Захисне вимикання

Небезпека ураження людини струмом може виникати при зами­канні фази на корпус, зниженні опору ізоляції мережі нижче відпо­відної межі і, нарешті, у випадку дотику людини безпосередньо до струмопровідних частин, що знаходяться під напругою.

Заземлення і занулення не завжди гарантує безпеку людей від ураження струмом. Не завжди можна забезпечити також надійну ро­боту устаткування зануленням.

Отже, якщо при дотику людини до корпуса або фази мережі на­пруга дотику перевищить допустиме значення, то виникає реальна загроза ураження струмом і мірою захисту в цьому випадку може бути лише розрив кола струму через людину, тобто відключення відповідної ділянки мережі. Для виконання цього завдання викорис­товують захисне відключення.

Захисне відключення — це швидкодіючий захист, який забезпе­чує автоматичне відключення електроустановки при виникненні в ній небезпеки ураження людини струмом.

Захисне вимикання виконується більш чутливими і швидкоді­ючими автоматичними вимикачами. Вони реагують на появу стру­му в нульовому провіднику, напругу на корпусі пошкодженого об­ладнання та ін. Вони спрацьовують за 0,1-0,05 с, в той час як занулення — за 0,2 с і більше. При такому нетривалому проходженні струму через тіло людини безпечним є навіть струм 500-650 мА. Якщо взяти до уваги те, що опір тіла людини становить 1000 Ом, струм наведеного значення може проходити через тіло людини ли­ше у тому випадку, якщо воно підпаде під напругу 500-600 В, а та­кої напруги в електроустановках 380/220 В із заземленою нейтраллю не може бути навіть в аварійному режимі. Тому захисні вими­каючі пристрої є надійним захистом людей від ураження електрич­ним струмом.

Захисне вимикання окремо чи сукупно з іншими засобами за­хисту виконує такі функції:

• захист при замиканні на землю або корпус обладнання;

• захист при появі небезпечних струмів витікання;

• захист при переході вищої напруги на сторону нижчої;

• автоматичний контроль кола захисного заземлення і занулення.

До влаштування захисного заземлення ставлять такі вимоги: самоконтроль і надійність, висока чутливість і малий час вими­кання. У цьому випадку захисне вимикання може використову­ватись як основний вид захисту, або разом із заземленням і зануленням.

Сфера застосування пристроїв захисного вимикання практич­но не обмежена: вони можуть використовуватись в мережах будь-якого призначення і з будь-яким режимом нейтралі. Однак, най­більше поширення вони отримали в мережах до 1000 В, особливо там, де важко здійснити ефективне заземлення або занулення, а та­кож коли є висока імовірність випадкового дотику до струмопровідних частин. Такі випадки частіше всього трапляються в пере­сувних електроустановках, де грунти мають погану провідність. Захисне вимикання є також незамінним для ручних електроінстру­ментів, які у величезній кількості використовуються в різних галу­зях предметної діяльності.

Система електрозахисних засобів

На практиці трапляються такі випадки, коли сучасні належним чином виконані електроустановки не забезпечують безпеку працю­ючих. Тому потрібно використовувати спеціальні захисні засоби, які слугують для захисту персоналу від ураження струмом, впливу електричної дуги, електричного поля, падіння з висоти та ін.

Захисні засоби умовно поділяються на ізолюючі, огороджуючі і запобігаючі.

Ізолюючі захисні засоби ізолюють людину від струмопровідних частин, а також від землі. Вони поділяються на основні і до­поміжні.

До основних ізолюючих засобів відносяться такі, що мають ізо­ляцію, яка здатна тривалий час витримувати робочу напругу. Цими засобами дозволяється дотикатися до струмопровідних частин, що знаходяться під напругою. До них належать:

в електроустановках до 1000 В — діелектричні рукавиці, ізолю­ючі штанги, електровимірювальні кліщі, монтажний інстумент, а також покажчики напруги;

в електроустановках понад 1000 В — ізолюючі штанги і електровимірювальні кліщі, покажчики напруги, а також засоби для виконання ремонтних робіт під напругою вище 1000 В.

Додаткові ізолюючі захисні засоби мають ізоляцію, не придат­ну витримувати робочу напругу, тому вони не можуть самостійно захистити людину від ураження струмом. їх призначення полягає у тому, щоб посилити захисну дію основних ізолюючих засобів, разом з якими вони повинні використовуватись.

До додаткових ізолюючих захисних засобів відносяться:

в електроустановках до 1000 В — діелектричні галоші і килим­ки, а також ізолюючі підставки;

в електроустановках понад 1000 В — діелектричні рукавиці, боти і килимки, а також ізолюючі підставки.

Огороджуючі захисні засоби призначаються для тимчасового огородження струмопровідних частин, до яких можна випадково до­торкнутися (переносні огородження, ізолюючі накладки, переносне заземлення, плакати, знаки безпеки).

Запобіжні захисні засоби призначаються для індивідуально­го захисту працюючих від світлових, теплових і механічних впливів, від впливу електричного поля, а також падіння з висо­ти. До них відносяться: захисні окуляри, спеціальні рукавиці, за­хисні каски, монтерські пояси, кігті, страховочні канати, а також індивідуальні екрануючі пристрої, які захищають персонал від впливу електричного кола в установках надвисокої напруги про­мислової частоти.

Захисні засоби потрібно зберігати в умовах, які забезпечують їх справність. У процесі експлуатації всі захисні засоби підляга­ють періодичному випробуванню. Результати випробування зано­сять в протокол. Види, норми та термін випробувань наведені в ПТЕ і ПТБ.

До обслуговування електричних установок і мереж допуска­ються особи не молодше 18 років, які пройшли медичний огляд та отримали посвідчення з кваліфікаційною групою з техніки безпеки.

Особи, що обслуговують електроустановки, повинні мати ква­ліфікаційну групу не нижче IV — для установок напругою понад 1000 В і не нижче III — для установок напругою до 1000 В.

На кожному виробництві наказом власника призначається осо­ба, яка несе відповідальність за безпечну роботу електричного устаткування.