5.Тенденції еклектики в архітектурі 19 ст.

Із другої половини 19 ст. втрачається стильова єдність архітектури. Європейська архітектура пройшла певний цикл розвитку: античність, Середньовіччя, Відродження, бароко, потім знову звернулася до античності у формах класицизму і ще більшою мірою вичерпала її естетику. Архітектура цього часу мала складну стилістику, в якій перепліталися класичні форми звернення до минулого, що зумовило безсистемне змішання різних стилів – поверхове наслідування художньо-архітектурних форм із мистецтва минулого.

У середині 19 ст. уперше за всю історію європейської культури модними стали усі стилі одночасно. Так сформувалась еклектика(грец. eklektikos – той, що вибирає) – довільне поєднання художніх елементів різних стилів.

Відмінною рисою еклектики є синтез різнорідних стильових елементів в одній споруді. Інколи відбувається механічне, довільне поєднання різностильових елементів, однак в еклектиці також простежуються свої естетика та неповторність, свій «розумний вибір». Цей стиль «вбирає» найкращі риси та деталі різних стилів, що в сукупності створює цілісну гармонію.

Різні напрями еклектики складно систематизувати. Зазвичай у їхніх назвах використовують префікс «нео» (віл. лат. – новий) або «псевдо» (від лат. – фальшивий): неовізантійський стиль, псевдоготика, неокласицизм, необароко, неорококо, неомавританський стиль. У європейському мистецтвознавстві зазвичай виділяють романтизм і боз-ар, а для Російської імперії – російсько-візантійський стиль. Важливу роль відігравало функціональне призначення будівлі. Театри зазвичай будували у формах необароко, університети – у стилі неокласики, католицькі собори зводили у неороманському або неоготичному стилях. Однак дуже часто одна споруда поєднувала риси кількох стилів, тому не вдається визначити її стиль. У житловій забудові також домінує еклектика, як правило, загальний вигляд забудови визначали смаки замовників – власників землі.

Романтизм– напрям у європейському та американському мистецтві, що виник наприкінці 18 – на початку 19 ст., заперечував канони класицизму, йому властива відмова від суворої нормативності в художній творчості та увага до внутрішнього світу людини, головною рисою є ідеалізація класичного минулого.

Романтизм виник після Французької революції в умовах утверджуваного на зламі 18 – 19 ст. абсолютизму, стиль був реакцією проти раціоналізму доби Просвітництва і застиглих форм, схем, канонів класицизму.

Романтизм в архітектурі є вираженням внутрішнього стану людину, її суб’єктивного бачення мистецтва. Архітектура романтизму вирізняється несиметричністю, довільністю обрисів, внесенням у зодчество елементів, що давно стали надбанням історії. Знову стали популярними готика і східні мотиви, що давало більші можливості для декору будинків. Як архітектурний стиль романтизм проявляється в захопленні «романтичним» минулим. У країнах Західної Європи такою вважалася доба Середньовіччя, з неї майстри романтизму черпали своє натхнення, запозичували художні ідеї. Естетика романтизму має виражені регіональні риси, оскільки розквіт стилю збігся з періодом європейських національних революцій (1840 – 1870-ті рр.). В Англії архітектори захопилися горизонтальною готикою, у Німеччині – стилем Каролінгів, у Нідерландах – мотивами Північного Відродження, в Іспанії – мавританською епохою. У колоніях європейці будували свої вілли з елементами місцевого колориту – арабського, індійського, перського. В основному романтизм став стилем заміських вілл, храмів, урядових будівель.

Боз-ар(від фр. beaux-arts – витончені мистецтва) – мистецький стиль 19 – поч. 20 ст., що продовжує розвиток класичних традицій, на противагу національному романтизму. Стиль виник як альтернатива «романтичним стилям», насамперед неоготиці та бідермаєру, майстри намагались відродити і переосмислити спадщину ренесансу та бароко. Канони боз-ару були сформовані в паризькій Школі образотворчих мистецтв, звідси походить назва стилю. Основою боз-ару є синтез елементів італійського ренесансу та французького бароко. Для будівель цього стилю характерні масивність форм, багатий декор із використанням ліплення, барельєфів, скульптури. Боз-ар – це стиль театрів, академій, банків, бібліотек.

Найвідоміші будівлі в стилі боз-ар: Ґранд-Опера та вокзал д’Орсе в Парижі, палац Ліндерхоф біля Мюнхена, Центральний вокзал у Нью-Йорку, Центральний вокзал в Антверпені, Оперний театр в Одесі, Оперний театр у Будапешті.

Бурхливий технічний прогрес у будівництві привів до революції архітектурної форми. У 1851 р. Джозеф Пакстонбудує «Кришталевий палац» зі сталевих конструкцій і скла, а у 1888 р. за проектомГустава Ейфелязбудовано вежу заввишки 312 м. Ці споруди були передвісниками конструктивного оновлення архітектури. Наприкінці 19 ст. у Європі склався стиль модерн, що виник із необхідності створити новий напрям, відповідно до сучасних потреб.