Захисне занулення

Небезпеку ураження струмом при дотиканні до корпусу та ін­ших неструмопровідних металевих частин електрообладнання, що опинилось під напругою внаслідок замикання на корпус, можна лік­відувати швидким відключенням пошкодженої електроустановки від мережі. З цією метою влаштовують занулення.

Зануленням називається зумисне з'єднання металевих частин електроустановки, які зазвичай не перебувають під напругою, з ну­льовим захисним провідником.

Провідники, що зануляють корпуси окремих струмоприймачів, з'єднують не безпосередньо з нульовою точкою, а зі спеціально про­кладеним нульовим провідником, який має надійне металеве з'єд­нання з нульовою точкою генератора або трансформатора.

Занулення є одним з основних засобів захисту людей від ура­ження струмом в установках напругою до 1000 В. Захисна дія зану­лення полягає в тому, що при пробиванні захисної ізоляції на стру­моприймачі виникають умови для утворення струмів короткого за­микання, які швидко вимикають пошкоджене електрообладнання від електричної мережі, тобто зменшують тривалість небезпечної на­пруги на корпусі обладнання, чим ліквідують небезпеку ураження струмом. Швидке і повне зняття напруги з пошкодженого електро­обладнання є основою захисної дії занулення.

Для захисного занулення ПУЕ рекомендують використовувати оголені або ізольовані провідники, а також різні металеві конструк­ції будівель, підкранові шляхи, сталеві труби електропроводок, тру­бопроводи та ін.

Розрахунок занулення на відключаючу здатність має на меті визначити умови, за яких воно буде надійно виконувтаи свої функції, тобто швидко відключати пошкоджену установку від ме­режі і в той же час забезпечувати безпеку дотику людини до зануленого корпусу в аварійний період. Відповідно з цим занулення розраховується на відключаючу здатність, а також на безпеку до­тику до корпусу як при замиканні фази на землю, так і при зами­канні її на корпус.

Ізоляція струмопровідних частин

Однією з головних умов безпеки при експлуатації електро­установок є надійна ізоляція. Для цього покривають струмопровідні частини шаром діелектрика, що забезпечує надійність при їх експлуатації.

Електрична ізоляція струмопровідних частин характеризується певними діелектричними властивостями — електричним опором. Згідно з ПУЕ опір ізоляції струмопровідних частин нормується.

Опір ізоляції між будь-якими провідниками, а також між прові­дниками і землею має складати не менш як 0,5 Ом. Згідно з ПУЕ встановлюються певні норми щодо діелектричних властивостей ізо­ляції. Матеріал ізоляції має відповідати умовам оточуючого середо­вища, особливостям експлуатації та бути стійким до агресивного се­редовища, вологи, нагрівання і механічного впливу.

Пошкодження діелектричних властивостей ізоляції може вини­кати внаслідок механічної дії, старіння, електричного пробою та ін. Причиною старіння ізоляції є дія температури, яка виникає при на­гріванні провідників струмами навантаження та струмами короткого замикання, дія високої вологості повітря, хімічних речовин, прямих сонячних променів та ін. чинників. Перенапруги в мережі призво­дять до електричного пробою. Механічна дія (удари, тертя, скручення та ін.) пошкоджує ізоляцію, внаслідок чого оголюються струмопровідні частини електроустановки.

Стан ізоляції електричних установок відповідно до ПУЕ визнача­ють шляхом періодичних оглядів та вимірюванням електричного опо­ру. Виміри здійснюють на всіх електроустановках, що знаходяться в експлуатації, або на тих, що пройшли ремонт чи реконструкцію.

Окрім ізольованих проводів експлуатуються неізольовані — стальні і алюмінієві, — які влаштовуються на фарфорових або скля­них ізоляторах.

Для забезпечення безпеки неізольовані проводи підвішують на відповідній відстані від землі, дахів, будівель, доріг та ін. Електрич­ні проводи розміщують на такій висоті від будівель і споруд, щоб не допустити небебезпечного наближення або доторкання до них (6,5 м над проїжджою частиною дороги, 3,5 м над проходами і 2,5 м над робочою поверхнею).

При експлуатації електрообладнання безпека працюючих забез­печується також застосуванням стаціонарного огородження, блоку­ванням та сигналізацією. Блокування не дозволяє відкривати криш­ки чи двері при наявності напруги.

Для зменшення імовірності ураження струмом використовують малі напруги, номінальне значення яких не перевищує 42 В.

Напруга до 42 В використовується в приміщеннях з підвище­ною небезпекою і особливо небезпечних приміщеннях для живлення ручного електричного інструменту, переносних ламп, світильників місцевого стаціонарного освітлення і тих, що розміщені нижче ніж на 2,5 м над підлогою.

Напруга не вище 12В використовується для живлення ручних переносних ламп в особливо небезпечних умовах (в кабельних коло­дязях, оглядових ямах та ін.).