2.Романська архітектура

Середні віки були часом розквіту феодального ладу з типовим для нього пануванням класу землевласників і політичною роздробленістю. На початку 11 ст. у більшості народів Центральної і Західної Європи утвердилися феодальні відносини. Характерною ознакою Середньовіччя була збройна боротьба за владу з феодалами. Частими були селянські повстання. Релігія відігравала значну роль у житті суспільства. Найбільшим феодальним володарем була церква, у деяких державах вона володіла третиною всіх земельних угідь країни, активно втручалася в міжусобні війни, захищаючи свої права. Це був період великих соціальних і військових потрясінь. Труднощі внутрішнього розвитку погіршувалися ще й тим, що протягом 9 – 10 ст. європейським народам доводилося боротися проти руйнівних набігів норманів, угорців, арабів. Особливості феодального ладу позначилися і на архітектурі.

В історії західноєвропейської культури Середньовіччя виділяють два етапи: перший – 11 – 12 ст.; другий – 12 – 14 ст. (у деяких країнах – аж до 16 ст.). У мистецтві першого періоду формується романський стиль, у другий – виникає готика.

Церковна ідеологія мала визначальний вплив на розвиток культури в 11 – 12 ст. У цьому простежуються й деякі позитивні тенденції: церква була носієм духовної єдності. Особливо на першому етапі вона була осередком освіченості; у монастирях формувалася середньовічна інтелігенція: богослови, філософи, вчителі, лікарі, митці. Провідна роль у мистецтві цього періоду належала архітектурі.

У мистецтві й культурі більшості європейських країн у 10 – 12 ст. панівним стилем був романський. Термін «романський» виник у 19 ст. на позначення стилю європейського мистецтва 10 – 12 ст. Цей стиль стали називати романським, мабуть, тому, що будівлі цього періоду переважно кам’яні, тобто побудовані римським способом, на відміну від дерев’яних споруд. Романське мистецтво пронизує дух войовничості та постійної потреби у самозахисті.Романський стильзародився у 10 – 11 ст. у Німеччині на основі пізньоримської та візантійської спадщини та поширився по всій Європі. Новими конструктивними і пластичними рішеннями в архітектурі були: багатоступінчасті арки-архівольти, різьблені портали, своєрідна скульптурна пластика. Виник новий тип фасаду: у вигляді площини зі ступінчастим контуром, прорізаної в центрі великим круглим вікном-розеткою та облямованої з двох боків високими вежами-дзвіницями.

Середньовічна архітектура створювалася для потреб церкви й феодалів. Найсуттєвішою ознакою споруд була масивність, викликана заміною пласких перекриттів склепінчастими, що потребували товстих стін та міцних підпор. Споруди були геометрично простими, з невеликими та вузькими вікнами, хрестовими й циліндричними склепіннями. У будівництві камінь замінив дерево.Основними типами споруд стають храми, монастирі, замки. Ці масивні кам’яні споруди споруджувалися зазвичай на пагорбах, які підносились над місцевістю. Будівлі романської доби зовні були схожими на фортеці: приземкуваті, мали масивні стіни, вузькі вікна, поглиблені портали, високі вежі. Зовнішній вигляд романських будівель відрізнявся монолітною цілісністю й урочистою силою, будівля складалася з простих, чітко виявлених об’ємів, підкреслених рівномірними членуваннями. Романські будівельники передовсім пристосовували споруди до потреб оборони й захисту від ворогів.

Для романських будівель характерне поєднання чіткого архітектурного силуету і лаконічності зовнішньої обробки – будівлі завжди гармонійно вписувалися в навколишню природу і тому виглядали особливо міцними. Цьому сприяли масивні стіни з вузькими прорізами вікон і ступінчасто-поглибленими порталами.

Романські храми символізували торжество й універсальність християнської віри. Храми мали форму базиліки, а всередині ділилися на окремі частини. Внаслідок недостатнього рівня будівельної техніки конструкції романських храмів були дуже важкими. Циліндричні або хрестові склепіння підтримували важкі стовпи, масивні вежі, товсті стіни. У романських храмах органічно поєдналися архітектура, скульптура і живопис.Зовнішні стіни соборів прикрашало кам’яне різьблення. Воно складалося з рослинного та зооморфного орнаментів, зображень казкових чудовиськ, екзотичних тварин, звірів і птахів, що сплітаються шиями або хвостами – мотив, запозичений зі Сходу. Інколи вони містили експресивні фігури людей. Статуї на фризах – приземкуваті, а на стовпах та колонах мають видовжені пропорції. У них помітні важкуватість і масивність, порушення пропорцій людського тіла. Інтер’єр романського храму слабо освітлений. Крім скульптур, він прикрашався мозаїкою та фресками, що не дійшли до нашого часу, за винятком оригінальних за стилем і дивовижних за експресією каталонських фресок.Середньовічні пам’ятки мистецтва Західної Європи нагадують про його недавнє язичницьке минуле, яке проявляється в мотивах дохристиянського плетеного орнаменту, у фігурах фантастичних істот, рослинних сплетіннях романської капітелі.

Романський стиль у цивільному будівництві представлений замками-фортецями феодалів з донжоном – сторожовою вежею, призначеною для оборони. Феодальний замок зводили на підвищенні, на зручному для спостереження й оборони місці. Під час міжусобних сутичок та воєн кам’яні стіни захищали від нападів. У цей час з’явилися такі деталі, як бойові парапети із зубцями і бійницями, прості та начіпні бійниці, закриті оборонні балкони, дозорні вишки тощо. Були вироблені нові прийоми захисту фортечних воріт за допомогою додаткових зміцнень.

Протягом 11 – 12 ст. сформувався тип середньовічного міста, що стихійно забудовувалося. Храми і замки феодалів височіли серед халуп ремісників. У 12 ст. виникають перші кам’яні ратуші.

Визначними спорудами романського стилю є замок Тауер у Лондоні (Англія), кафедральні собори у містах Шпейєр, Бамберг, Майнц, Вормс (Німеччина), кафедральний собор у м.Реймс (Франція), монастирська церква в м.Клюні (Франція), церква Нотр-Дам ля Ґранд у м.Пуатьє (Франція), баптистерій у Пармі (Італія), соборний ансамбль Санта-Марія Маджоре в м.Піза (Італія).Найкраще серед романських фортифікаційних споруд збереглася оборонна цитадель м. Каркасон (Франція).

В Україні романськими рисами позначені церква-ротонда Святої Анни в с.Горяни поблизу Ужгорода, церква Святого Пантелеймона у Галичі, костел Святого Іоанна у Львові, собор Святої Богородиці у Крилосі, церква Пресвятої Трійці у Кам’янці-Подільському, Успенський собор Єлецького монастиря у Чернігові, вежа у Дрогобичі.

Отже, основними типами романської архітектури є храми, монастирі, замки. Для них характерні масивні перекриття, кам’яні склепіння, товсті стіни, вузькі вікна, поглиблені портали, високі вежі.