Пріоритетні напрями розвитку во в Україні на сучасному етапі.
1. Механізм і інструмент досягнення цілей Болонського процесу.
В Україні Болонський процес офіційно розпочався 19 травня 2005 р. з підписанням декларації на Бергенській конференції. Таким чином, Україна визначила орієнтир на входження в освітній і науковий простір Європи, модернізацію освітньої діяльності в контексті європейських вимог, та практичне приєднання до Болонського процесу.
Болонський процес — система ходів європейських державних установ (рівня міністерств освіти), університетів, міждержавних і громадських організацій, пов'язаних із вищою освітою, спрямована на структурне реформування національних система ВО Європи, зміни освітніх програм і потрібних інституційних перетворень з метою створення до гою р.європейського наукового й освітянського простору задля підвищення спроможності випускників ВНЗ до працевлаштування, поліпшення мобільності громадян наєвропейському ринку праці, підвищення конкурентоспроможності європейської ВШ. Нині Болонський процес — це 45 країн-учасниць, тисячі ВНЗ, студентство яких прагне інтегруватися.
Болонські реформи — процес пришвидшення гармонізації національних освітніх систем і їх поступової цілеспрямованої конвергенції.
Зближення системи ВО європейських країн не означає їх стандартизації й уніфіккації. Йдеться про "впорядковану" різноманітність. Визначено механізми для досягнення цієї мети:
■ прийняття системи зрозумілих і порівнюваних наукових ступенів;
■ прийняття системи освіти, яка початково базується на двох циклах навчання (бакалавр — магістр);
■ заснування системи кредитів (ЕСТБ);
■ спрощення процедури визнання кваліфікацій, що сприятиме працевлаштуванню випускників і студентів на європейському ринку праці (використання додатку до диплома);
■ розвиток європейського співробітництва щодо контролю за якістю освіти;
■ навчання впродовж усього життя;
■ створення умов для мобільності на європейському ринку праці й освітніх послуг;
■ розвиток привабливості європейського простору ВО, перетворення Європи на найбільш конкурентоспроможний і розвинутий освітній простір у світі. Вважають, що введення загальноєвропейської системи гарантії якості освіти, кредитної системи накопичення, легкодоступних кваліфікацій тощо сприятиме підвищенню інтересу до ВО європейських та інших громадян;
■ установлення тісніших зв'язківським між європейським простором ВО та європейським простором досліджень;
■головний обов'язок університетів та урядів країн Європи — вжити всіх необхідних заходів для забезпечення студентів відповідними до загальних вимог кваліфікаціями.
Одним із заходів формування загально європейського простору ВО стало введення академічних кредитів як основа розвитку мобільності студентів.
2.Особливості організації навчального процесу у ВНЗ відповідно до Болонської декларації.
Організація навчального процесу на факультетах має здійснюватися за такими формами навчальних планів з кожної спеціальності, а саме:
а)базовим навчальним планом, спільним для всіх спеціальностей, яким користуються для визначення загальної трудомісткості роботи кожного студента;
б)індивідуальними робочими планами, які визначають спеціалізацію студента;
в)робочими планами – для формування графіка навчального процесу і розрахунків навчального навантаження ви-кладачів на рік.
Організація навчального процесу складається з чотирьох компонентів: 1) визначення форм проведення навчального процесу;
2) методичного забезпечення;
3) запису студентів на вивчення дисципліни;
4) служби академічних консультантів (тьюторів). За обов'язковістю і послідовністю засвоєння змісту освіт-ньої програми навчання дисципліни у робочому плані розподілено на три групи:
---предмети, що вивчаються обов'язково і строго послідовно;
---предмети, що вивчаються обов'язково, але не по-слідовно,
---предмети, що вивчаються за вибором студента.
Форми навчання залишаються здебільшого традиційними:
а)аудиторні заняття (лекції, семінарські, практичні, лабораторні заняття, групові консультації, майстер-класи);
б)позааудиторні заняття (індивідуальні консультації, самостійна робота, робота в науковій бібліотеці, навчальні й виробничі практики);
в)контроль знань (рубіжна атестація, контрольні роботи, тестування (письмове чи комп'ютерне) за розділами кур-су, звіт за курсовими роботами, колоквіуми);
г)поточна і підсумкова атестації (підсумкові тестування з дисциплін, екзамен (письмовий чи усний), захист випускної роботи, міждисциплінарний екзамен, державний екзамен). Хоча обсяг навантаження в навчальному плані для різних дисциплін може різнитися, для студентів молодших курсів 1/3 часу потрібно відводити на аудиторну роботу, а 2/3 — на позааудиторну. Для студентів старших курсів, зокрема випускних, не менше 3/4 часу, запланованого на засвоєння дисциплін, відводиться на самостійну підготовку.
Запис студентів на вивчення дисциплін відбувається в деканаті. Першокурсники до початку занять отримують у тьютора підготовлений деканатом варіант індивідуального на-вчального плану, в який вони можуть внести свої коректи-ви і подати в деканат до 10 вересня поточного року.
Студенти другого курсу і старші самі складають індиві-дуальний навчальний план у період з 20 червня по 5 липня і після внесення коректив подають його в деканат до 10 ве-ресня нового навчального року.
Навчально-методичне управління ВНЗ встановлює мінімальну кількість студентів, необхід-ну для введення дисципліни.
За успішного виконання індиві-дуального навчального плану термін навчання може бути скорочено. У разі неподання в зазначений строк індивідуального робочого плану студентові пропонується типовий робочий план відповідного курсу.
3. Роль автономії та самостійності ВНЗ.
Університетська автономія - це шлях до вільного і відповідального університету
У міжнародній практиці автономія університету ґрунтується на принципі дотримання академічних свобод. Академічні свободи – це самостійність суб’єктів навчального процесу в максимально припустимих межах, прояв паритетності у стосунках викладачів
і студентів, максимально демократична процедура навчання, право студента, а також і викладача, вибирати навчальні курси поза певним обсягом обов’язкових, право кафедри і викладача формувати зміст навчальної дисципліни, право викладачів
вибирати керівників факультету, закладу, а також самостійність ВНЗ в організації навчального процесу тощо. Рівень і характер академічних свобод і є тим показником, котрий характеризує реформи у вищій освіті будь-якої країни.
Елементи автономії:
----Науковаавтономія
----Освітня
----Адміністративна
----Фінансова
На сьогодні в Україні діє Закон «Про вищу освіту», ухвалений в січні 2002 року. В його формулюваннях «автономія та самоврядування вищого навчального закладу» реалізуються відповідно до законодавства і передбачають право:
1) самостійно визначати форми навчання, форми та види організації навчального процесу;
2) приймати на роботу педагогічних, науково-педагогічних та інших працівників;
3) надавати додаткові освітні послуги;
4) самостійно розробляти та запроваджувати власні програми наукової і науково-виробничої діяльності;
5) створювати у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, інститути, коледжі, технікуми, факультети, відділення, філії, навчальні, методичні, наукові, науково-дослідні центри та лабораторії, конструкторські та конструкторсько-
технологічні бюро, територіально відокремлені та інші структурні підрозділи;
6) здійснювати видавничу діяльність, розвивати власну поліграфічну базу;
7) на підставі відповідних угод провадити спільну діяльність з іншими вищими навчальними закладами, підприємствами, установами та організаціями;
8) брати участь у роботі міжнародних організацій;
9) запроваджувати власну символіку та атрибутику;
10) звертатися з ініціативою до органів управління вищою освітою про внесення змін до чинних або розроблення нових нормативно-правових актів у галузі вищої освіти, а також
брати участь у роботі над проектами щодо їх удосконалення;
11) користуватися земельними ділянками в порядку, 226 встановленому Земельним кодексом України».