2.3 Спілкування з дорослими в дошкільному віці

Цей період описується як час оволодіння соціальним простором людських відносин через спілкування з дорослими, а також ігрові та реальні відносини з однолітками. У дошкільному віці дитина, освоюючи світ постійних речей, опановуючи вживанням все більшої кількості речей, відкриває для себе «двоїсту природу рукотворного світу: сталість функціонального призначення речі і відносність цього простору» (В. С. Мухіна). Одне з головних прагнень дитини в цьому віці - прагнення до оволодіння тілом, психічними функціями та соціальними способами взаємодіями з іншими. Дитина вчитися прийнятим позитивним формам спілкування. У нього бурхливо розвивається мова, яка тут несе не тільки функцію обміну інформацією, але і експресивну.

Параметри спілкування:

форма спілкування:

поза ситуативно-пізнавальна (до 4-5 років);

внеситуативно-особистісне (5-6 років).

зміст потреби у спілкуванні:

потребу в увазі, співпрацю і повазі (4-5 років);

потреба в доброзичливій увазі, співпраці, повазі дорослого при провідній ролі прагнення до співпереживання і взаєморозуміння (5-6 років).

провідний мотив спілкування:

Пізнавальний: дорослий як ерудит, джерело пізнання про внеситуативное. об'єктах, партнер з обговорення причин та зв'язків; (4-5 років);

Особистісний: дорослий як цілісна особистість, що володіє знаннями, умінням і нормами (5-6 років).

значення даної форми спілкування в загальному розвитку дитини:

первинне проникнення у поза чуттєву суть явищ, розвиток наочних форм мислення;

прилучення до моральних і етичних цінностей суспільства перехід до дискурсивної мислення (5-6 років).

Перерахуємо лише деякі проблеми, що виникають у дошкільнят позбавлених повноцінного спілкування з дорослими.Підвищена потреба в увазі і доброзичливому ставленні дорослого, характерна, як це було показано при виділенні параметрів спілкування, для немовлят. Для дошкільнят властива складніша потреба у спілкуванні - у співпраці, повазі і співпереживанні. У дітей же з ДУІТ до кінця дошкільного віку зберігається потреба в уважному і доброзичливому відношенні. Вони не виявляють звичайної для дітей цього віку наполегливості в ході пізнавальних контактів. Тобто, вони задовольняють нереалізовану потребу в увазі й доброті з боку дорослих за допомогою мовних засобів.

Відомо, що проективна методика «Малюнок людини» має декілька параметрів для оцінки: сенсомоторних, психічний і проективний. Відмінність дітей з ДУІТ починає проявлятися з психічного рівня: на їхніх малюнках людина носить схематичний характер, відсутні деталі. На проективної рівні особливості полягають в тому, що діти малюють маленького чоловічка в нижньому куті, звідки він прагнути втекти. Ці факти говорять про особистісні та емоційних проблемах (до їх більш докладного опису ми повернемося при описі школярів).

Висновок

У міру збагачення духовного життя дитини значення спілкування стає все складніше і глибше, розширюючись у зв'язках зі світом і в появі нових здібностей. Основний і найбільш яскраве позитивний вплив спілкування полягає в його здатності прискорювати хід розвитку дітей.

Таким чином, для самих маленьких дітей дуже важливо, щоб дорослий був багатим джерелом різноманітних впливі, без яких немовля може відчувати брак вражень. Одночасно з цим відбувається збагачення досвіду дитини. Процес розвитку особистості - це етап розвитку відносин між дитиною і дорослим.

Уміння не приходить само собою, воно набувається ціною зусиль, витрачених на навчання. Однак, дорослі, педагоги можуть багато в чому допомогти дітям у цій нелегкій праці, якщо почнуть прищеплювати навички спілкування вже з раннього дитинства. Саме вони показують дітям зразки спілкування з різними людьми, еталони емоційних проявів, організовує взаємодію їх один з одним, вчать адекватному емоційного спілкування. Знання, отримані дошкільнятами на заняттях, дадуть їм уявлення про мистецтво людських взаємин. Завдяки спеціально розробленим ігор та вправ у них сформуються емоційно-мотиваційні установки по відношенню до себе, до оточуючих, одноліткам і дорослим людям. Вони набудуть навичок, вміння та досвід, необхідні для адекватного поведінки в суспільстві, що сприяє найкращому розвитку дитини та підготовки його до життя.