поєднанні з дієсловом-зв'язкою.

У ролі дієслова-зв'язки виступають дієслова бути (у теперішньому часі звичайно опускається), становити, стати, ро­битися, здаватися, залишатися, вважатися, називатися, уявлятися, являти собою, мати (з прийменником за і без нього), обертатися (ч и м?), правити за, вважати за, перетворитися на тощо.

44. Правопис часток разом, окремо, через дефіз

Разом пишуться:

1) частки аби-, де-, чи-, що-, як-, -ся (-сь) у складі будь-якої частини мови; абиколи, абихто, деякі, декуди, чимало, щодня, якнайбільше, колись, будуватися(сь), кудись.

\Якщо між часткою і займенником є прийменник, то всі слова пишуться окремо: аби з ким, де на якому, ні з якими;

2) частки би (б), же (ж), то у складі інших часток і сполучників: немовбито, тобто, якби, мовби, авжеж.

Окремо пишуться:

1) усі частки, які творять форми слів або надають їм різних смислових, модальних та емоційно-експресивних відтінків:

а) частки хай, нехай, за допомогою яких творяться форми наказового способу дієслів: нехай заспіває, хай не розбудить;

б) частка би (б), за допомогою якої утворюється форма умовного способу дієслів: спочив би, прийшла б;

в) частка же (ж), яка відіграє підсилювано-видільну роль: знайшов же;

г) частки то, це, які у складі речення мають значення вказівності: Мова й історія -тож єдине ціле, один кровообіг, тож і відроджувати їх маємо одночасно (Гонч.);

2) частка що у сполученнях дарма що, тільки що, хіба що, що ж до

3) частка то в експресивних сполучниках що то за, що то, чи то, які виконують функції підсилювальних часток.

Через дефіс пишуться:

- частки бо, но, то, от, таки, коли вони підкреслюють значення окремого слова: пиши-бо, якось-то, як-то, дістав-таки.

- Якщо частка таки стоїть перед словом, до якого відноситься, вона пишеться окремо: таки намалював, таки зрозумів;

- частки будь-, небудь-, казна-, хтозна, бозна- у складі займенників та прислівників: будь-хто, який-небудь, казна-який, хтозна-скільки.