Герби міста

Головне зображення на рогатинському гербі, яке було завжди там присутнє, — оленячий ріг, як і назва міста «Рогатин», апелюють до легенди, згідно з якою велетенський олень-рогач начебто вивів з лісу дружину руського князя Ярослава Осьмомисла, що заблукала на полюванні, а на тому місці, звідки вона вийшла, і було зановане місто Рогатин.

Перший символ Рогатина — власну печатку у вигляді оленячого рога з літерою «R» місто отримало у 1415 році.

У 1535 місту надане магдебурзьке право, відтак право на власний герб. Тодійшній герб містив на щиті латинську (польську) «Р» («R»), згодом на деякий час — до 1557 року цю літеру змінила латинська «Б» («B») по імені Бони, жінки польського короля Жигмонта І.

2-й герб Рогатина австрійського періоду

Із входженням Рогатина разом з іншими землями до Австрії утверджується новий герб. Так, у цісарському документі від 1796 року є докладний опис герба міста

« «Дозволяємо містові мати власний герб, а саме, природний, поставлений на блакитному полі ріг оленя з сімома розсохами, зверненими вправо, а побіч золоту латинську букву R. Робимо це надання та дозволяємо місту мати описаний тут герб і користуватися ним без перешкод у всіх пам’ятках і будівлях, що постануть в імені цілої міської громади, та на печатках на грамотах, які будуть видані в імені міста, з видрукуваною тут леґендою Sіgіllus Munіcіpіі Rogatyn» »

Герб мав круглу форму і був опоясаний білим кільцем з отим написом Sіgіllum Munіcіpі Rohatyn (Муніципальна рада Рогатина)

У гербовниках же XIX століття подається вже відозмінений герб Рогатина

« Природний, поставлений вертикально на лазуровому тлі ріг оленя з сімома ріжками, а побіч золоту латинську літеру "R" у французькому щиті. »

Сучасний герб Рогатина має вигляд, дуже близький гербові австрійського періоду, головна відмінність у зображеннях у геральдичному полі — замість літери «R» використовується українська «Р» — початкова літера назви міста «Рогатин»

Розділ 2. Місто в різних періодах історії рогатин у XVI—XVII ст.

Історія Рогатина бере початок від часів Галицько-Волинського князівства. В околицях села Підгороддя, неподалік міста, розкопано декілька городищ X—ХІІІ ст. Збереглися залишки валів, укріпленого дитинця, фундаменти церкви, сліди житлової забудови. Перша згадка про Рогатин за літературними джерелами припадає на 1184 р. У XII ст. землі теперішньої Рогатинщини були вотчиною Ростиславичів — правнуків Ярослава Мудрого — Рюрика, Володара та Василька.

Після захоплення 1349 року галицьких земель королівською Польщею Рогатин розбудовується на теперішній території. В буллі папи Боніфація IX перемишлському єпископу Рогатин вперше названо містом.

Інтенсивний розвиток міста починається після надання йому 1415 року магдебурзького самоврядування та пов'язаних з ним при¬вілеїв. Включений до числа королівських володінь, Рогатин часто переходив від одних орендарів до інших.

У XVI ст. відбувається становлення міста як важливого ремісни¬чо-торговельного осередку. Рогатинські ярмарки і торги тривалий час не поступалися львівським. У 1535 році польський король Сигізмунд підтвердив привілеї Рогатина і надав йому герб із зображенням оле-нячого рога та літери «R». Формується забудова центральної частини міста, структура якої мала типовий для тогочасних західноукраїн¬ських міст вигляд. Торговим і політичним центром Рогатина була ринкова площа, оточена чотирма рядами впритул зведених будинків з вузькими фасадами. Посередині стояла ратуша, збудована 1539 ро¬ку. При ній містилися майстерні, що виробляли сукно. Певно, як і в інших містах, вздовж фасадів будинків було прилаштовано “підсіння” — дерев'яний або мурований ґанок, під яким провадилася торгівля. Будинки XІX — початку XX ст., що ними забудовано те¬пер ринкову площу, стоять на давніх фундаментах і мурованих льо¬хах, призначених колись для зберігання товарів. Тут-таки, на площі, містився міський водозбір, вода до якого надходила дерев'яними трубами. На кутах ринку починалися головні вулиці міста, що вели до Львівської, Галицької та Краківської брам і далі переходили в гос¬тинці. Місто звідусіль захищали широкий вал та рів. Залишки земля¬них укріплень подекуди збереглися вздовж сучасних вулиць Фортеч¬ної та Валової. В люстрації 1572 року згадується, що «старе місто обведене було парканом», тобто дерев'яним частоколом, вкритим ґонтовим дахом. Пізніше на його місці виросли кам'яні мури. Замок у Рогатині був дерев'яний. Оборонне значення відігравали дві най¬більші культові споруди міста: церква Різдва Богородиці та костьол Св. Миколая. Їх високі дзвіниці з вузькими вікнами-бійницями доте¬пер домінують у міській забудові. В межах міста, неподалік Львів¬ської брами, стояли розібрана у XІX ст. дерев'яна церква Св. Варва¬ри та заснований 1614 року і знесений 1774-го монастир та костьол домініканців. Дерев'яні церкви Св. Духа, Св. Миколи, Св. Юрія (не збереглася) збудовані були у передмістях, яких у Рогатині налічу¬валося чотири: Нове Місто, Бабинці, Завода, Навулицях. Забудова передмість, заселених переважно ремісниками, відзначалася вільні¬шим плануванням. Дерев'яні, вкриті соломою або ґонтом хати перед-міщан стояли на оточених плотами ділянках з городами та садками. Ремісники й купці складали більшість серед рогатинських міщан. Місто мало добре розвинену цехову структуру. На початку XVІІ ст. налічувалось 29 ремісничих професій. Діяли цехи: кравецький, ткацький, шевський, різницький, пекарський, кушнірський, бондар-ський. До спільного цеху входили слюсарі, пічники, римарі, котлярі, сідлярі. Окремо існував музичний цех.

Поруч з площею Роксолани, вулиця Міцкевича, де знаходиться

Рогатинська музична школа, відкрита в 1962 р. Близько 300 дітей навчаються тут грі на фортепіано, струнно-смичкових, народних та духових інструментах. В учбовому закладі ство¬рено хоровий колектив, оркестр народних інструментів, ансамбль скрипалів та бандуристів.

Навчання в музичній школі допомагає юним громадянам глиб¬ше пізнавати мистецтво, задовольняти естетичні запити. Почуття прекрасного вихованці школи зберігають на все життя.

Багато випускників школи, закінчивши музичні училища вузи, працюють в культосвітніх закладах області.

В Рогатині працю: також дитяча юнацько-спортивна школа. Юні стрільці, вихованці школи, не раз були призерами змагань. В спортивній школі по¬будовано прекрасний тир, трудиться згуртований колектив тре-нерів, закоханих у свою справу. З Рогатина починала шлях у великий спорт неодноразова чемпіонка країни з кульової стрільби Леся Леськів.

Викликає інтерес приміщення учбового корпусу технікуму, з яким зв'язані пам'ятні події в житті міста. В 1909 р. в цьому будинку після тривалих клопотань прогресивної громадськості була відкрита українська гімназія. Передові ідеї мали вели¬кий вплив на формування поглядів вихованців гімназії. В таємних гуртках учні вивчали марксистську літературу, знайо¬мились із соціалістичним рухом на Галичині. У засі¬даннях нелегальних груп разом із гімназистами брали участь робітники Рогатина.

Вихованці гімназії урочисто відзначили сторіччя з дня на¬родження великого українського поета-революціонера Т. Г Шевченка. В березні 1914 р в учбовому закладі відбув¬ся концерт, під час якого виконувалися пісні на слова Кобзаря.

В гімназії навчалися відомі діячі КПЗУ— В. Сірко, К. Макси¬мович. Любов до свого народу виховували у гімназистів викла¬дачі — письменники Денис Лукіянович та Антон Крушельницький, Історик Іван Крип'якевич. Малювання викладав у гімна¬зії художник Юліан Панькевич.

До речі Ю. Панькевич був також видатним мистецтвознав¬цем, одним з організаторів «Товариства для розвою руської штуки», створеного у Львові. Він спілкувався з І. франком, створив глибоко психологічний портрет великого Каменяра, Ілюстрував його твори. Прекрасні живописні полотна, зокре¬ма портрети Богдана Хмельницького і Тараса Шевченка, ство¬рені в Рогатині в 20-х роках, не принесли визнання автору Нищ картини Ю. Панькевича зберігаються в музеях України.

На центральній магістралі, вулиці Галицькій, розміщена більшість промислових підприємств Рогатина.

Серед них нижній склад Рогатинського лісопункту. Сюди щорічно поступає на переробку близько 50 тисяч кубометрів деревини. Крім будівельного лісу, з нижнього складу в різні кінці Української, Молдавської, Литовської держав. Інші союзні республіки відправляються чорнові меблеві заготовки, дошки, інші вироби.

Лісівники дбають про комплексне використання деревини. Всі відходи переробки лісу подрібнюються на технологічну тріску, яка іде для потреб народного господарства. В 12-й п'ятирічці виробництво розширюється На нижньому складі споруджується сушильний І паркетний цехи, нові побутові при¬міщення.

В Рогатині охороняють зелені багатства краю. Ботанічним заповідником оголошена так звана Чортова гора, розміщена за 3 км від Рогатина. Це пам'ятка республіканського значен¬ня, де збереглося більше 20 рідкісних рослин, таких як сон великий, черевички зозулині, ковила каменелюбна та інші, занесені до Червоної книги України.

Більшість підприємств Рогатина тісно пов'язані з сільсько-господарським виробництвом. Одним з них с комбінат хлібо¬продуктів, розміщений по вулиці Галицькій. На комбінат посту¬пає добірне зерно, вирощене в колгоспах і радгоспах району, 150 тонн сортового борошна щоденно виробляє підприємство.

Комбінат після реконструкції став механізованим сучасним підприємством. По далеких і близьких адресах відправляєть¬ся звідси борошно, щоб незабаром перетворитися в запашні паляниці. Гордістю комбінату є його славні трудівники: Є. П. Лялька, В Ю. Мельник, Я М. Гарасим, які стали визна¬ними майстрами борошномельної справи.