2 Дитина і дорослий

2.1 Роль спілкування з дорослими у розвитку дитини

Якщо подивитися на саме слово «спілкування» з точки зору його етимології, то можна побачити, що воно походить від слова «спільне». У чомусь схожа ситуація і в мовах германо-романської групи: так, наприклад, англійське слово «communication» походить від латинського «зв'язувати, давати». У всіх цих словах ми можемо побачити як мова відображає один з основних смислів спілкування - будучи сполучною ланкою між людьми, сприяти знаходженню і передачі загального що є (або може бути) між ними. Причому це загальне може бути як щось виникло тільки що, в процесі спільної діяльності, так і переданим через багато століть знання.

Розвиток дитини в багато залежить від спілкування з дорослими, яке впливає не тільки на психічне, а й, на ранніх етапах, на фізичний розвиток дитини. Тому як цей вплив здійснюється, в чому його специфічне значення на різних етапах розвитку дитини, що відбувається у разі недостатнього спілкування з дитиною та іншого будуть присвячена ця робота.

2.2 Спілкування дитини з дорослими: місце і роль у психічному розвитку дитини

Вищі психічні функції людини спочатку формуються як зовнішні, тобто у реалізації яких беруть участь не один, а два чоловіки. І лише поступово вони стають внутрішніми (тобто переходять з інтра-в інтропсіхіческіе). Розвиток дитини, в рамках теорії культурно-історичного розвитку, розуміється Виготським як процес присвоєння дітьми суспільно-історичного досвіду, накопиченого попередніми поколіннями. Витяг цього досвіду можливе при спілкуванні зі старшими. При цьому спілкування відіграє вирішальну роль не тільки в збагаченні змісту дитячої свідомості, а й зумовлює його структуру.

Якщо узагальнити вплив спілкування на загальний психічний розвиток дитини, то можна сказати, що:

воно прискорює хід розвитку дітей (поява і подальший розвиток як операціонально-технічних, так і перцептивних навичок);

воно дозволяє подолати несприятливу ситуацію (так наприклад, прослуховування дітьми в інтернатах магнітофонного мови, в разі включення в живе спілкування з оточуючим, сприяє нормалізації мови при відставанні її розвитку);

воно ж дозволяє виправити дефекти, що виникли у дітей при неправильному вихованні.

Цей вплив простежується в багатьох сферах психічного розвитку: починаючи від області допитливості дітей і закінчуючи розвитком особистості і здійснюється завдяки тому, що:

для дітей молодшого віку дорослий є найбагатшим джерелом різноманітних впливів (сенсомоторних, слухових, тактильних та ін);

при збагаченні досвіду дитини дорослий спочатку знайомить його з чимось, а потім нерідко ставлять завдання перед ним оволодіти якимось новим навиком;

дорослий здійснює підкріплення зусиль дитини, їх підтримку і корекцію;

дитина в контактах з дорослими спостерігає його діяльність і черпає в ній зразки для наслідування.

Виділяють кілька типів засобів спілкування, за допомогою яких діти взаємодіють з дорослими:

експресивно-мімічні: виникають в онтогенезі першими (протягом перших двох м-цов життя) і служать одночасно як проявом емоційних станів дитини, так і активними жестами, які адресовані оточуючим; вони також виражають зміст спілкування, яке не може бути передана з необхідною точністю через інші засоби - увага, інтерес і т.п.

предметно-дієві: виникають пізніше (до 3-х років) і мають також знакову функцію, без якої не можливе порозуміння між людьми; відрізняються від експресивно-мімічних більшою довільністю;

мовні операції: дозволяють вийти за межі приватної ситуації і налагодити більш широка взаємодія.

У разі недостатності контактів з дорослими спостерігається зниження темпу психічного розвитку, підвищується опірність хворобам (діти-вихованці дитячих установ закритого типу, діти, що пережили війни, хрестоматійні випадки К. Гаузер та ін) Повна ж ізоляція дітей від дорослих не дозволяє їм стати людьми і залишає їх на положенні тварин (діти-мауглі, вовчі діти).

Оскільки спілкування дитини з дорослими на різних етапах його розвитку має свою специфіку і служить різним цілям, розглянемо його послідовно.